Ухвала суду № 36738885, 15.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/9210/13-а

15.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 11.11.13 у справі №801/9210/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Садова, 4 - а, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 11142,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 11142,78 грн., з них: 10970,78 грн. - недоїмка єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 172,00 грн. - фінансові санкції, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 10970,78 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 скасувати в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі нез'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що оскільки наявні узгоджені та несплачені відповідачем вимоги, відсутні докази оскарження вимоги, погашення заборгованості, отже наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, разом з тим, що рішення про застосування фінансових санкцій прийнято позивачем на підставі норм закону, які були виключені іншим нормативно-правовим актом, тобто втратили чинність, а отже дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим по нарахуванню відповідачу штрафних санкцій вчинені без дотримання ст.19 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (реєстраційний номер 03ф2243), у 2011-2012 роках, першому, другому кварталі 2013 року, відповідно до інформації, наданої Державною податковою інспекцією у місті Ялта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (арк.с.7-8), здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, проте не представив позивачу звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2012 роки, перший та другий квартал 2013 року, не сплатив вищезазначені суми.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Чинним законодавством на платників єдиного внеску покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже відповідач в 2013 році повинен сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на період 2011-2012 рік, було передбачено обов'язок платників єдиного внеску сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, яким для платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є календарний рік.

Позивачем наданий розрахунок заборгованості відповідача зі сплати єдиного внеску згідно з якого заборгованість зі сплати єдиного внеску складає за 2011 рік - 4010,30грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., за перший квартал 2013 року - 1194, 03 грн., за другий квартал 2013 року - 1194,03 грн., загалом 10970,78 грн., яка не була сплачена відповідачем.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були надіслані вимоги № Ф 791 від 01.04.2013, на загальну суму 4010,30 грн., № Ф 265 від 16.04.2013, на загальну суму 4572,42 грн., № Ф 3400 від 05.08.2013 на загальну суму 10970,78 грн., які повернуті на адресу позивача з відміткою пошти щодо причини повернення «за закінченням терміну зберігання», тобто не отримані відповідачем з причин незалежних від позивача.

Згідно з п. 6.4. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України, якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За таких обставин, вищевказані вимоги вважаються врученими відповідачеві, та, враховуючи відсутність незгоди відповідача з розрахунком суми заборгованості, вимоги є узгодженими.

Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують погашення сум недоїмки або оскарження вимог, у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості.

Проте, стосовно вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим про стягнення сум фінансових санкцій застосованих до відповідача на підставі п.6 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» судова колегія вбачає за доцільне зазначити про таке.

Обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України передбачений ст. 19 Конституції України.

11.02.2013 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим прийнято рішення №66 про застосування фінансових санкції за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків, яким на підставі п.6 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в розмірі 340,00 грн.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначеним нормативно-правовим актом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 6 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до повноважень органів Пенсійного фонду України було віднесено накладення штрафів за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків, у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте із набранням чинності з 01.01.2011 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наведена норма матеріального права була виключена, що в свою чергу унеможливлює застосування п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після 1 січня 2011 року

Відповідно до абзацу 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 вказано пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до 01.01.2011.

Отже, викладене дозволяє зробити висновок, що дії позивача щодо накладання штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн. на відповідача за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків на підставі п.6 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправними, оскільки зазначена норма не діяла на момент прийняття рішення, а застосування норм закону, які втратили чинність, суперечить положенням ст.58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, ч. 1 ст. 58 Конституції України треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Разом з тим, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Однак, судова колегія звертає увагу на відсутність у органів Пенсійного фонду України компетенції притягувати до відповідальності страхувальників за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, передбачені чинним законодавством, саме на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки сума штрафної санкції нарахована лише в 2013 році.

Враховуючи викладене, органи Пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені після 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить ст. 58 Конституції України, не зважаючи на зміст п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином безперечним є висновок суду першої інстанції про те, що Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим при застосуванні фінансових санкцій до позивача за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків неправомірно винесло рішення № 66 від 11.02.2013, у зв'язку з чим правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається.

Враховуючи те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 11.11.13 у справі № 801/9210/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11142,78 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова