Рішення № 36760758, 21.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 911/4531/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м.Київ;

в особі філії Акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ;

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м. Вишгород, Київська область;

про стягнення 13 487,50 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Троян О.І. (довіреність №010-01/7003 від 31.08.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м. Дніпропетровську (позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (відповідач) про стягнення 13 487,50 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2013 року порушено провадження у справі № 911/4531/13 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.12.2013 року.

Ухвалами від 24.12.2013 року та від 09.01.2014 року розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Відповідач у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 09.12.2013 року, від 24.12.2013 року, від 09.01.2014 року не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007 р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від від 09.12.2013 року, від 24.12.2013 року, від 09.01.2014 року надсилались відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПРОВІТА» (відповідач) був укладений Договір суборенди приміщення № 12 (надалі - Договір), за умовами якого позивачем передано відповідачу у строкове платне користування частину нежитлового приміщення - частину торгівельного залу - 1 загальною площею 35,2 м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, проспект Трубників, 41.

Згідно з п. 1.2. Договору приміщення передається в суборенду для використання під офіс для здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в п. 1.3. Договору суборенди, правовою підставою передачі позивачем приміщення в суборенду є Договір оренди № 01-06Н від 30.06.2010 року, укладений з СПД Кутузовим М.А.

На виконання п. 2.1 Договору суборенди зазначене приміщення було передано суборендареві за актом прийому-передачі приміщення від 01.10.2012 року для розміщення офісу (оригінали оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи). Строк суборенди встановлено до 30.09.2013 року включно.

Згідно з умовами пунктів 3.1, 5.1.2 Договору суборенди суборендар зобов'язався щомісячно, не пізніше 20 числа кожного поточного місяця, сплачувати орендареві суборендну плату у розмірі 4000 грн., помноженої на індекс інфляції за попередній місяць згідно офіційно опублікованим даним, а також відшкодовувати комунальні та експлуатаційні витрати згідно Додатку № 2.

Вартість комунальних та експлуатаційних послуг відшкодовуються суборендарем та сплачуються ним до 25 числа поточного місяця згідно виставлених орендарем рахунків.

Відповідно до п. 2.3. Договору суборенди при бажанні однієї із сторін достроково розірвати договір, ініціююча сторонам повинна письмово попередити про свої наміри іншу сторону не менш ніж за 30 днів до дати розірвання.

Згідно листа відповідача про дострокове розірвання Договору суборенди від 12.09.2013 року, що надійшов на адресу філії АТ «Укрексімбанк» 20.08.2013 року, між позивачем та відповідачем було укладено та підписано додатковий договір від 12.08.2013 року про розірвання Договору суборенди приміщення № 12 від 01.10.2013 року.

Згідно умов Додаткового договору від 12.08.2013 року про розірвання Договору суборенди приміщення № 12 від 01.10.2013 року сторони дійшли згоди про розірвання Договору, припинення взаємних прав та обов'язків сторін з 12.09.2013 року за умови виконання відповідачем грошових зобов'язань, визначених умовами Договору суборенди.

Однак, на момент розірвання Договору суборенди відповідачем не було виконано зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню комунальних та експлуатаційних послуг за липень, серпень та вересень 2013 року (по 12.09.2013 року - дату повернення приміщення із суборенди).

У зв'язку з чим, 12.09.2013 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт прийому-передачі приміщення від Суборендаря до Орендаря (Додаток № 1 до Договору суборенди приміщення № 12 від 01.10.2012 року), в якому сторони зазначили, що на дату повернення приміщення із суборенди Суборендарем не виконанні зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню комунальних та експлуатаційних послуг на суму 13 056,25 грн., що складається з заборгованості по орендній платі за липень, серпень, вересень 2013 року в сумі 9648,10 грн. та заборгованості з відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг за липень, серпень, вересень 2013 року в сумі 3408,15 грн. Відповідні обставини відповідачем в ході розгляду справи не заперечені та не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору суборенди, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 329,26 грн.

Пунктом 6.3. Договору суборенди передбачено, що за прострочення сплати орендної плати Суборендар сплачує Орендарю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати за період прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що заявлена до стягнення пеня нарахована на суми фактичної заборгованості по кожному періоду прострочки в розмірі, передбаченому умовами Договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таким чином, вимога про стягнення пені правомірна і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 101,99 грн. правомірна і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31704186) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» (03125, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112 в особі філії Акціонерного товарства «Укрексімбанк» в м. Дніпропетровську) 9648,10 грн. заборгованості по орендній платі, 3408,15 грн. заборгованості по відшкодуванню комунальних та експлуатаційних послуг, 329,26 грн. пені, 101,99 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Повне рішення складено: 22.01.2014 р.