Ухвала суду № 36758090, 14.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3609/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю:

представника позивача - Книжник М.В.;

представника відповідача - Міровського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" до Вінницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003592202 від 12.07.2013 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року адміністративний позов задоволено визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003592202.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою залишити адміністративний позов без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування ТОВ "Вінницька будівельна компанія" суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" за грудень 2011 року та ТОВ "Гарант Буд Сервіс" за грудень 2011 року та січень 2012 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №2178/22/32977018 від 25 червня 2013 року. В ході проведеної перевірки виявлено порушення п. 198.6 ст. 198. п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту всього у сумі 28140 грн., а також занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 28140 гривень. На підставі виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28140 грн. - основного платежу та 14070 грн. - штрафних санкцій.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції суть виявлених порушень полягає у тому, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання товарів та послуг від ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" та ТОВ "Гарант Буд Сервіс", оскільки поставка товару від згаданих контрагентів мала нетоварний характер, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою додаткового ланцюга проходження товарно-матеріальних цінностей та формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарської діяльності.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Щодо господарської операції позивача з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд".

19 жовтня 2011 року між ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" та позивачем укладено договір поставки №4/10-11. Згідно із умовами договору ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" зобов'язується передати сендвіч-панелі та комплектуючі до них, а позивач бере на себе зобов'язання прийняти вказаний товар і сплатити за нього 83484 грн. 98 коп. Пунктом 4.7 Договору передбачено перелік товаро-супроводжуючих документів, серед яких - видаткова та податкова накладні, сертифікат якості, а також товаро-транспортну накладну - за необхідності.

Реальних здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, а саме: податковою накладною, видатковою накладною, квитанцією про оплату за придбаний товар, сертифікатом відповідності товару, митними деклараціями, накладною, міжнародною товарно-транспортною накладною. Також надано документи, які свідчать про подальше використання придбаного товару під час будівництва АЗК по вул. Сомова, м. Донецьк, а саме: звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за листопад 2011 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, акт приймання виконаних робіт за листопад 2011 року, які підтверджують те, що придбані товари були використанні при будівництві АЗК, яка належить ТОВ "Мостком". В свою чергу, кількість придбаних сендвіч-панелей у ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" співпадає із кількістю, що була витрачена на виконання будівельних робіт.

З приводу господарської операції з контрагентом ТОВ "Гарант Буд Сервіс".

11 листопада 2011 року між ТОВ "Гарант Буд Сервіс" та ТОВ "Вінницька будівельна компанія" було укладено договір поставки №8/11-11.

В підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем до матеріалів справи надано копії: податкових накладних, видаткову накладну, квитанції, що підтверджують проведення оплати за придбаний товар, сертифікат відповідності товару, митні декларації та накладні, що підтверджують закупівлю товару ТОВ "Гарант Буд Сервіс" для подальшої реалізації його позивачу. Також, в підтвердження того, що сендвіч-панелі та комплектуючі до них Товариство придбавало у ТОВ "Гарант Буд Сервіс" суду надано документи, які свідчать про подальше використання придбаного товару під час будівництва АЗК в місті Донецьку по вул. Лівобережна, а саме: звіт про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за травень 2012 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, акт приймання виконаних робіт за травень 2012 року, які підтверджують те, що придбані товари були використанні при будівництві АЗК, яка належить ТОВ "Оккосхідінвест". Крім того, кількість придбаних сендвіч-панелей у ТОВ "Гарант Буд Сервіс" співпадає із кількістю, що була витрачена позивачем на виконання будівельних робіт.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, між контрагентами та позивачем, є необґрунтованими.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Оцінюючи посилання відповідача на те, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних на перевезення отриманого товару як на підставу для визнання операцій такими, що не мали товарного характеру, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що відсутність таких документів не є безумовною обставиною для визнання господарської операції такою, що не мала реальний характер. При цьому, укладеними договорами передбачалося видача товарно-транспортних документів лише за необхідності.

Щодо посилань на акти перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, то Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес" АД проти Болгарії".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд І інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 94 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 січня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.