Рішення № 36760944, 14.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа № 911/2974/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка

2) Фермерського господарства «Вікторія», Херсонська область, Високопільський район, с. Миколаївка

про стягнення 86539,17 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі – відповідач 1) та Фермерського господарства «Вікторія» (далі – відповідач 2) про стягнення 86539,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов угоди №15-11/12-130 про зміну кредитора у зобов’язанні від 15 листопада 2012 року та додаткової угоди №1 від 22 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» відступило позивачу право вимоги виконання зобов’язання, набутого первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року, а саме, право стягнути з відповідача – Фермерського господарства «Вікторія» 4712,75 грн. пені, 55488,78 грн. 3% річних, 326,01 грн. інфляційних втрат та 33603,91 грн. штрафу.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 31 липня 2013 року та призначено справу до розгляду на 14 серпня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 24 вересня 2013 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Фермерського господарства «Вікторія» про стягнення 86539,17 грн. залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року ухвалу господарського суду Київської області від 24 вересня 2013 року скасовано, справу направлено до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19 листопада 2013 року розгляд справи призначено на 3 грудня 2013 року.

Ухвалою суду від 3 грудня 2013 року розгляд справи відкладено на 14 січня 2014 року.

Представник відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» у судові засідання не з’являвся, однак, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав та просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

Представник відповідача 2 – Фермерського господарства «Вікторія» у судові засідання не з’являвся, однак, на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував.

14 січня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (за договором – постачальник) та Фермерським господарством «Вікторія» (за договором – покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту за №ТК260311/1.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар для власних потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що в результаті неналежного виконання взятих на себе зобов’язань за договором поставки на умовах товарного кредиту за №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою №370/11-юр від 26 жовтня 2011 року до Фермерського господарства «Вікторія» про стягнення 207893,01 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), з яких: 107000,00 грн. основного боргу, 3274,64 грн. пені, 38556,21 грн. відсотків за користування чужими коштами та 59062,16 грн. штрафу.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист за №419/11-юр від 29 листопада 2011 року (том 1, а.с. 135) з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» гарантувало Фермерському господарству «Віторія» відмовитись від позовної заяви №370/11-юр від 26 жовтня 2011 року про стягнення з ФГ «Вікторія» заборгованості та штрафних санкцій за договором, гарантувало відсутність будь-яких вимог за договором поставки на умовах товарного кредиту за №ТК260311/1, а зобов’язання за договором вважатимуться виконаними, у разі сплати Фермерським господарством «Вікторія» основного боргу.

В матеріалах справи наявна копія банківської виписки (том 1, а.с. 141), з якої вбачається, що 11 січня 2012 року відповідач розрахувався з Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» за поставлений товар на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту за №ТК260311/1.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» виконало гарантовані ним дії та відмовилось від позовної заяви №370/11-юр від 26 жовтня 2011 року про стягнення з ФГ «Вікторія» заборгованості та штрафних санкцій за договором, що підтверджується ухвалою господарського суду Херсонської області від 17 січня 2012 року у справі №5024/2200/2011 про припинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до Фермерського господарства «Вікторія» про стягнення коштів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (за договором – первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (за договором – новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов’язанні №15-11/12-130.

Відповідно до пункту 1.1 угоди (в редакції додаткової угоди №1 до угоди про заміну кредитора у зобов’язанні №15-11/12-130) первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством «Вікторія», що іменується надалі – Боржник, зобов’язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року, у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року.

Згідно пункту 2.1 угоди (в редакції додаткової угоди №1 до угоди про заміну кредитора у зобов’язанні №15-11/12-130) вартість зобов’язання, що відступається за даною угодою, становить 94131,45 грн.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.3 угоди про заміну кредитора у зобов’язанні №15-11/12-130 сума пені, штрафу, відсотки за користування чужими коштами та інфляційні втрати нараховані по 10 січня 2012 року, тобто, до моменту відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» від позову №370/11-юр від 26 жовтня 2011 року у справі №5024/2200/2011.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тобто, суд вважає, що важливою умовою при зміні кредитора у зобов’язанні є наявність у первісного кредитора права вимоги до боржника, яке передається новому кредитору.

Однак, як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» відмовилась від свого права вимагати від Фермерського господарства «Вікторія» стягнення будь-яких штрафних санкцій за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року, що підтверджується гарантійним листом №419/11-юр від 29 листопада 2011 року та ухвалою господарського суду Херсонської області від 17 січня 2012 року у справі №5024/2200/2011.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто, кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв’язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» від позову №370/11-юр від 26 жовтня 2011 року про стягнення з ФГ «Вікторія» заборгованості та штрафних санкцій за договором та гарантуванням не заявляти будь-які вимоги до ФГ «Вікторія» по договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» не мала права укладати угоду про заміну кредитора у зобов’язанні за №15-11/12130 від 15 листопада 2012 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

Відповідно до ч.ч. 1-3 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, як вбачається з угоди про заміну кредитора у зобов’язанні за №15-11/12130 від 15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» не досягнуто згоди щодо предмету договору, оскільки, на момент укладання даного договору право вимоги до Фермерського господарства «Вікторія» у Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» було відсутнє, у зв’язку з відмовою останнього від такого права.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, у зв’язку з викладеним, на момент укладання угоди про заміну кредитора у зобов’язанні за №15-11/12130 від 15 листопада 2012 року був відсутній предмет договору, а саме: право вимоги виконання Фермерським господарством «Вікторія» зобов’язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року, у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК260311/1 від 26 березня 2011 року.

Відповідно до пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України «Про оренду землі»). При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода №15-11/12-130 від 15 листопада 2012 року про заміну кредитора у зобов’язанні, є неукладеною, позовна вимога позивача до відповідачів про стягнення грошових коштів, є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено – 22 січня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.