Рішення № 36758769, 20.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р.Справа № 922/5141/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків) про стягнення 1 115 942, 87 грн. за участю представників сторін:

позивача - Єфременка О.О., довіреність № 14-3 від 08.01.2013 р.;

відповідача - Ващенко Т.Д., довіреність № 38-4055/391 від 27.10.2010 р.;

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (м. Харків) 1115942,87 грн. 3% річних та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 12/1004-БО-32 від 19.01.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасної оплати боргу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 січня 2014 року.

20 січня 2014 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на сьогоднішній день рішення від 13.08.2013 року у справі № 922/3209/13 не виконано, основний борг не погашений, у зв"язку з важким фінансовим становищем підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

19 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" відповідач) був укладений договір № 12/1004-БО-32, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача у 2012 році імпортований природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ за період з січня по липень 2012 року об"ємом 66150,982 тис. м 3 на суму 261152132,71 грн., що підтверджується актами приймання- передачі природного газу від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р., від 31.07.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач оплатив грошові кошти у розмірі 193265608,25 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Стягнення заборгованості та штрафних санкцій за природний газ, поставлений у січні - липні 2012 р., а також 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих до 15.04.2013 р. вже було предметом розгляду господарського суду Харківської області по справі № 922/3209/13, в підтвердження позивачем до позовної заяви надано копію рішення по справі № 922/3209/13.

Внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов"язань щодо оплати боргу, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 1115942,87 грн. 3 % річних, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1115942,87 грн. 3% річних за період з 16.04.2013 р. по 01.11.2013 р.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1115942,87 підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, розрахунок перевірений судом та сума 3% річних визнана відповідачем, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується п. 1 ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код 31557119, п/р № 260333012313 у ФХОУ АТ "Ощадбанку", МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720, р/р № 26009304921 у ГОУ АТ "Ощадбанку" м. Києва, МФО 300465) 1115942,87 грн. 3% річних та 22318,85 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.01.2014 р.

Суддя Смірнова О.В.