Постанова № 36763920, 15.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа № 914/3524/13

Львівський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді Галушко Н.А.

Суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Самбір №1956 від 29.11.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2013р.

у справі № 914/3524/13

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", с. Малехів

до відповідача Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Самбір

про стягнення заборгованості в сумі 66 435грн. 79 коп.

за участю представників:

від позивача: Нагайчук М.М.- представник;

від відповідача: не з»явився

Права та обов'язки представнику позивача відповідно до ст. ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2013р. (суддя Цікало А.І.) у справі № 914/3524/13 позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" задоволено повністю; стягнено з Самбірської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Завокзальна, буд. 13, м. Самбір, Львівська область, 81400; код ЄДРПОУ 08060912) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (вул. Київська, 18, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область, 80383; код ЄДРПОУ 24308317) 66435, 79грн. (з яких: 64 945,80 грн. - основний борг; 1489,99 грн. - 3% річних) та 1 720,50грн. сплаченого судового збору.

Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною району подано апеляційну скаргу №1956 від 29.11.2013р., в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що рішення прийняте з неповним з»ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, при винесенні рішення судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що Самбірська КЕЧ району здійснила всі залежні від неї заходи щодо повного та своєчасного виконання грошового зобов»язання за виконані позивачем роботи передбачені договором, що підтверджується платіжним дорученням №17 від 31.10.2012р., яке було зареєстроване в Самбірському УДКСУ Львівської області. Однак, з невідомих скаржнику причин, оплату коштів згідно даного платіжного доручення Самбірським УДКСУ Львівської області не було здійснено у зв»язку із чим Самбірська КЕЧ району звернулась на адресу останнього з вимогою провести першочергову оплату зареєстрованих фінансових зобов»язань, в тому числі і платіжного доручення №17 від 31.10.2012р. Оскільки Самбірським УДКСУ Львівської області не надано скаржнику відповіді на звернення щодо оплати фінансових зобов»язань згідно платіжних доручень, 25.10.2013р. скаржником повторно подані до Самбірського УДКСУ Львівської області для проведення оплати платіжні доручення №№702,703 та зареєстровані у Самбірському УДКСУ у Львівській області.

Отже, скаржник зазначає, що Самбірська КЕЧ району не відмовлялась від сплати коштів згідно договірних зобов»язань та вчиняла всі дії щодо виконання своїх обов»язків згідно договору, в зв»язку із чим в діях Самбірської КЕЧ району відсутня вина у порушенні зобов»язання щодо оплати за виконані роботи згідно договору.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарскього суду в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.01.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2012 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та Самбірською квартирно-експлуатаційною частиною району укладено договір № 1, відповідно до п.1.1 якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору роботи по поточному ремонту встановлення нагрівачів електричних побутових у житлових будинках в с. Арламівська Воля (а.с.9-10).

Згідно із п.2 договору вартість послуг визначається окремо у відповідності до договірної ціни. Вартість робіт за даним договором вказується з урахуванням ПДВ. Робота оплачується замовником після двохстороннього підписання акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 15 робочих днів..

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 64 945,80грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ (форма № КБ-3) за жовтень 2012 року на суму 47 175,34 грн., підписана сторонами 30.10.2012 р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ (форма № КБ-3) за грудень 2012 року на суму 17 770,46 грн., підписана сторонами 21.12.2012 р., актом приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 1 за жовтень 2012 року на суму 47 175,34 грн., підписаний сторонами 30.10.2012 р. та актом приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 2 за грудень 2012 року на суму 17 770,46 грн., підписаний сторонами 24.12.2012 р. (а.с.11-20).

Враховуючи, передбачене п. 2.3 договору відстрочення платежу на 15 робочих днів, відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу за виконані роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 1 за жовтень 2012 року суму 47 175,34 грн. до 20.11.2012 р. включно та згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) № 2 за грудень 2012 року суму 17 770,46 грн. до 17.01.2013 р. включно.

Відповідачем оплату за виконані роботи не здійснено, чим порушено договірні зобов»язання, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно договору становить 64 945,80грн.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем договір № 1 від 25.10.2012 р. є договором підряду.

Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За неналежне виконання відповідачем свох зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 1 489,99 грн. - 3% річних.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили обгрунтованість вимог, заявлених в апеляційній скарзі. Не беруться до уваги посилання скаржника на те, зокрема, що Самбірська КЕЧ району здійснила всі залежні від неї заходи щодо повного та своєчасного виконання грошового зобов»язання за виконані позивачем роботи передбачені договором, що підтверджується платіжним дорученням №17 від 31.10.2012р., яке було зареєстроване в Самбірському УДКСУ Львівської області з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, судова колегія прийшла до висновку, що нездійснення Самбірським УДКСУ Львівської області операцій згідно поданих платіжних доручень №17 від 31.10.2012р., №№702, 703 від 25.10.2013р. не є підставою для звільнення від відповідальності відповідача від обов»язку виконання зобов'язання та звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов»язань.

Станом на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем доказів сплати заборгованості суду не надано, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечено, отже останній скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів на власний розсуд.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в порушення норм законодавства України, якими передбачено досудове врегулювання господарського спору, позивач, не пред»являючи жодних претензій та письмових вимог до Самбірської КЕЧ району, звернувся з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості за виконані роботи.

Судова колегія вважає зазначене помилковим, оскільки обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Згідно із ч.1 ст.5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

З матеріалів справи та договору №1 від 25.10.2012р. не вбачається домовленості між сторонами спору про обрання такого способу захисту їхніх прав як досудове врегулювання спору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2013р. у справі № 914/3524/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.01.2014р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.