Ухвала суду № 36758832, 16.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3935/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Сушка О.О.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Сінгаєвської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконними дій та стягнення збитків , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконними дій та стягнення збитків.

Постановою Вінницького окружного адміністартивного суду від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 16 січня 2014 року апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача з вимогами апеляційної скарги не погодилась, оскільки вважає, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою, а тому просила Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи 05 березня 2007 року постановою Замостянського районного суду м. Вінниці задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто на його користь матеріальні збитки за неотриманий продовольчий пайок з урахуванням індексу інфляції в сумі 36 314 грн. 54 коп. (а. с. 5). Відповідно до зазначеної вище постанови 15 березня 2007 року Замостянським районним судом м. Вінниці було видано виконавчий лист.

Відповідно до листа Замостянського районного суду м. Вінниці № 3457 від 17.02.2009 року до підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Вінницькій області, у зв'язку з порушенням кримінальної справи прокуратурою Вінницької області за фактом підроблення службовими особами Замостянського районного суду м. Вінниці постанов, виконавчі листи, зокрема виконавчий лист № 2а-1863-2007 були повернуті без виконання.

Результатом повернення вказаного виконавчого листа стало прийняття підрозділом примусового виконання рішень ДВС ГУЮ у Вінницькій області постанови від 26.02.2009 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1863-2007 року у зв'язку з порушенням кримінальної справи прокуратурою Вінницької області стосовно службового підроблення службовими особами Замостянського районного суду м. Вінниці постанов по адміністративних справах за 2006-2007 роки.

Протягом 2012-2013 років кілька разів виконавче провадження відкривалося та закінчувалося, а виконавчий документ повертався стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника коштів.

Листом начальника Головного управління юстиції Вінницької області від 26.06.2013 року у відповідь на заяву позивача щодо того, яким чином можна отримати стягнуті на його користь кошти, повідомлено, що зазначені кошти були перераховані іншим стягувачам в порядку черговості, відповідно до ст. ст. 43, 44 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з завершенням виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-1863-07.

Вважаючи, що грошові кошти в сумі 35814,54 грн. стягнуті 29.12.2008 року платіжною вимогою від 26.12.2008 року повинні були бути стягнуті саме на користь позивача згідно з виконавчим листом 2-а-1863-2007 від 15.03.2007 року, а не в межах зведеного виконавчого провадження ОСОБА_4 звернувся до суду щодо визнання дій відповідача незаконними та стягнення збитків на суму 35814,54 грн.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606).

Статтею 1 Закону № 606 "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Порядок та умови здійснення виконавчого провадження визначені главою 4 Закону № 606.

При цьому, відповідно ч. 5 ст. 44-1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент проведення виконавчих дій) забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, які підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені цією статтею, цілі, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами при примусовому виконанні яких ці суми стягнуті.

Відповідно до ч. 7 ст. 44 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент проведення виконавчих дій) стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

Сукупність даних норм чинного законодавства, а також наявні письмові докази у справі, свідчать, що відповідач при перерахуванні стягнутих з боржника коштів діяв у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в 2008-2009 роках на виконанні в підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебувало зведене виконавче провадження, де боржником була військова частина А0549, а виконавчий документ, стягувачем за яким був позивач на виконанні у відповідача на той час не перебував.

Крім того, як вірно зазначає суд першої інстанції, в матеріалах справи, зокрема, постанові начальника Замостянського ВДВС Вінницького МУЮ від 22.03.2010 року про відмову в задоволенні скарги позивача на відмову в здійсненні виконавчих дій, зазначено саме про зведене виконавче провадження щодо боржника в/ч А 0549, а позивач у позовній заяві сам вказує про передачу зведеного виконавчого провадження № 1 по примусовому виконанню рішень судів щодо стягнення коштів з військової частини А0549 на користь громадян від 19.01.2009 року.

Вказане дає підстави вважати, що на виконанні в підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області в 2008 - 2009 роках перебувало зведене виконавче провадження, де боржником була в/ч А 0549.

Оцінюючи наведені вище обставини та докази що містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновку суду першої інстанції про те, що на час проведення виплати стягнутих з вищевказаного боржника коштів, на виконанні виконавчого документа, стягувачем за яким був ОСОБА_4 не перебувало, державним виконавцем стягнуті з боржника грошові суми були розподілені та виплачені на користь інших осіб, які були стягувачами за виконавчими документами в зведеному виконавчому провадженні, де боржником була в/ч А 0549.

Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідач при виконанні свої повноважень повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши докази по справі колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при виконанні своїх повноважень діяв в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством України, та повністю погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій відповідача незаконними.

Що стосується позовної вимоги про стягнення збитків з відповідача на корить ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіка Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції та в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги зроблено висновок про правомірність дій відповідача під час виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниця, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 35814,54 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 січня 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Сушко О.О.