Рішення № 36742099, 20.01.2014, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/5549/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю: секретарів судових засідань Савіцької Б.Б., Бойко М.А.,

позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Слєсаренка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійних захворювань, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 50 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання. На обгрунтування вимоги послався на те, що з 1982 року по 2013 рік в різні періоди працював на підприємствах ДП «Львіввугілля» по професії підземний машиніст електровоза. 18.02.2013 року звільнений по п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього значно погіршився стан здоров'я, внаслідок чого останній неодноразово був змушений звертатися за медичною допомогою. Довідкою МСЕК від 19.03.2013 року позивачу встановлено вперше і безтерміново III групу інвалідності та 55 % втрати профпрацездатності.

Представник відповідача подав письмове заперечення на позовну заяву, в якому, посилаючись на пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, просить присудити позивачу мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пославшись на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з трудовою книжкою позивача останній з 1982 року по 2013 рік в різні періоди працював на підприємствах ДП «Львіввугілля» по професії підземний машиніст електровоза. 18.02.2013 року звільнений по п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи.

У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений звертатися за медичною допомогою, що підтверджується копіями наявних у справі медичних документів.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА № 486966 від 19.03.2013 року позивачу встановлено безтерміново III групу інвалідності.

Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА № 108307 від 19.03.2013 року останньому безтерміново встановлено 55% втрати профпрацездатності, з яких: 30% - бронхіт, 25% - радикулопатія.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, що потягло за собою професійні захворювання, а отже, про право позивача на її відшкодування.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоров'я, тяжкість професійних захворювань, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювань, що становить 55%, з яких: 30% - бронхіт, 25% - радикулопатія. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 11000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 50000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Решта доводів представника відповідача стосовно заперечення факту завдання позивачеві моральної шкоди спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Таким чином, позов задовольняється частково у межах, зазначених вище.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З ДП «Львіввугілля» вирішено стягнути на користь позивача 11000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави повинен становити 110,00 грн. (11000 грн. х 100% / 50000 грн. = 22%; 22% х 500 грн. / 100% = 110 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь ОСОБА_3 11000 (одинадцять тисяч),00 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійних захворювань.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 110 (сто десят),00 грн.: одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО - 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу - 22030001.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Грабовський

Повний текст рішення виготовлено 21.01.2014 року.