Рішення № 36747217, 22.01.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4123/13-ц

Провадження № 2/591/31/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Сотник К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду і свої вимоги мотивує тим, що на розгляді в Ковпаківському районному суді м. Суми знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4, 3-тя особа: Управління підприємництва, торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди. 04.04.2013 року секретарем судового засідання її було ознайомлено з запереченнями відповідача, які той подав до суду та додатком до протоколу допиту свідка за його власною згодою складений адвокатом ОСОБА_3. Вважає, що зареречення та протокол допиту свідка за його власною згодою складені відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є документами, які містять неправдиві відомості, що ганблять та принижують її честь та гідність, чим знову спричиняють значну моральну шкоду, а тому вона просить суд:

- Визнати поширені відповідачами у протоколі від 29 січня 2013 року та запереченні від 02 квітня 2013 року відомості наступного змісту: - „вважаю, що позов пред'явлено ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєння хуліганського нападу" та „організатор хуліганських дій - це ОСОБА_1, фахівець з правового забезпечення Управління державної пенітенціарної служби в Сумській області, дівчина, що попередньо влаштувала зі мною брутальну лайку" такими, що є викладеними неправдиво, не відповідають дійсності та принижують мою честь і гідність, завдаючи мені моральних страждань та моральної шкоди;

- Зобов'язати відповідачів в місячний термін з дня набрання рішенням законної сили спростувати протокол від 29 січня 2013року, надіславши листи до Ковпаківського районного суду наступного змісту: „Прошу вважати протокол опитування свідка від 29 січня 2013року в частині того, що організатор хуліганських дій - це ОСОБА_1, фахівець з правового забезпечення Управління державної пенітенціарної служби в Сумській області. Дівчина, що попередньо влаштувала зі мною брутальну лайку" недійсними, так як даного кримінального правопорушення вона не вчиняла";

- Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 в місячний термін з дня набрання рішенням законної сили спростувати заперечення від 02 квітня 2013року, надіславши лист до Ковпаківського районного суду наступного змісту: „Прошу вважати заперечення по справі №592/2219/13-ц в частині: „Вважаю, що позов пред'явлено ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєння хуліганського нападу" недійсним, оскільки даний хуліганський напад вона не вчиняла";

- Стягнути з відповідачів солідарно на її користь 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Позивачка ОСОБА_1, її представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали повністю, просять суд позов задоволити повністю.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали повністю і просять суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи зі слідуючого:

Судом при розгляду справи встановлено, що на розгляді в Ковпаківському районному суді м. Суми перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4, 3-тя особа: Управління підприємництва, торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2013 року в задовленні позову ОСОБА_1 відмовлено за необгрунтованістю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 червня 2013 року залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена.

Також судом встановлено, що за фактом вчинення хуліганських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження за №12013200440000780 і на даний час триває досудове розслідування по даному факту/а.с.87/.

У частині 1 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» говориться: „Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов"язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов"язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Ст. 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім"ї.

Частиною 6 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначається, що: „Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред"явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права".

Частиною 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також частиною третьою статті 277 ЦК України визначається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

У частині 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлюється, що: „При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Тобто однією з умов задоволення позову про відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок поширення інформації є факт поширення неправдивої інформації та факт поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, що завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Фактично ж, позивачка ОСОБА_1 у суді не обґрунтувала та не надала доказів, що поширена відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неї інформація не відповідає дійсності та є неправдивою, а також позивачка не обґрунтувала, які саме було порушено її особисті немайнові права, що саме перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом не встановлено зв'язку між складеним адвокатом ОСОБА_3 протоколом опитання свідків від 29.01.2013року, наданим запереченням до Ковпаківського районного суду та завданою моральною шкодою.

Окрім цього, позивачка не лише не зазначила причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідачів та нанесенням їй моральної шкоди, але і відмовилася у суді обґрунтувати її розмір та надати пояснення, в чому саме полягає нанесена їй моральна шкода та наявні докази факту завдання моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 у суді не змогла надати пояснення, в чому саме полягає завдана їй моральна шкода адвокатом ОСОБА_3, з пояснень котрого можливо зробити висновок, що 22 січня 2013року за результатами дій ОСОБА_1 та ОСОБА_1 вимушений був викликати на допомогу черговий наряд міліції, під час виклику якого нападники втекли.

ОСОБА_3 суду пояснив, що є адвокатом. Права та обов'язки адвоката визначені Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Одна з вимог позивача ОСОБА_1 стосувалася того, що, на її думку, адвокат нібито не мав права складати протоколи опитання громадян - свідків неправомірних дій 22 січня 2013 року у приміщення комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16 год. Хибну уяву ОСОБА_1 щодо законодавчо визначених прав, обов'язків та гарантій адвокатської діяльності спростовує Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у ч.1 п.1 та п.7 ст. 20 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в якій зазначено, що „Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема", „7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою".

Суд прийшов до висновку що адвокат ОСОБА_3 діяв в межах йому наданих повноважень Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Адвокатом ОСОБА_3 були складені 29 січня 2013року протоколи опитання за згодою свідків саме неправомірних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_1, що мали місце 22 січня 2013 року у приміщення комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16-00 год., які додані до матеріалів даної цивільної справи. В складених зі слів свідків протоколах опитання дії ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_1 визначаються опитаними свідками як хуліганські дії, а саме: які були спрямовані на порушення громадського порядку шляхом застосування погроз фізичної розправи, погроз знищення товароматеріальних цінностей магазину, застосування нецензурних слів, що порушують право на повагу честі та гідності, гарантоване ст. 28 та ст. 68 Конституції України, чим було порушено порядок роботи закладу торгівлі - комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», за адресою АДРЕСА_1 Опитані адвокатом ОСОБА_3 свідки, описуючи побачене у власних поясненнях, що ввійшли до протоколів опитання, складених адвокатом, з якими свідки особисто ознайомлені та ними особисто на кожній сторінці підписані, називають побачені дії позивача ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_1 як хуліганські, але словесне визначення дій ОСОБА_1 свідками є їх оціночним, суб'єктивним судженням, а за оціночне судження законодавством України не передбачена відповідальність за умов, якщо оціночне судження відповідає фактичним подіям, що відбувалися, тобто є правдивим.

У частині 19 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» говориться, що „Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно статті 47-1 Закону України „Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У своєму позові позивачка прагне позбавити громадян України наданих ч.1 ст. 34 Конституції України права вільно висловлювати свою власну думку. Будь-які дії особи мають своє словесне визначення, і діючими законами України громадян не позбавлено права висловлювати оціночні судження, надавати пояснення з подій, що відбувалися, характеризуючи та описуючи їх, зокрема побачене 22 січня 2013року у приміщенні комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16 год., як хуліганські дії, що знайшло підтвердження за результатами опитаних у суді свідків.

Позивачка ОСОБА_1 у суді не надала пояснень, а у її позовній заяві не зазначено, коли саме, внаслідок чого виникли цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачами, в чому саме полягає порушення права позивача та які наявні докази цього порушення, а також які обрані законні способи захисту прав з огляду вимог ст. 11 та ст. 16 ЦК України та перелік доказів, що доказує доводи позивача. Фактично, пояснення позивача ОСОБА_1 є необґрунтованими та не містять під собою доказів.

Законодавчий обов'язок довести правдивість поширеної інформації про позивача покладено на відповідача ст. 277 ЦК України. В якості доказу правомірності дій відповідачів - адвоката ОСОБА_3 до суду були надані: протоколи опитання свідків, яких також було опитано у суді, документальні докази, зокрема що підтверджують відкриття кримінального провадження за № 12013200440000780 та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України по факту вчинення хуліганських дій ОСОБА_1 та ОСОБА_1. З метою з'ясування фактичних обставин судом були направлені запити до Сумського міського відділу міліції та було отримано підтвердження факту відкриття кримінального провадження саме за заявою ОСОБА_3, якого визнано потерпілим.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні надали суду докази, що доводять правдивість поширеної інформації а також докази щодо правомірності їх дій за результатами побаченого ними 22 січня 2013гроку у приміщенні комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16 год. Так зокрема доказами правдивості поширеної інформації є опитані під час судового засідання свідки, що були присутніми 22 січня 2013 року у приміщенні комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16 год., громадяни: ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Окрім цього відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за власним бажанням вирішили надавати у суді пояснення в якості свідків, тому також були приведені до присяги свідків.

Також в судовому засіданні був допитаний в якості свідка власник магазину ФОП ОСОБА_4, який пояснив, що звертався до міліції щодо притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до відповідальності, а також пояснив, що надав відразу на вимогу адвоката відеозапис, який долучений до матеріалів даної цивільної справи, а співробітники міліції до березня 2013року взагалі не цікавилися подіями нападу на магазин. Як пояснив свідок ФОП ОСОБА_9, він також як і ОСОБА_3 разом з ним самостійно встановлювали свідків, що зображені на відеозапису, вдалося з'ясувати декількох осіб, зв'язатися з ними по телефону, але вони відмовилися надавати свідчення так як остерігаються за власну безпеку.

