Ухвала суду № 36741081, 15.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3310/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/131/К/14 суддя Паприга В.А.

Категорія - 42 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

15 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі - Бевзі М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 про виселення та зобов'язання приватного нотаріуса видати дублікат договору купівлі-продажу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - Бродько Анатолій Іванович,

відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.10.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 38 208,50 дол.США строком до 02.10.2029 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 03.10.2007 року уклади договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яке належить відповідачеві на праві власності. Позивач зазначає, що свої зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 16 січня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку житлову квартиру всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють добровільно житловий будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення. Банк письмову вимогу про добровільне виселення направляв, проте квартиру відповідач не звільнив.

Посилаючись на вищевикладене, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд: виселити ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири; судові витрати покласти на відповідача.

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду із уточненою позовною заявою, відповідачами у якій зазначив ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 (надалі - приватний нотаріус ОСОБА_7), посилаючись на те, що рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 16 січня 2012 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано право продажу квартири АДРЕСА_1 шляхом застосування процедури, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Для продажу квартири необхідний правовстановлюючий документ щодо права власності ОСОБА_3 на квартиру, договір купівлі-продажу від 03.10.2007 року, який посвідчувався приватним нотаріусом ОСОБА_7 Оскільки, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не був стороною договору купівлі-продажу, він не має його копії, а тому вважає, що має право на її отримання, адже положення ст. 53 Закону України «Про нотаріат» не підлягають застосуванню у разі, якщо за дублікатом документу звернувся іпотекодержатель.

Просив суд: виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири; зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_7 видати ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» дублікат договору купівлі-продажу від 03.10.2007 року за реєстровим №10473, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, а також виписки про реєстрацію права власності та технічного паспорта на квартиру (предмет іпотеки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 жовтня 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

В апеляційні скарзі представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, судом не взято до уваги, що позивачем виконано всі вимоги передбачені ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України для примусового виселення за рішенням суду мешканців із предмета іпотеки, а саме у встановленому законом порядку направлено вимогу про добровільне виселення, що підтверджується копією реєстру від 10.04.2013 року. Крім того, на думку представника позивача, законодавець не зобов'язує банк вручити таке попередження особисто адресату, а тому сам факт направлення поштою такого повідомлення, є належним його врученням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання приватного нотаріуса надати дублікати правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, суд не врахував положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку», згідно якої передбачено право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки, що за логікою речей дозволяє йому отримувати усі документи, які необхідні для такого продажу (витяги з реєстру, технічний паспорт, дублікат правовстановлюючого документу тощо).

Відповідачі Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 та ОСОБА_4, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (про що свідчить розписки відповідача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_10), в судове засідання не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, залишивши без змін рішення суду, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 03.10.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DN80FI00000159 на суму 38 208,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 02.10.2029 року ( а.с8-13).

З метою забезпечення зобов'язань по кредитному договору, між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3, 03.10.2007 року був укладений договір іпотеки нерухомого майна № DN80FI00000159, згідно умов якого, банку в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 62.0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-19).

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 січня 2012 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000159 від 03.10.2007 року, в розмірі 47325,56 доларів США, що станом на 16.01.2012 року за курсом НБУ становить 378121,76 гривень, звернуто стягнення на квартиру загальною площею 62,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки від 03.10.2007 року ) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с. 20-22).

Станом на 18.06.2013 року в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 51).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про виселення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із квартири, яка є предметом іпотеки, суд першої інстанції виходив з то, що виселення відповідачів у судовому порядку є можливим виключно у разі якщо мешканці добровільно не звільнили квартиру, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дії банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9 , ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем не надано суду належних доказів вручення відповідачеві ОСОБА_3 письмової вимоги від 08.04.2013 року (а. с. 23) щодо добровільного виселення зі спірної квартири протягом 30 днів з дня отримання такої вимоги. Наданий позивачем Реєстр поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням не є належним доказом цьому (а. с. 24-26).

Відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 письмова вимога про добровільне звільнення житлового приміщення взагалі не направлялась.

Ця обставина є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів, а доводи апеляційної скарги про те, що Реєстр поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням є належним доказом вручення вимоги про виселення є безпідставними та фактично зводяться до довільного тлумачення правових норм.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_7 видати дублікати правоустановчих документів на квартиру АДРЕСА_1, у тому числі на договір купівлі-продажу від 03.10.2007 року, суд першої інстанції керувався ст. 8, 53 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та виходив з того, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», не будучи стороною договору купівлі-продажу від 03.10.2007 року, не має права на отримання його дублікату.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про нотаріат», довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або, щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Відповідно до ст. 57 закону України «Про нотаріат» та п. 1.1, ч. 1 гл. 22 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» ( затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, від 22.02.2012, № 296/5), видача дублікату нотаріально посвідченого документа, а саме договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2007 року на квартиру АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_3, передбачено лише у разі втрати або зіпсування документа, за письмовою заявою осіб за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не являється стороною даного договору купівлі-продажу, тому і не відноситься до кола осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялась нотаріальна дія по посвідченню даного договору.

Посилання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі на те, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки та наявність у іпотекодержателя права продажу предмету іпотеки від імені ОСОБА_3 і дозволяє йому отримувати усі документи, які необхідні для продажу безпідставні. Вказана норма не передбачає право Банку отримувати усі документи у нотаріуса для продажу.

Крім того, законом ( ст. 373 ЦПК України) передбачено право позивача звернутись до суду, який видав виконавчий документ, з заявою встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в даному випадку заочного рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 січня 2012 року.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: