Постанова № 36762501, 12.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року 810/6450/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до Відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (далі – позивач) до Відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області (далі – відповідач) про скасування постанови від 08.11.2013 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в розмірі 8213,38 грн.

В обгрунтування свої вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова була винесена неправомірно, оскільки позивач добровільно сплатив заборгованість за судовим рішенням, яке перебувало на виконання у відповідача. Також позивач звертає увагу, що відповідачем вказане судове рішення примусово не виконувалось.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень на адміністративний позов відповідач зазначив, що відповідне виконавче провадження було зупинено по закінченню терміну, встановленому для самостійного виконання судового рішення, а саме 28.10.2011. Відповідач, посилаючись на положення статей 25, 28, 39 Закону України «Про виконавче провадження» наполягає на правомірності спірної постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства», код за ЄДРПОУ 31476318, зареєстроване як юридична особа 04.04.2001 Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №462355 від 09.01.2008 та Довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №577993 від 20.11.2012.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції було 14.03.2011 відкрито виконавче провадження ВП№25054126 з виконання постанови Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-10062/10/1070 від 28.01.2010 щодо стягнення з позивача на користь Славутицького міського центру зайнятості заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пені за 9 місяців 2010 року на загальну суму 81232,32 грн. (далі – Постанова від 14.03.2011).

Цією ж постановою позивачу встановлено семиденний термін для добровільного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження із одночасним попередженням про проведення стягнення у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій у випадку невиконання постанови у добровільному порядку.

Копію Постанови від 14.03.2011 позивач отримав 18.03.2011, що підтверджується штампом про отримання вхідної кореспонденції.

Зазначене виконавче провадження було приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП№29319977.

З матеріалів справи, а саме копій платіжних доручень за період з 24.05.2013 по 20.08.2013, вбачається, що позивачем сплачено заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за 2010 рік у добровільному порядку.

Листом від 30.08.2013 №843/03 Славутицький міський центр зайнятості, направленим на адресу відповідача, просив закрити виконавче провадження у справі про примусове виконання рішення про стягнення з позивача на користь Славутицького міського центру зайнятості заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пені в загальній сумі 166366,11 грн. у зв’язку з повним погашенням боргу.

08.11.2013 відповідачем винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження №ВП№40654242 щодо стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 8123,23 грн. та виконавчих витрат у розмірі 50,00 грн. (далі – Постанова від 08.11.2013) на підставі постанови ВДВС Славутицького МУЮ б/н від 13.09.2013.

Не погоджуючись з Постановою від 08.11.2013, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Водночас, частинами 1 та 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 нього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що лише за обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та належне повідомлення його про необхідність самостійно виконати рішення у визначений строк і, відповідно, за умови невиконання рішення у цей строк, у державного виконавця виникають правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

Як встановлено судом та було зазначено вище, копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.03.2011 ВП№25054126, якою позивачеві було встановлено семиденний строк для добровільної сплати боргу, тобто до 21.03.2011, було отримано ним 18.03.2011.

При цьому, із системного аналізу вказаних норм слідує, що невиконання боржником рішення у встановлений для самостійного його виконання строк не є безумовною підставою для стягнення з останнього виконавчого збору.

Наведеними положеннями Закону України «Про виконавче провадження» стягнення з боржника виконавчого збору поставлено в залежність від того, чи виконано рішення боржником та надано про це документальне підтвердження державному виконавцю, хоч би і після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення, але саме до початку його примусового виконання державним виконавцем.

Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Отже, однією з необхідних умов для стягнення з боржника виконавчого збору є саме примусове виконання рішення.

У даному випадку рішення суду було виконано добровільно у зв'язку із самостійною сплатою позивачем заборгованості.

Доказів здійснення державним виконавцем заходів, направлених на виконання зазначеного вище судового рішення в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем надано не було.

Крім того, відповідачем не були виконані вимоги ухвали суду від 02.12.2013 щодо надання копій виконавчих проваджень ВП№25054126 та ВП№40654242, у зв’язку з чим справу було розглянуто за наявними матеріалами справи, тобто без дослідження постанови б/н від 13.09.2013 про стягнення виконавчого збору, яка стала підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивачем добровільно виконано зазначене судове рішення, а доказів наявності примусового виконання рішення відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», відтак винесена неправомірно та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірності оскаржуваної постанови доведено не було.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування спірної постанови.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження від 08 листопада 2013 року ВП№40654242.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» (код за ЄДРПОУ 31476318) судовий збір в сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.