Всі свідки опитані в судовому засіданні підтвердили, що 22 січня 2013 року у приміщенні комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16 год. ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 вчинила хуліганський напад спочатку на продавця магазину ОСОБА_2, метою якого була фізична розправа з продавцем ОСОБА_2, якого ОСОБА_1 та ОСОБА_1 намагалися вивести на вулицю, щоб з'ясувати з ним стосунки - побити його. Після його відмови, ними була висловлена погроза знищення майна магазина - розбиття скляної вітрини в якості помсти нібито за образу продавцем ОСОБА_2 покупця ОСОБА_1, яка разом з нападником ОСОБА_1 в брутальній формі з застосуванням брутальної лайки у присутності покупців знущалася над продавцем, обзиваючи його та провокуючи його на бійку. Саме з метою провокації бійки у магазині чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_1, як зазначили опитані у суді свідки, двічі кидав в обличчя ОСОБА_2 поліграфічну продукцію рекламного змісту, супроводжуючи власні дії образливими та брутальними висловами. Завдяки діям адвоката ОСОБА_3, спрямованим на зупинення дій ОСОБА_1 та ОСОБА_1 напад було зупинено, оскільки в цей час, як пояснюють свідки, вони знаходилися в шоковому стані тому не могли протидіяти діям нападників. Саме ОСОБА_3 вимагав від нападників припинити нецензурно висловлюватися та погрожувати, після чого, як пояснили свідки, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перекинулися з'ясовувати стосунки з адвокатом ОСОБА_3, при цьому погрожуючи йому та ображаючи брутальною лайкою з застосуванням нецензурних слів, внаслідок чого ОСОБА_3 вимушений був звернутися за допомогою до міліції та здійснив телефонний виклик міліції на номер 102, а нападників, так як виклик відбувався у їх присутності, попрохав зачекати приїзду міліції. Натомість, ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_1 втекли до прибуття міліції, що зафіксовано відеозаписом камер спостереження, який також залучений до матеріалів даної цивільної справи.

Судом також було встановлено, що на час подій 22 січня 2013року у приміщенні магазину осіб нападників не було відомо. Їх було встановлено адвокатом ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 під час подій погрожувала розправою з ним та ОСОБА_2 особою за прізвищем ОСОБА_10. Через деякий час ОСОБА_3 з'ясував, що ОСОБА_10 є начальником Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області. Наприкінці січня 2013року, перебуваючи в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Сумській області саме з метою встановлення осіб нападників, ОСОБА_3 побачив біля приймальні начальника особу, що була учасником подій 22 січня 2013року у комп'ютерному магазині, та запитавши у службових осіб, що знаходилися також біля приймальні, прізвище, ім'я та по-батькові, а також займану посаду, отримав відповідь, та в такий спосіб з'ясував, що дівчина - є ОСОБА_1, фахівець з правового забезпечення Управління державної пенітенціарної служби України в Сумській області.

Зафіксований відеозаписом двох відеокамер, встановлених в магазині, перебіг подій 22 січня 2013року у приміщенні комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16 год. повністю підтверджений поясненнями опитаних у суді свідків.

Усі опитані свідки в судовому засіданні підтвердили, що сприйняли намір влаштувати бійку у магазині та погрози - дії ОСОБА_1 та ОСОБА_1 як реальні, тому остерігалися за власну безпеку, тим більше в разі розбиття скляної вітрини, уламки якої б поранили інших покупців магазину.

Як пояснив ОСОБА_3, він відразу 22 січня 2013року звернувся з відповідними заявами до міліції та самостійно встановив особу нападника, а також деяких свідків, про що також сповістив слідчого по справі.

Надаючи пояснення в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 так і не змогла логічно пояснити, по - перше, з якою метою вона викликала на допомогу свого чоловіка ОСОБА_1, а не міліцію, а по - друге, якщо і чоловік їй на той час не зміг допомогти, так як існувала, як стверджує позивачка, загроза її життю та здоров'ю з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чому вона втекла 22 січня 2013року з приміщення комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у «АДРЕСА_1 близько 16 год., коли в її присутності адвокат ОСОБА_3 вимушений був за наслідками її дій здійснити виклик міліції на номер „102" чергового наряду міліції. Тому суд до пояснень ОСОБА_1 відноситься критично.

Заперечення позивача щодо справжності наявного та переданого до суду відеозапису не відповідають дійсності. У відповідності до вимог ЦПК України учасники судового розгляду зобов'язані надати до суду з метою обґрунтування власної позиції докази, що доводять позицію сторін. Так відповідачами, окрім зазначених доказів, був переданий відеозапис від 22 січня 2013року з камер відеоспостереження у приміщенні комп'ютерного магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», у АДРЕСА_1 ОСОБА_1, що оспорює справжність відеозапису, мала можливість провести відповідну експертизу або заявити до суду клопотання про організацію та проведення експертизи зазначеного відеозапису, але цього не зробила. Очевидним є той факт, що у лівому верхньому полі відеозображення зафіксований перебіг таймеру часу, на якому спливає час, хвилини, секунди, що фіксується разом з зображенням пристроєм відеофіксації. За умов будь-якого втручання або до відеофіксації, або до самого відеозапису, цей перебіг часу буде змінений.

Таким чином, дослідивши всі наявні докази, суд вважає, що відсутні підстави для задовлення позову, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили про умисел відповідачів на поширення недостовірної інформації, натомість їх дії свідчать про намагання поновити свої порушені права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34 Конституції України, ст. 277 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 47-1 Закону України „Про інформацію", ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в зв»язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.