Рішення № 36756445, 31.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4182/13 31.10.2013 31.10.2013 31.10.2013

Провадження №22-ц/784/3340/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц784/3340/13 Головуючий у першій інстанції Бобровський І.М.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення

Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 грудня 2011 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», банк) до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно та виселення зі зняттям з реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та виселення його з квартири зі зняттям з реєстрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначав, що між сторонами укладено кредитний договір 7 вересня 2007 року, за яким позичальник та іпотекодавець ОСОБА_4 не виконує зобов'язань. Станом на 7 червня 2011 року заборгованість складала 90606,03 доларів США, з яких: 59407,44 доларів США заборгованості за кредитом, 16504,12 доларів заборгованості по процентам за користування кредитом, 2176 доларів США заборгованості за комісією, 8174,02 доларів США заборгованості по пені, 31,37 доларів США і 4313,08 доларів США штрафу, фіксованої частини та процентної складової.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує умови договору банк просив звернути стягнення на іпотечне майно, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також банк просив висилити відповідача з квартири та зняти його з реєстрації.

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 грудня 2011 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на вказану квартиру з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням банком витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

З ОСОБА_4 на користь банку стягнуто 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволення інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Апелянт посилається на те, що йому не пред'явлено письмової вимоги про усунення порушення, в рішенні не визначено початкової ціни, способу реалізації предмета іпотеки за законом, загального розміру зобов'язань та всіх його складових, в справі відсутні докази обґрунтованості вимог позивача, не врахована сума сплаченого кредиту після виникнення спору, до часу ухвалення рішення суду.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 7 вересня 2007 року між банком, який на той час був закритим акціонерним товариством, та відповідачем укладено кредитний договір за яким відповідач отримав 70400 доларів США кредиту під 11,4 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту 6 вересня 2017 року. Кредит та відсотки за користування ним позичальник був зобов'язаний сплачувати щомісячно.

Того ж числа сторони уклали договір іпотеки. З метою забезпечення виконання кредитного договору відповідач передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 та є чотирикімнатною, загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею -58,1 кв.м.

Відповідач умов кредитного договору належним чином не виконував, та станом на 7 вересня 2007 року мав 59407,44 доларів США заборгованості по кредиту, 16504,12 доларів заборгованості по процентам за користування кредитом та 2176 доларів США заборгованості по комісії. У зв'язку з невиконанням зобов'язань належним чином, банк нарахував відповідачу до сплати пеню в розмірі 8174,02 доларів США і штраф 31,37 доларів США та 4313,08 доларів США (фіксованої частини та процентної складової). Всього боржник зобов'язаний був сплатити 90606,03 доларів, чого не зробив.

Виходячи з цього, є обґрунтованими висновки суду про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором. Ці висновки відповідають положенням ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та умовам іпотечного договору.

Однак, ухвалюючи рішення в цій частині суд не врахував позовні вимоги, умови договору та закону.

Як виходіть зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд у своєму рішенні може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону. Остання норма вказує на продаж предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу заставленого майна іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору.

Крім того, згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки повинно бути зазначено загальний розмір суми заборгованості та всі його складові, і початкову ціну предмету іпотеки для подальшої його реалізації.

На ці вимоги суд уваги не звернув, а тому не визначив всіх необхідних складових боргу при зверненні стягнення на майно та початкової ціни предмету іпотеки.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині звернення стягнення на майно необхідно змінити.

Слід стягнути на предмет іпотеки (нерухоме майно) квартиру АДРЕСА_1 та є чотирикімнатною, загальною площею -91,8 кв.м., житловою площею -58,1 кв.м., і належить на праві власності ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором укладеним 7 вересня 2007 року, у розмірі 90606,03 доларів США, з яких: 59407,44 доларів США заборгованості за кредитом, 16504,12 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 2176 доларів США заборгованості по комісії, 8174,02 долара США пені, 4344,45 доларів США штрафу (31,37 доларів США фіксованої частини і та 4313,08 доларів США процентної складової). Звернення слід здійснити шляхом надання банку права на продаж вказаної квартири від свого імені, з наданням всіх повноважень необхідних для здійснення договору, з початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки в 404000 грн., як вказано в п. 33.4 іпотечного договору.

Визначаючи початкову ціну для реалізації квартири на рівні вартості предмета іпотеки колегія суддів бере до уваги наступне. В договорі іпотеки вказана вартість іпотечного майна. У разі виникнення між сторонами спору щодо оцінки іпотечного майна, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана за змістом ч. 3 ст. 10 ЦПК довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. В судовому засіданні сторони не оспорили вартість іпотечного майна визначену в іпотечному договорі. Тому при визначенні початкової ціни для продажу іпотечного майна слід виходити саме з вартості іпотечного майна. Крім того, визначена судом початкова ціна предмету іпотеки не порушує права банку, оскільки питання остаточної ціни вирішується в процесі реалізації майна.

Судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про виселення відповідача з квартири. Апелянтом не наведено доводів неправильності рішення в цій частині. У зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення за позовними вимогами про виселення зі зняттям відповідача з реєстрації.

Щодо надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання, то така вимога відповідачу надсилалася. Крім того, відсутність згаданої вимоги не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя за захистом свого порушеного права. До того ж в ст. 35 Закону України «Про іпотеку» йдеться про надіслання вимоги іпотекодавцю, відмінному від боржника. Відповідач же є і боржником, і іпотекодавцем.

Безпідставні посилання апелянта на припинення договору поруки, оскільки в даному випадку йдеться про іпотеку.

Те, що на час ухвалення рішення відповідач сплатив частково кредит, не зменшує суму заборгованості яка визначається на день виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 грудня 2011 року в частині звернення стягнення на іпотечне майно змінити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором від 7 вересня 2007 року укладеного між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» і ОСОБА_4, а саме на квартиру на АДРЕСА_1, є чотирикімнатною, загальною площею 91,8 кв.м., житловою - 58,1 кв.м., та яка належить на праві власності ОСОБА_4, для задоволення вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в розмірі 90606,03 долара США, заборгованості станом на 7 червня 2011 року, з яких: 59407,44 доларів США заборгованості за кредитом, 16504,12 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 2176 доларів США заборгованості по комісії, 8174,02 долара США пені, 4344,45 доларів США штрафу, фіксованої частини та процентної складової, шляхом продажу квартири публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві з наданням банку всіх повноважень необхідних для здійснення купівлі-продажу, з початковою ціною для подальшої реалізації предмета іпотеки в 404000 грн.

В інший частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: