Ухвала суду № 36747117, 17.01.2014, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 520/9381/13-ц

Провадження № 4-с/520/20/14

УХВАЛА

17.01.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Харитонової І.С., Лебедюк І.О., Гарнаженко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_2 на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження, в якій просить суд визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 27203694 від 27.06.2013 року неправомірними, а також скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження № 27203694 від 27.06.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси.

В обґрунтування наданої скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2010 року його було поновлено на посаді директора державного підприємства «Південь», правонаступником якого є державне підприємство «ТВК».

Рішення суду в цій частині було залишено без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2011 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2012 року та набрало законної сили.

Скаржник також вказує, що згідно його заяви та на підставі виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Маєвською Д.В. 20.06.2011 року було відкрито виконавче провадження про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДП «ТВК».

Однак вказане виконавче провадження було закінчено постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження № 27203694 від 27.06.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси.

В якості підстав закінчення виконавчого провадження державний виконавець послався, зокрема, на Наказ Фонду державного майна України № 164 від 10.02.2011 року, згідно якого цілісний майновий комплекс ДП «ТВК» включено до переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації. Органом управління ДП «ТВК» у наказі визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

ОСОБА_2 наголошує на тому, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, у віданні якого перебуває ДП «ТВК», і який є боржником у виконавчому провадженні, до цього часу не ліквідовано, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не виключено, а також на тому, що на сьогодні не існує відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України як відсутній і акт прийому - передачі майна між Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Невиконання судового рішення, що набрало законної сили, та не вчинення державним виконавцем дій, необхідних для його виконання, спричинило звернення ОСОБА_2 до суду із відповідною скаргою.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав вимоги скарги.

Представник Державної виконавчої служби України та представники ДП «ТВК» у судове засідання з'явилися, просили суд відмовити у задоволенні скарги.

У наданому суду письмовому запереченні представники ДП «ТВК» вказували, що рішення суду виконати неможливо у зв'язку із ліквідацією боржника за виконавчим провадженням - Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва згідно Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», а також у зв'язку із прийняттям Розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади» від 10.12.2010 року № 2219-р, «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій до сфери управління Державної служби з питань регуляторної політики та підприємництва» та Наказу Фонду державного майна України № 164 від 10.02.2011 року, згідно якого цілісний майновий комплекс ДП «ТВК» включено до переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації.

Отже, оскільки ДП «ТВК» вже не відноситься до сфери управління Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, представники ДП «ТВК» вважають, що рішення суду неможливо виконати, а тому державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження.

Представники ДП «ТВК» також вказують, що ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2012 року у справі № 1/17-3666-2011 було введено процедуру санації ДП «ТВК», призначено керуючого санацією Хайло М.В., а директора ДП «ТВК» звільнено на виконання вимог ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Окрім викладеного, представники ДП «ТВК» посилаються на пропуск ОСОБА_2 строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Представник співвідповідача - Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також третя особа - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином (т.2, а.с. 284-287).

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, представника Державної виконавчої служби України та представників ДП «ТВК», дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 06 грудня 2010 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, ДП «Південь», третя особа ОСОБА_6 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відповідно до якого, зокрема, поновлено ОСОБА_2 на посаді директора державного підприємства «Південь» (т.1, а.с. 140-141).

Рішення суду в цій частині було залишено без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2011 року (т.1, а.с. 388-392), ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2012 року (т.2, а.с. 126-127) та набрало законної сили.

Правонаступником державного підприємства «Південь» є державне підприємство «ТВК».

На підставі заяви ОСОБА_2 та виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Маєвською Д.В. 20.06.2011 року було відкрито виконавче провадження про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДП «ТВК» (т.2, а.с. 244).

Боржником у даному виконавчому провадженні є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Судом встановлено, що вказане вище виконавче провадження було закінчено постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження № 27203694 від 27.06.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси (т.2, а.с. 247).

Оскаржувана постанова державного виконавця мотивована тим, що Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ліквідовано. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади» від 10.12.2010 року № 2219-р Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва видав наказ від 17.12.2010 року № 395 про припинення діяльності Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва шляхом ліквідації, створено ліквідаційну комісію. Державний виконавець також посилається на те, що Наказом Фонду державного майна України № 164 від 10.02.2011 року цілісний майновий комплекс ДП «ТВК» включено до переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації. Органом управління ДП «ТВК» у наказі визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

З урахуванням викладеного та посилаючись на п.7 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову, якою закінчено виконавче провадження.

Згідно п.7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Положення ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають поняття боржника, щодо якого може бути ухвалено господарським судом рішення про визнання його банкрутом.

Боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Боржником не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Суд вважає помилковим посилання державного виконавця на п.7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу закінчення виконавчого провадження, оскільки Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва банкрутом ніколи не визнавався, і взагалі не може бути визнаний банкрутом в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки є юридичною особою публічного права, центральним органом виконавчої влади, а у жодному разі не є суб'єктом підприємницької діяльності.

При викладених обставинах оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження № 27203694 від 27.06.2013 року не може вважатися законною та обґрунтованою та підлягає безумовному скасуванню.

Окрім викладеного, судом встановлено, що Президент України прийняв Указ від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», яким ухвалив рішення про ліквідацію Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади» від 10.12.2010 року № 2219-р Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва видав наказ від 17.12.2010 року № 395 про припинення діяльності Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва шляхом ліквідації та було створено ліквідаційну комісію.

Наказом Фонду державного майна України № 164 від 10.02.2011 року цілісний майновий комплекс ДП «ТВК» включено до переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації. Органом управління ДП «ТВК» у наказі визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Проте, зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на 13.12.2013 року Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва не виключений з реєстру, а запис про припинення його діяльності відсутній (т.2, а.с. 277-278).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 та ч.7 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру.

Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічне положення містить і ч.1 ст. 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку про те, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва до цього часу не ліквідовано, оскільки його не виключено з ЄДРПОУ, адже він хоча і є юридичною особою публічного права, однак як і будь-яка інша юридична особа вважається ліквідованою з моменту внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, а на цей час такий запис відсутній.

Таким чином, посилання державного виконавця як і представників ДП «ТВК» на те, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ліквідовано - є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

При цьому суд враховує і те, що 10.08.2011 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України С.І. Унгуряну С.І. звертався до Київського районного суду м. Одеси із заявою, в якій просив замінити боржника у даному виконавчому провадженні ВП № 27203694 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси з Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва на Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Державний виконавець посилався на ті самі нормативно-правові акти та вказував, що згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади» від 10.12.2010 року № 2219-р Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва видав наказ від 17.12.2010 року № 395 про припинення діяльності Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва шляхом ліквідації та було створено ліквідаційну комісію.

Посилався також на Наказ Фонду державного майна України № 164 від 10.02.2011 року, яким цілісний майновий комплекс ДП «ТВК» включено до переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації. Органом управління ДП «ТВК» у наказі визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (т.2, а.с. 198-199).

Проте, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2011 року у задоволенні заяви державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено (т.2, а.с. 237).

Ухвала як одна з форм судового рішення у цивільній справі не була оскаржена, набрала законної сили та має для суду преюдиціальне значення щодо встановлених нею обставин згідно положень ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд виходив з того, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва не ліквідовано та він має повноваження на поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді директора ДП «ТВК».

Суд враховує також положення ч. 7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Станом на день постановлення судом даної ухвали відповідний акт Кабінету Міністрів України не прийнято, а тому суд вважає, що Міністерство економічного розвитку та торгівлі України буде правонаступником Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України акту про завершення здійснення заходів щодо ліквідації Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про припинення цієї юридичної особи, а до настання цих подій Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва виконує покладені на нього функції.

Аналогічна правова позиція була висловлена і представником Міністерства економічного розвитку та торгівлі України у письмовому поясненні (т.2, а.с. 227-231).

Суд не приймає до уваги посилання представників ДП «ТВК» України на Розпорядження Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 930-р «Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій до сфери управління Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» оскільки цей акт Кабінету міністрів не є за своєю суттю актом про завершення здійснення заходів щодо ліквідації Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в розумінні ч. 7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Посилання представників ДП «ТВК» на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2012 року у справі № 1/17-3666-2011 було введено процедуру санації ДП «ТВК», призначено керуючого санацією Хайло М.В., а директора ДП «ТВК» звільнено на виконання вимог ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», по-перше, жодними засобами доказування перед судом не доведені в порушення вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України, а, по-друге, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як і будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено можливість не виконувати судове рішення про поновлення на посаді незаконно звільненого працівника у зв'язку із введенням процедури санації.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тривале невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, порушує вищенаведені положення ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З урахуванням викладеного, суд вважає скаргу ОСОБА_2 на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. - задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 27203694 від 27.06.2013 року неправомірними.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Валявського О.А. про закінчення виконавчого провадження № 27203694 від 27.06.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-5367/10, виданого 01.06.2011 року Київським районним судом м. Одеси, та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчинити дії по відновленню даного виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Петренко В. С.