Постанова № 3676122, 02.09.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" вересня 2008 р. Справа № А18/398-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

до Приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія»

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерторг - ТД"

про визнання угоди недійсною та стягнення 1089531 грн.

За участю представників згідно протоколу судового засідання

Суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –позивач) до Приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія»(далі –відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерторг-ТД» (далі –відповідач 2) про визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 06.08.2007 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В судове засідання 21.08.2007 року відповідач 2 належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору повісткою, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач 1 зазначив про необхідність з’ясування чи перебуває Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідерторг-ТД»в ЄДРПОУ у зв’язку з чим заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі, проти якого позивач не заперечив.

У зв’язку з викладеним, з метою витребування додаткових доказів щодо реєстраційних відомостей відповідача 2, суд задовольнив клопотання сторін про зупинення провадження у справі до одержання відповіді від Державного реєстратора.

Відповідно до ухвали від 18.08.2008 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 02.09.2008 року.

В судовому засіданні 02.09.2008 року позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач 1 проти позову заперечив та надав суду додаткові докази у справі.

Відповідач 2 належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору повістками суду, в судове засідання 02.09.2008 року повторно без поважних причин не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено.

Працівниками Білоцерківської ОДПІ проведено позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період 01.10.2004 року по 31.05.2005 року ПВП «Укрпромгеологія».

За наслідками перевірки було складено акт від 27.06.2007 року за № 2049-23-2-32393882 та заступником начальника Білоцерківської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення за № 000239232/0/2201 від 03.07.2007 року на загальну суму 1 634 297 грн.

Перевірка проведена на підставі копії первинних документів (податкових накладних), раніше отриманих, отриманих Білоцерківської ОДПІ (вхідний від 27.03.2006 року за № 10612/10) від ПВП «Укрпромгеологія»по придбанню продукції у ТОВ «Лідерторг –ТД».

Перевірку проведено на підставі отриманих відповідей ДПІ у Солом'янському районі, запит до якої було надіслано Білоцерківською ОДПІ у зв'язку з проведенням планової виїзної документальної перевірки ПВП «Укрпромгеологія»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 30.06.2005 року (акт № 521/23-02/32393882 від 25.11.2005 року).

У відповідь на запит Білоцерківської ОДПІ - ДПІ у Солом'янському районі зазначено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13.10.2006 року у справі №2-2684/2006 рік, визнано недійсними Статут ТОВ «Лідерторг-ТД»з моменту державної реєстрації з 11.03.2004 року, Протокол №1 загальних зборів ТОВ «Лідерторг-ТД», з моменту його складання з 14.11.2003 року та Свідоцтво №36094174 про реєстрацію платника податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість з 01.04.2004 року.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі зазначеного рішення суду, актом №248 від 16.11.2006 року анулювала реєстрацію ТОВ «Лідерторг-ТД»платника податку на додану вартість з 01.04.2004 року.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Лідерторг-ТД»не є платником податку на додану вартість з 01.04.2004 року, тому податкові накладні, які виписувались ТОВ «Лідерторг-ТД»01.04.2004 року вважаються недійсними.

В ході перевірки встановлено, що відповідно до спірного договору №3 від 03.01.2004 року продавець - ТОВ «Лідерторг-ТД»зобов'язується передати та покупець - ПВП «Укрпромгеологія»прийняти і оплатити товари згідно цін, кількості, асортименту, які зазначені у накладній на відпуск товару. Загальна сума даного договору складає 15 000 000 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 2 500 000 грн. Термін дії договору з 03.01.2004 по 31.12.2004 року.

Крім того, відповідно до договору № 8 від 03.01.2005 року продавець - ТОВ «Лідерторг-ТД» зобов’язується передати, а покупець ПВП «Укрпромгеологія» прийняти і оплатити товари згідно цін, кількості, асортименту, які зазначені у накладній на відпуск товару. Загальна сума даного договору складає 15 000 000 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 2 500 000 грн. Термін дії договору з 03.01.2005 по 31.12.2005 року.

На підставі вищезазначених господарських операцій відповідачем 1 було включеного до свого податкового кредиту 1089531 грн. податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що оскільки у відповідача 2 в розумінні пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не було повноважень на виписання податкових накладних, що встановлено відповідним рішенням Солом’янського районного суду, відповідно до п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Постановою Верховного Суду України від 19.04.2005 року встановлено, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Таким чином, податкові накладні виписані ТОВ «Лідерторг-ТД»на адресу ПВП «Укрпромгеологія», не дають право ПВП «Укрпромгеологія»на включення до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1 089 531 грн., в тому числі: у жовтні 2004 року - 24224 грн., у листопаді 2004 року - 96993 грн., у грудні 2004 року - 19744 грн., у січні 2005 року -513350 грн., у березні 2005 року - 37825 грн., у квітні 2005 року - 113317 грн., у травні 2005 року -284078 грн.

Крім того, старшим слідчим СВ ПМ Білоцерківської ОДПІ майором міліції Гажалою Ю.Б. розглянуто матеріали документальної перевірки ПВП «Укрпромгеологія»та винесено постанову про порушення кримінальної справи від 20.07.2007р. №02-2963.

В вищезазначеній постанові про порушення кримінальної справи від 20.07.2007 року № 02-2963 зазначено, що на виконання договорів в період з жовтня 2004 року по травень 2005 року ПВП «Укрпромгеологія»отримало автошини та гумотехнічні вироби від ТОВ «Лідерторг –ТД»на загальну суму 5447661 грн., ПДВ - 1089531 грн., про що від імені останнього підприємства були складені податкові та видаткові накладні, на підставі яких до податкового кредиту ПВП «Укрпромгеологія»у вищевказаний період включена сума ПДВ 1 089 531 грн.

Однак рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13.10.2006 року визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ з дати державної реєстрації ТОВ «Лідерторг-ТД», тобто з 01.04.2004 року.

В ході проведення розслідування кримінальної справи № 49-2033 по факту ухилення від сплати податків ТОВ «Росток-Експо», слідчим Долженко Ю.В., який здійснював обшук у приміщені офісу ПВП «Укрпромгеологія»за адресою: м. Біла Церква, вул. П.Запорожця 361, виявлено та вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів ПВП «Укрпромгеологія»і ТОВ «Лідерторг –ТД»та чисті бланки з відтисками печатки ТОВ «Лідерторг –ТД».

Таким чином, виявлення та вилучення чистих бланків з відтисками печатки ТОВ «Лідерторг –ТД»в офісному приміщені ПВП «Укпромгеологія»підтверджує факт використання чистих бланків ТОВ «Лідерторг –ТД»та здійснення фіктивних операцій службовими особами ПВП «Укрпромгеологія»з ТОВ «Лідерторг- ТД», що свідчить про безпідставне завищення податкового кредиту.

Позивач вважає, що вищезазначені обставини є підставою для висновку, що ПВП «Укрпромгеологія»мало на меті незаконне отримання бюджетного відшкодування по ПДВ на підставі чистих бланків ТОВ «Лідерторг- ТД».

Визначальним фактором для визнання спірної угоди (зобов'язання) недійсним є підтверджена матеріалами наявність матеріальної ознаки цього визнання, а саме - заподіяння шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок сумнівної угоди, яка характеризується ознаками безтоварної операції, а правовими наслідками безтоварної операції - є підставою для визнання угоди (зобов'язання) недійсною даному випадку відповідний умисел та мета, за відомо суперечна інтересам держави і суспільства були присутні в діях посадових осіб ПВП «Укрпромгеологія», що цілком підтверджується сукупністю перелічених вище фактичних обставин та складом злочину кримінальної справи № 02-2963 від 20.07.2007 р. порушеної по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Відповідно до приписів п. 1 ст. 208 Господарського Кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, позивач просить визнати недійсною угоду між ПВП «Укрпромгеологія»та ТОВ «Лідерторг –ТД», стягнути з ТОВ «Лідерторг –ТД»на користь ПВП «Укрпромгеологія» кошти в сумі 1089531 грн. та стягнути з ПВП «Укрпромгеологія» до Державного бюджету кошти в сумі 1 089 531 грн.

