Постанова № 3676392, 12.06.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" червня 2008 р. Справа № А18/628-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 1)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Цегла Трипілля"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

За участю представників:

Позивач - Дубравський В.С.

Відповідач - Козленко С.Є., Самофалов В.О.

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства Заводу «Цегла-Трипілля»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2007 року №0000882301/0/1323, від 23.08.2007 року №0000882301/1-1500, від 13.11.2007 року №0011242301/2-2329.

Провадження в адміністративній справі № А18/628-07 було відкрите відповідно до ухвали від 21.12.2007 р.

Позивач в ході розгляду спору позовні вимоги підтримав, подав заяву про зміну підстав позову. В обґрунтування позовних вимог зазначив про наявність у нього оригіналів податкових накладних в підтвердження сум податкового кредиту за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Крім того, суми за податковими накладними відносились до різних податкових періодів в залежності від використання товарів, (робіт послуг) в таких податкових періодах, що на його думку відповідає п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких пояснив, що основною причиною визначення спірних податкових зобов’язань була відсутність на момент перевірки оригіналів податкових накладних в підтвердження сум податкового кредиту за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

На підставі п.1 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до плану-графіку та направлень від 15.06.07 №000643/251 та 05.07.2007 №000650/281, ДПІ в Обухівському районі проведено планову виїзну перевірку ВАТ завод «Цегла Трипілля»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2007 року, за наслідками якої було складено акт №1149/231/05474949 від 19.07.2007 року.

В ході перевірки було встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2006 рік на суму 31 376,00 грн.

На підставі акту перевірки, ДІЛ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 01.08.2007 року №0000882301/0 про сплату визначеного податкового зобов'язання по податку на додану вартість 68853 грн., де основний платіж становить 45902 грн. та застосована штрафна (фінансова санкція) в розмірі 22951 грн. за порушення пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем спірних рішень було встановлено, що перевіряючими при зазначенні суми податку на додану вартість включену до реєстру отриманих податкових накладних витрат допущено помилку на сторінці 28 акту. А саме, у акті зазначено, що у січні 2007 року включено до реєстру отриманих податкових накладних податкова накладна отримана від ВАТ «ППЗТ –Трипілля»№267 на суму 20512,38 грн. в т.ч. ПДВ -3748,22 грн. Проте сума податку на додану вартість становить 3418,73 грн. Також, невірно визначено відхилення в таблиці №24 на сторінці 27 акту в січні 2007 року. Розбіжність становить 330 грн.

Не вірно визначено і фінансові санкції, які застосовано відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями). Розбіжність становить 165 грн.

Рішенням ДПА в Київській області за результатами розгляду скарги ВАТ «Цегла Трипілля»від 06.11.2007 року, було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі від 01.08.2007 №0000882301/0 в сумі 495 грн. та в зазначеній частині рішення ДПІ в Обухівському районі про результати розгляду первинної скарги від 23.08.2007 №11170/10/25-33/017, в іншій частині рішення залишено без змін.

За результати розгляду повторної скарги ДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.11.2007 року №0011242301/2-2329 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68358,00 грн.

Як свідчать дані податкової перевірки, основними причинами нарахування сум податку та штрафних санкцій були факти повторного включення позивачем у жовтні 2006 року до підсумків реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість суми податку по податкових накладних, отриманих від ПП ВКП «Нігинсахкампром»з однаковими реквізитами, а саме: № 638 від 16.10.2006 року на суму ПДВ - 3099,66грн. та № 639 від 16.10.2006 року на суму - 428,17грн., це призвело до завищення податкового кредиту на суму - 3528грн. та заниження на цю ж суму податку на додану вартість у жовтні місяці 2006 року.

Також, що позивач не надав відповідачу для перевірки оригінали податкових накладних № 122 від 30.04.2004р., № 223 від 30.06.2004р., № 267 від 31.07.2004р., № 296 від 31.08.2004р., включив їх до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах з вересня місяця 2006 року по березень місяць 2007 року, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість: за вересень 2006 року на суму - 13652грн.; жовтень 2006 року - 8260грн.; листопад 2006р. - 4732грн.; грудень 2006 року - 4732грн.; за січень 2007 року - 5062грн.; лютий 2007р. - 4732грн.

Позивач визнав, що помилково двічі включив у жовтні місяці 2006 року до підсумків реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість суми податку по податкових накладних, отриманих від ПП ВКП «Нігинсахкампром»з однаковими реквізитами, а саме: № 638 від 16.10.2006року на суму ПДВ - 3099,66грн. та № 639 від 16.10.2006року на суму - 428,17грн., і те, що ця помилка призвела до завищення податкового кредиту на суму - 3528грн. та заниження на цю ж суму податку на додану вартість у жовтні місяці 2006 року.

Ця помилка виправлена позивачем шляхом добровільної доплати до бюджету ПДВ на суму - 3528,00грн. та штрафних санкцій на цю суму - 1764,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 00031194 від 05.09.2007 року, копія якого була надана для приєднання до справи, а оригінал оглянуто судом.

Позивач стверджує про наявність у нього оригіналів спірних податкових накладних № 122 від 30.04.2004р., № 223 від 30.06.2004р., № 267 від 31.07.2004р., № 296 від 31.08.2004р., які він надавав (в оригіналі) для огляду відповідачу під час проведення останнім документальної перевірки господарської діяльності позивача, тому у відповідача не було правових підстав для постановлення спірних податкових повідомлень - рішень та не було правових підстав для нарахування податкових зобов'язань.

В додатках до заперечень відповідач повідомив суду, що на момент перевірки ВАТ завод «Цегла Трипілля»не було надано оригінали податкових накладних отриманих від ВАТ «ППЗТ –Трипілля»на суми, що включені товариством до складу податкового кредиту по податку на додану вартість.

На письмовий запит ДШ в Обухівському районі, ВАТ завод «Цеглг Трипілля», не надано обґрунтованих пояснень щодо відсутності вищевказаних податкових накладних та їх документального підтвердження.

В додатках до адміністративного позову, позивачем було надано податкові накладні від 30.04.2004 року № 122, від 30.06.2004 року № 223, від 31.07.2004 року, від 31.08.2004 року № 296.

Однак, ДПІ в Обухівському районі Київської області надано до матеріалів справи запит від 11.07.2007 року №8395/10/231/011 (в період перевірки) про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо відсутності відповідних податкових накладних. Як вбачається з наданої відповіді ВАТ завод «Цегла Трипілля»від 12.07.2007 №500 (вхідний №6981/10/23 від 12.07.2007), ним не надано обґрунтованих пояснень щодо поставлених питань та їх документального підтвердження, зокрема, у відповіді позивач не наголошує на наявності у нього оригіналів податкових накладних, а вдається до довільного тлумачення норм чинного законодавства ігноруючи законну вимогу податкового органу.

З відповіді позивача не вбачається посилання на наявність у нього необхідних документів, а посилання на відсутність у нього обов’язку надавати відповідь на запит податкової.

При вирішенні спору суд врахову, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.(п.1.7 ст.1).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 пункту 7.4 ст.7).

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення. Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини суперечливі, факт ненадання витребуваних відповідачем для перевірки платіжних доручень встановлений судом з пояснень самого позивача, який вважає спірну вимогу про надання копій документів протиправною.

Суд не погоджується з висновками позивача про протиправність вимоги відповідача надати копії документів, необхідних для перевірки, оскільки відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу.

При цьому, надані платником податків пояснення вважаються обґрунтованими в разі документального підтвердження викладених в них обставин.

Лише факт наявності у позивача оригіналів податкових накладних на період вирішення спору, про існування яких відповідачу не відомо (не надані відповідні копії в обґрунтування витребуваних в ході перевірки пояснень), не підтверджує достовірність заявлених в податкових деклараціях сум ПДВ.

Ненадання витребуваних документів свідчить про незабезпечення позивачем обов’язку підтвердити суми податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У випадку, якщо платник податку - покупець не отримав податкової накладної, його дії також регламентовані Законом. Абзацом другим, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Якщо ж платником не отримано від продавця податкову накладну та не вжито передбачених Законом заходів для включення сум податку до складу податкового кредиту, він втрачає право на його отримання, оскільки суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, не підлягають включенню до податкового кредиту.

Таким чином, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обґрунтованість викладених в Акті перевірки висновків відповідачем доведена, що також підтверджуються встановленими у даній справі обставинами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, такими, що відповідають законодавству, отже відсутні підстави для визнання їх нечинними.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивачем не доведені та не обгрунтовоані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.