Ухвала суду № 36737922, 21.01.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10453/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.Номер провадження 11-кп/788/45/14 Суддя-доповідач - Ященко В. А. Категорія - Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ященка В. А.,

суддів - Моїсеєнко Т. М., Пархоменко О. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

прокурора Матеко А.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальне провадження №12013200440006176 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець: ділянка Овчиніковська

Куйтунського району, Іркутської області,

мешканець міста Суми, раніше не судимий,

засуджений за ст.272 ч.2 КК України до обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Суд зобов'язав ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись для реєстрації.

Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь Головного фінансового управління Сумської облдержадміністрації 13 406 грн. 26 коп. за лікування потерпілих від злочину, а також 3 065 грн. на користь держави за проведені по справі експертні дослідження, -

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначив суду вироку, 16 листопада 2011 року ОСОБА_3, як водій електронавантажувача, перебуваючи на робочому місці у приміщенні ТОВ «Сумикамволь» за адресою: проспект Курський, 147, м. Суми, отримав завдання від майстра відділу головного механіка ОСОБА_8, разом з працівниками цього підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконати роботи по монтажу металевого навісу над воротами кардочесального цеху ТОВ «Сумикамволь» із застосуванням електронавантажувача.

Для виконання вказаних робіт, водій електронавантажувача ОСОБА_3 під'їхав до воріт кардочесального цеху та на вилах з робочою платформою підняв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до місця виконання робіт.

По закінченню виконання робіт ОСОБА_4 та ОСОБА_5, водій електронавантажувача ОСОБА_3 почав опускати вили з робочою платформою, на якій в цей час були ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Близько 11 години 20 хвилин, під час опускання вил, відбулося послаблення ланцюгів електронавантажувача та раптова зупинка підйомного механізму, після чого відбувся різкий некерований рух каретки та вил з робочою платформою донизу, внаслідок чого працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 упали з висоти 3,4 м, в результаті чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження.

В даному випадку ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що порушив п.16 Інструкції з охорони праці для водіїв електрокар та електронавантажувачів, яка була затверджена 1 липня 2010 року в.о. Генерального директора ТОВ «Сумикамволь» і відповідно до якої на електронавантажувачі заборонено перевозити людей, а також п.7.5.16 НПАОП 0.00-1.22-08 «Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів» відповідно до якої не допускається підіймання працівників на навантажувачах, які не мають робочої платформи, спеціально призначеної для цього. Таким чином, ОСОБА_3 будучи особою, яка зобов'язана дотримувати правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, порушив їх, в наслідок чого були спричинені тяжкі наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_3, не погоджуючись з вироком суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині стягнення коштів за лікування потерпілих скасувати, тому що він є безробітним, будь-якого іншого доходу не має, тобто є неплатоспроможною особою і не має змоги сплатити вказану суму.

Вислухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який в повному обсязі підтримав подану ним апеляційну скаргу і просив у задоволенні цивільного позову відмовити повністю, думку прокурора, який вважав, що вирок суду є законним і просив цей вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до часткового задоволення.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації його дій за ст.272 ч.2 КК України в поданій апеляційній скарзі не оспорюються.

В апеляційній скарзі, не ставиться під сумнів і вид та розмір призначеного ОСОБА_3 покарання.

З огляду на це, колегія суддів розглядає дане справу в межах поданої апеляційної скарги, тобто перевіряє правильність вирішення заявлених по справі цивільних позовів з метою відшкодування коштів витрачених лікувальною установою на лікування потерпілих від злочину в сумі 13 406 грн.26 коп.

Вирішуючи вказане питання, колегія суддів виходить з того, що за результатами судового розгляду справи є доведеним той факт, що ОСОБА_3 дійсно вчинив злочин передбачений ст.272 ч.2 КК України і в результаті цього, двом потерпілим були заподіяні тілесні ушкодження. У зв'язку з цим, потерпілий ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальній установі «Сумська міська клінічна лікарня №1» і на його лікування було витрачено 2 463 грн. 15 коп., а потерпілий ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі «Сумська обласна клінічна лікарня» і на його лікування було витрачено 10 943 грн. 11 коп. Вказані обставини підтверджуються відповідними довідками лікувальних закладів, які були досліджені в процесі судового розгляду справи.

Відповідно до ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 коштів витрачених на лікування цих потерпілих.

У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про скасування вироку суду в частині, що стосується стягнення з нього коштів витрачених на лікування потерпілих є необґрунтованими.

Вказівка автора апеляційної скарги на те, що на даний час він є неплатоспроможним, тому що не має роботи не дає підстав колегії суддів не лише звільнити його від сплати вказаної у вироку суми, але і на її зменшення, з огляду на те, що відповідно до ст.1193 ч.4 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Таким чином, будь яких передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування вироку суду в частині стягнення з нього коштів витрачених на лікування потерпілих, немає.

В той же час, при вивченні питання, яке стосується вирішення судом цивільного позову стосовно стягнення коштів витрачених на лікування потерпілих, колегія суддів встановила, що суд допустив порушення ст.1206 ч.3 ЦК України і це порушення полягає в тому, що відповідно до вказаної норми права, якщо лікування проводилось закладом охорони здоровья, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказану норму права, а також на те, що потерпілий від злочину ОСОБА_5 проходив лікування у комунальному закладі «Сумська обласна клінічна лікарні», який фінансується з обласного бюджету, а другий потерпілий, ОСОБА_4, проходив курс лікування у комунальній установі «Сумська міська клінічна лікарня №1», яка фінансується з міського бюджету, своїм рішенням стягнув з ОСОБА_3, всі кошти витрачені на лікування потерпілих від злочину на користь обласного бюджету.

Колегія суддів вважає за необхідне виправити допущену судом помилку, та змінити вирок суду в частині вирішення цивільних позовів, щодо відшкодування витрат понесених закладами охорони здоров'я, вказавши, що за лікування потерпілого ОСОБА_5 кошти з ОСОБА_3 належить стягнути до обласного бюджету, а кошти за лікування потерпілого ОСОБА_4 кошти з ОСОБА_3 належить стягнути до міського бюджету. При цьому, колегія суддів виходить з того, що така зміна вироку суду ніяким чином не погіршує становище обвинуваченого ОСОБА_3.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.404,405,407,408,418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 12 листопада 2013 року відносно ОСОБА_3 в частині його засудження за ст.272 ч.2 КК України залишити без змін.

Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову, щодо відшкодування витрат понесених закладами охорони здоров'я на лікування потерпілих від злочину змінити та зазначити, що з ОСОБА_3 належить стягнути 2 463 грн. 15 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_4 в доход місцевого бюджету м. Сум, рахунок №31414544700002, код одержувача платежу 37970593, банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, м. Суми, МФО 837013, код бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження», а також 10 943 грн.11 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_5 в доход обласного бюджету Сумської області, Управління державного казначейства у Сумській області, розрахунковий рахунок: 31415544700001, код 23632949, МФО 837013, код бюджетної класифікації за доходами 24060300 «Інші надходження»

В остальній частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Ященко В. А. Моїсеєнко Т. М. Пархоменко О. М.