Позивач наголошує, що у відповідності до ст.35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідності до ч.І ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На думку позивача визнання недійсним з моменту реєстрації статуту ТОВ «Лідерторг –ТД» передбачає визнання недійсними всіх первинних документів та угод, укладених від імені цього товариства.

Скасування установчих документів відповідача 2 з моменту державної реєстрації свідчить про те, що юридична особа не набула цивільних прав та обов’язків у відповідності до ч. 1 ст.92 Цивільного кодексу України, тому не мала права вчиняти правочини та складати фінансові та бухгалтерські документи, виписувати податкові накладні.

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Враховуючи, що порядок створення та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності чітко регламентований нормами чинного законодавства, зокрема, ст. 58 Господарського кодексу України визначає обов'язковою умовою створення суб'єкта підприємницької діяльності його державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Таким чином, підприємство вважається створеним, тобто набуває господарської правосуб'єктності з моменту його державної реєстрації у встановлеому законодавством порядку.

При вирішенні спору суд враховує, що факт укладення та виконання спірного договору сторонами не заперечується та не спростовується.

ТОВ «Лідерторг –ТД» на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в державному реєстрі підприємств, та зареєстрований місцевим податковим органом як платник ПДВ, на підтвердження чого відповідачу-1 були надані завірені копії Свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника ПДВ.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, на момент здійснення господарської операції, контрагент відповідача-1 перебував на податковому обліку і в момент виписання податкової накладної у нього виникли податкові зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде Центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація ТОВ «Лідерторг –ТД»як платника податку на додану вартість була здійснена податковим органом, відповідно до діючого законодавства. На період видачі спірних податкових накладних ТОВ «Лідерторг –ТД» перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Таким чином, на час господарських відносин з відповідачем-1 вказане підприємство було зобов'язане відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкові накладні. Фактично ТОВ «Лідерторг –ТД» і діяло саме таким чином.

Підпункт 9.6 статті 9 Закону передбачає, що свідоцтво про реєстрацію підприємства в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, та визначає перелік підстав для такого анулювання, яка відбувається зокрема у випадку, якщо особа зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів податкові накладні.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Позивачем не подано суду будь-яких доказів, які б підтверджували те, що відповідач-1 на час виникнення правовідносин з контрагентом знав або міг знати про недостовірність даних щодо державної реєстрації ТОВ «Лідерторг –ТД».

Враховуючи вищевикладене рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2006 року не є підставою для визнання вчинених з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

У відповідності до п. 5 ст. 58 ГК України власник (засновник) або уповноважений ним орган несуть відповідальність за невідповідність вимогам законодавства та недостовірність документів, що подаються для реєстрації.

Крім того, в ході розгляду спору відповідач 1 надав суду докази скасування заочного рішення Солом’янського районного суду від 13.10.2006 року відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 25.12.2007 року, касаційна скарга на яку відхилена Верховним судом України відповідно до ухвали від 18.06.2008 року, яка остаточна та оскарженню не підлягає.

Таким чином, на день вирішення спору відсутні підстави позовних вимог.

Оскільки суб’єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про розслідування кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб’єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Оскільки, викладені в позові обставини обгрунтовані рішенням Солом’янського районного суду м. Києва, яке скасовано, викладені в позові обставини спростовані матеріалами справи.

Таким чином, заявлена у позові вимога про визнання договору недійсним задоволенню не підлягає.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, майнові наслідки, передбачені ст. 208 ГК України застосовуються в разі визнання угоди недійсною у зв'язку з її укладенням з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, відсутні підстави для застосування майнових наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими, спростованими відповідачем 1 та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.