Постанова № 36760470, 14.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 р. Справа №805/15062/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Неженцеві М.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про: визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 про заниження суми податку на додану вартість у розмірі 3051888 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 1525944 грн., визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468321 грн., визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000622201 про заниження суми прибутку підприємств у сумі 3696220 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 92055 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Андріянова Н.І., Маслакова С.Г. - за довір.

від відповідача: Домашенко Т.Г., Гришакова Н.Є. - за довір.

ВСТВАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» м. Маріуполь, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 про заниження суми податку на додану вартість у розмірі 3051888 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 1525944 грн., визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468321 грн., визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000622201 про заниження суми прибутку підприємств у сумі 3696220 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 92055 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірок, а висновки про встановлені порушення є незаконними. Позивач не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що здійснення підприємством позивача господарської операції з придбання та продажу трансформаторів та трансформаторних підстанцій свідчить про нетиповість таких операцій для позивача. Операції з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт, нібито, здійснювались позивачем з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань з ПДВ. Оформлення операцій з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт пройшло транзитом через підприємство позивача та виходить за межі його господарської діяльності, і, як наслідок, не викликало реальних змін майнового стану позивача, тобто, не є господарською операцією для позивача, а у посадових осіб підприємства були відсутні правові підстави щодо відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліках.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши заперечення які долучені до матеріалів справи. Відповідач посилається на те, що придбання позивачем трансформаторів та трансформаторних підстанцій та їх експорт є нетиповою для ТОВ «АНК» господарською діяльністю, яка здійснена для зменшення бази оподаткування, та не мала під собою реальних змін майнового стану позивача.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 30 грудня 1999 р. за № 12741200000001391 та є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 30661021, перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ (Іллічівське відділення).

23.09.2013 р. Маріупольською об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт № 151/05-19-22-01/30661021.

Актом перевірки встановлено порушення:

- п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України завищено витрати за 2011 рік на загальну суму 17175709 грн., в тому числі за 3 кв. 2011 року - на 11194401 грн., 4 кв. 2011 року - на 5981308 грн. та за 1 кв. 2012 року - на суму 425340 грн., з урахуванням висновків попереднього акту планової виїзної перевірки податок на прибуток за наслідками 2012 року занижено на 3696220 грн.

- п. 198.3 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит з ПДВ за 2011 рік на 3435141 грн., в т.ч. за: липень - на 855007 грн., серпень - на 658720 грн., вересень - на 725153 грн., жовтень - на 428052 грн., листопад - на 254900 грн., грудень - на 513309 грн., та за січень 2012 року - на 85068 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем були подані заперечення на акт перевірки

За результатами розгляду заперечень відповідач повідомив позивача, про те, що висновки акта перевірки відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3051888 грн. та застосована фінансова (штрафна) санкція в розмірі 1525944 грн.;

- форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468321 грн.;

- форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000622201 яким збільшено суму грошового зобов'язання на прибуток підприємств у сумі 3696220 грн. та застосована фінансова (штрафна) санкція в розмірі 924055 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач просить скасувати їх в судовому порядку.

Суд зазначає, що Маріупольською об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт № 151/05-19-22-01/30661021 від 23.09.2013 р.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України.

Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні та надав відповідні пояснення з цього приводу які долучені до матеріалів справи. 03.09.2013 р. на адресу позивач був направлений лист № 1309/10/05-19-22-01 про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин з ВАТ «Укрелектроапарат» за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. в якому зазначено перелік документів які необхідно було надати. Документи зазначені в запиті не були надані, в зв'язку з чим податковим органом було прийнято наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та направлення на проведення перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Для вручення повідомлення та наказу про початок проведення позапланової документальної невиїзної перевірки підприємства позивача, податковим органом було здійснено виїзд за юридичною адресою позивача. В зв'язку з відсутністю посадових осіб ТОВ «АНК» було складено акт від 20.09.2013 р. № 26/05-19-22-01/30661021 про неможливість вручення посадовим особам підприємства повідомлення та копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у присутності представників служби безпеки позивача. 23.09.2013 р. відповідачем направлена телефонограми ТОВ «АНК» за № 87/10/05-19-22-01 з проханням надати первинні документи щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ «АНК» з ПАТ «Укрелектроапарат» та здійснити явку керівника та головного бухгалтера для підписання матеріалів позапланової документальної невиїзної перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що вищезазначений запит про витребування інформації та документів на адресу підприємства не надходив. Та відповідачем не дотримано вимоги податкового законодавства щодо надіслання належним чином позивачу, тобто рекомендованим листом із повідомленням про вручення повідомлення про проведення перевірки та наказу.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення вручення запиту про надання інформації та її документального підтвердження від 03.09.2013 р. № 1309/10/05-19-22-01 на адресу позивача, а також повідомлення про проведення перевірки та наказу відповідно до норм Податкового кодексу України.

Крім того судом встановлено, що податковим органом вже проводилась документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. за результатами якої складено акт № 91/05-19-22-01/30661021 від 29.08.2013 р. Тобто, перевірка господарської діяльності позивача за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. була предметом документальної позапланової невиїзної перевірки та про що складено відповідний акті, та є фактично повторною перевіркою позивача.

Положеннями ПК України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Лише виконання перелічених умов надає посадовим особам відповідача право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позапланова невиїзна перевірка була призначена та проведена відповідачем з порушенням підстав, та не у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Актом перевірки на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення рішення, встановлено завищення позивачем витрат за 2011 рік на загальну суму 17 175 709 грн., в тому числі за 3 кв. 2011 року - на 11194401 грн., 4 кв. 2011 року - на 5981308 грн. та за 1 кв. 2012 року - на суму 425340 грн., з урахуванням висновків попереднього акту планової виїзної перевірки податок на прибуток за наслідками 2012 року занижено на 3696220 грн. та в частині завищення податкового кредиту з ПДВ за 2011 рік на 3435141 грн., в т.ч. за: липень - на 855007 грн., серпень - на 658720 грн., вересень - на 725153 грн., жовтень - на 428052 грн., листопад - на 254900 грн., грудень - на 513309 грн., та за січень 2012 року - на 85068 грн.

Як вбачається з акту перевірки, зазначення у первинних документах ТОВ «АНК» господарської операції з придбання та продажу трансформаторів та трансформаторних підстанцій свідчать про не типовість таких операцій для ТОВ «АНК». Операцій з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт, здійснені підприємством з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань з ПДВ. Оформлення операцій з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт пройшло транзитом через товариство та виходить за межі його господарської діяльності, і, як наслідок, не викликало реальних змін майнового стану позивача, тобто, не є господарською операцією для товариства, а у посадових осіб товариства були відсутні правові підстави щодо відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліках.

Нормами податкового кодексу України встановлено, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду є наявність передбачених законом первинних документів, що підтверджують факти виконання господарської операції, отримання товарів (послуг) та їх оплати, а також наявність мети отримання товарів (послуг), пов'язаної із подальшим використанням їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Господарська операція в свою чергу визначається як факт підприємницької та іншої діяльності, яка викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якої очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів. Таким чином, окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості), а прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Згідно зі Статутом підприємства позивача основною метою створення товариства є виробнича, комерційна, посередницька, фінансова і інша господарська діяльність для отримання прибутку й задоволення на його основі соціально - економічних інтересів Учасників та працівників товариства.

Предметом діяльності є зокрема є оптова, дрібнооптова і роздрібна торгівля товарами, зовнішньоекономічна діяльність у встановленому законом порядку.

Відповідно до Довідки АБ № 380901 з ЄДРПОУ, виданої Виконавчим комітетом Маріупольської міської Ради, одним із основних видів діяльності ТОВ «АНК» за КВЕД є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

За змістом ч. 4 ст. 87, ч. 3 ст. 88 Цивільного кодексу України, ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства» статут товариства з обмеженою відповідальністю і є установчим документом, в якому формулюється мета, цілі і основні засади діяльності товариства, тому визначеність певного виду діяльності у статуті позивача виключає можливість кваліфікації цієї діяльності як нетипової.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є офіційним представником ПАТ «Укрелектроапарат», відповідно до сертифікату представника № 6 виданого 18.05.2011 р. ПАТ «Укрелектроапарат».

Придбана ТОВ «АНК» продукція у ПАТ «Укрелектроапарат» на підставі договору була реалізована на експорт.

Реалізація на експорт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальним фактором для їх відображення в податковому обліку з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 ст. 10 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до статті 82 Митного Кодексу України, експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Відповідно до статті 195 пункту 195.1 підпункту 195.1.1 ПК України вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, сума придбання позивачем товарів з урахуванням податку на додану вартість не є більшою ніж сума реалізації останнім цих товарів на експорт, оскільки сплачений податок на додану вартість при експорті підлягає поверненню експортеру.

Отже, придбання у ПАТ «Укрелектроапарат» та подальша реалізація на експорт позивачем трансформаторів здійснено товариством в межах здійснення ним основної господарської діяльності. Здійснення даного виду господарської діяльності відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи, визначеному в Статуті.

В зв»язку з чим господарська операція, яка була здійснена між позивачем та ПАТ «Укрелектроапарат» здійснена у межах господарської діяльності позивача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» - покупець та Відкритим акціонерним товариством «Укрелектроапрат» - постачальник укладено договір № 20/113 на поставку трансформаторів та трансформаторних підстанцій. Виконання вимог даного договору підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.

Придбаний товар ТОВ «АНК» був реалізований на експорт ТОВ «Дартек» (м. Москва Російська федерація) та ТОВ «Дилерская электротехническая компания» (м. Рязань Російська федерація) на підставі контрактів № 22-06/11 від 22.06.2011 р. та № 22-06/11ДЭК від 22.06.2011 р. відповідно.

Відповідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, в тому числі собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Суд зазначає, що позивачем правомірно сформовані витрати від здійснення господарської операції з ПАТ «Укрелектроапарат» за 2011 рік, як собівартість придбаних товарів на загальну суму 17175709 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Ст. 139 ПК України передбачає вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Зокрема, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На виконання умов договору № 20/113 від 27.06.2010 р. на поставку трансформаторів та трансформаторних підстанцій, позивачем надано банківські виписки, які підтверджують реальність господарської операції між ТОВ «АНК» та ПАТ «Укрелектроапарат» та вказують про рух активів між господарюючими суб'єктами, зазначені виписки долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивачем не було порушено приписів п. 138.1 ст. 138 ПК України, та правомірно сформовано витрати на суму в розмірі 17175709 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, яка відбулась раніше: дата списання грошових коштів з банківського рахунку; дата отримання платником податку товарів (робіт, послуг), що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

На виконання умов договору № 20/113 від 27.06.2010 р. були виписані накладні, видаткові накладні та податкові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму в розмірі 3435141 грн. в т.ч. за: липень - на 855007 грн., серпень - на 658720 грн., вересень - на 725153 грн., жовтень - на 428052 грн., листопад - на 254900 грн., грудень - на 513309 грн., та за січень 2012 року - на 85068 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не доведена суду правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень, в зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» м. Маріуполь до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень від 11.10.2013 року № 0000612201, № 0000602201 та № 0000622201 є обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» м. Маріуполь до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 про заниження суми податку на додану вартість у розмірі 3051888 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 1525944 грн., визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468321 грн., визнання недійсним податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000622201 про заниження суми прибутку підприємств у сумі 3696220 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 92055 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 про заниження суми податку на додану вартість у розмірі 3051888 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 1525944 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468321 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000622201 про заниження суми прибутку підприємств у сумі 3696220 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 92055 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» м. Маріуполь судовий збір в розмірі 2294 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 14 січня 2014 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде складено та підписано 20 січня 2014 р.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.