Ухвала суду № 36731471, 21.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

а п е л я ц і й н и й с у д х а р к і в с ь к о ї о б л а с т і

____________

Справа 2026/1451/2012 Головуючий 1 інстанції Малихін О.О.

Номер провадження: 11 кп/790/2/14 Доповідач: Самсонова В.Г.

Категорія: ч.3 ст. 286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді - Самсонової В.Г.

суддів - Григорова П.О., Ємця О.П.

при секретарі - Русановій Н.І.

за участю прокурора - Золочевського С.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

представника цивільного позивача та потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4

цивільного відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, представника потерпілої ОСОБА_3 та цивільного відповідача СУТП ТОВ «Шеріф Тур ЛТД» - ОСОБА_4 на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 31.05.2013 р. по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Люботинського міського суду Харківської області,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Жовтневе Золочівського району Харківської області, громадянина України, який має середньо- спеціальну освіту, розлученого, має на утриманні доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час затримання, зі слів обвинуваченого, працював водієм по договору у фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, на підставі ст.. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний невинуватим та виправданим через недоведеність наявності в його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що він 16 жовтня 2012 року, близько 23 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 , рухався автошляхом «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Києва в напрямку м.Харкова зі швидкістю приблизно 40 км/год. Під час руху по вищезгаданому автошляху, на 459 км+ 700 метрів, ОСОБА_1 грубо порушив п.п. 1.5, 12.3. «Правил дорожнього руху України», в якій йдеться про наступне:

- п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

- п. 12.3 « У разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди»,

та допустив наїзд на стоячий попереду нього в попутному напрямку автомобіль НОМЕР_3, водій якого ОСОБА_6 в цей час знаходився на проїжджій частині біля свого автомобіля , із послідуючим наїздом на стоячий перед автомобілем «Ауді-100» автобус « Мерседес-Бенц 0403», р.н. НОМЕР_4, водій якого ОСОБА_7 в цей час знаходився на проїжджій частині біля автобусу, а також із наступним наїздом на стоячі автомобіль «Фольксваген-Пассат», р.н. НОМЕР_7, який належить УДАІ ГУМВС України в Харківській області, під керуванням старшого сержанта міліції ОСОБА_8, та автомобіль НОМЕР_5, НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_9

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 був смертельно травмований на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_6 був госпіталізований до ХОКЛ, де помер від отриманих тілесних ушкоджень. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, які знаходяться в причинному зв'язку з випадком, виразилося в тому, що він, управляючи технічно справним автомобілем, рухаючись на вказаній ділянці автодороги, виявив неуважність, при виникненні перешкоди у вигляді автомобіля « Ауді-100», що стоїть попереду нього в попутному напряму, який він об'єктивно здатний був виявити, не прийняв своєчасних заходів до зниження швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, і допустив наїзд на вказаний автомобіль «Ауді-100» з подальшим наїздом на автобус «Мерседес-Бенц 0403», пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, автомобіль «Фольксваген-Пассат» і на автомобіль «MAN», що спричинило загибель ОСОБА_7 і ОСОБА_6

Однак, дослідивши надані сторонами провадження докази, суд прийшов до висновку про недоведеність того, що в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, стороною обвинувачення було надано лише єдиний доказ - висновок експерта № 793/12 від 18 жовтня 2012 року про те, що у дорожній обстановці, яка мала місце 16 жовтня 2012 року близько 23 години 50 хвилин, водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на перешкоду шляхом своєчасного зниження швидкості ( у відповідності до вимог п. 12.3. ПДР України); та те, що у діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.12.3. ПДР України , яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з подією даної пригоди.

Висновки експерта засновані на дослідженні обставин пригоди за умови того, що водій ОСОБА_1 бачив автобус, що стояв на проїзній частині попереду нього, на відстані 150 метрів, виходячи з довжини гальмівного шляху автомобіля МАЗ з причепом в умовах пригоди. Але вказаним висновком не підтверджується те, що ОСОБА_1 допустив таке порушення, як про це вказано в обвинуваченні - не прийняв своєчасних заходів до зниження швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, при виникненні перешкоди у вигляді автомобіля «Ауді-100», що стояв попереду нього в попутному напрямі.

Суд, зазначений доказ обвинувачення відкинув з наступних мотивів.

Під час здійснення судового провадження у порядку, передбаченому КПК України 2012 року, допустимість доказів, отриманих до набуття чинності КПК України, слід визначати у порядку КПК 1960 року. Крім того, за змістом положень п.7. розділу ХІ «Перехідні положення» КПК в одній справі (кримінальному провадженні) можуть бути докази, отримані внаслідок здійснення оперативно-розшукових, слідчих та процесуальних дій як у порядку КПК 1960 року ( до набрання чинності КПК), так і в порядку КПК ( після набуття ним чинності), а тому суд, розглядаючи таку справу ( кримінальне провадження), має визначити допустимість доказів (доказу) згідно з тим процесуальним законом, відповідно до якого вони були отримані.

З тексту висновку експерта № 793/12 від 18 жовтня 2012 року вбачається, що підставою для проведення експертизи щодо визначення невідповідності дій ОСОБА_1 вимогам Правил Дорожнього руху України є постанова слідчого від 18 жовтня 2012 року з викладенням в ній даних про параметри і стан дорожньої обстановки, зокрема, видимість задньої частини автобуса в ближньому світлі фар вантажного автомобілю 150 метрів.

Такі параметри видимості наведені слідчим в протоколі огляду місця ДТП від 17 жовтня 2012 року. З протоколу вбачається, що огляд було розпочато о 01-20 год. І завершено о 06-00 год., при його проведенні приймали участь в якості понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 В протоколі зафіксовані показники видимості, зафіксовані під час огляду: світлові вежі в ближньому світлі фар вантажного автомобіля більше 200 метрів; елементи проїзної частини в ближньому світлі фар вантажного автомобіля з урахуванням світла зустрічних автомобілів - 41 метр; та задньої частини автобусу в ближньому світлі фар вантажного автомобіля з урахуванням світлової вежі - більше 150 метрів.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що вночі 17 жовтня 2013 року на місці ДТП йому було запропоновано буди понятим. Свідок також пояснив, що в його присутності вимірювання видимості за участю ОСОБА_1 не проводили, та що при підписанні протоколу викладений в ньому текст повністю не читав.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що 17 жовтня 2013 року від також був понятим на місці події. Що в його присутності на якому-то великому вантажному автомобілі, але то був не евакуатор, увімкнули світло фар та запитали, що він бачить. Він відповідав, але яка була видимість до тих об'єктів, які він називав, при ньому не вимірювали та не називали. Автобус, який поставили попереду вантажного автомобіля, він майже не бачив, а світло ліхтаря на узбіччі він сприймав за світло АЗС, хоча на той момент туман вже був не такий густий.

Показання обох свідків суд оцінив, як достовірні, оскільки вказані особи є сторонніми людьми для учасників судового провадження, та вони узгоджуються з показаннями свідків зі сторони обвинувачення: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, так і свідками захисту: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Надаючи оцінку протоколу огляду місця ДТП від 17 жовтня 2012 року суд прийшов до висновку, що викладені в протоколі параметри видимості отримані слідчим з порушенням вимог КПК 1960 року, оскільки визначення таких параметрів відбувалось без участі одночасно двох понятих і обвинуваченого. Параметри, які називали під час огляду кожний понятий окремо та в різний час, в протокол слідчої дії не внесені. Тому такий протокол в частині визначення стану видимості суд визнає недопустимим доказом.

Підсумовуючи викладене, суд вказує, що висновок експерта про невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 12.3. ПДР України ґрунтується на доказі, визнаному судом недопустимим. Інші належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, так як про це вказано в обвинувальному акті, та спростували позицію обвинуваченого про свою невинуватість, стороною обвинувачення суду не надано та в обсязі раніше пред'явлених доказів відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Люботинського міського суду Харківської області від 31.05.2013 р., яким ОСОБА_19 визнано невинуватим та виправдано через недоведеність наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого в ч.3. ст.. 286 КК України- скасувати, у зв»язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_3 та цивільного позивача СУТП ТОВ « Шериф -Тур ЛТД» ОСОБА_4 просить скасувати вирок та постановити новий вирок. Стягнути з відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 824 299 гривень 18 коп. ( вісімсот двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто дев'ять гривень, 18 копійок) на користь СУТП ТОВ «Шериф-Тур ЛТД»

Заслухавши доповідь, вислухавши апелянтів, які підтримали свої апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, цивільного відповідача ОСОБА_5, перевірив матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду , яким суд дав належну правову оцінку, відповідну до кримінально процесуального закону.

Ці вимоги закону судом не виконані в повній мірі, чим допущені суттєві порушення вимог ч.1 ст. 412 КПК України, які перешкоджали повно та об'єктивно розглянути справу, встановити істину по справі, забезпечити законні права та інтереси учасників кримінального провадження, в тому числі потерпілих та цивільного позивача, їх представників, що вплинуло на винесення законного, обґрунтованого вироку.

Так, допитані судом поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надали пояснення, що 17 жовтня 2012 року, близько 2-00 години на автодорозі Київ-Харків був сильний густий туман, а видимість була не більше 15 метрів.

Суд прийняв до уваги покази цих свідків , пояснення яких, на думку суду, суперечать протоколу огляду місця події, який був прийнятий за основу при проведення автотехнічної експертизи.

Однак суд не з'ясував у свідків-понятих, при огляді місця події ДТП, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, яка саме видимість була з урахуванням встановленої світлової вежі.

При цьому, протокол огляду місця події підписаний, як понятими так і обвинуваченим ОСОБА_1 ( Т.1 а.с.107), які не оспорювали в судовому засіданні той факт, що вони підписували та були ознайомлені з протоколом огляду місця події.

Показання вказаних понятих суперечать показанням свідків ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 щодо умов видимості під час ДТП. , однак суд цим суперечливостям належної правової оцінки не надав, та без достатніх підстав визнав ці докази ( пояснення вказаних свідків) недопустимими.

Суд, визначаючи недопустимими як доказ висновок автотехнічної експертизи № 793/12 від 18 жовтня 2012 року, не прийняв до уваги, що автомобіль МАЗ з причепом довжиною 24 метри та вагою близько 39 тон у вказаних погодних умовах ( сильному тумані та мокрій дорозі ) рухався близько 40 км/хв. на схил.

Згідно вимог ст.. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а згідно ст..411 КПК України судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Згідно вимог ст.. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є відсутність в матеріалах провадження журналу судового засідання або технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції.

Так, на диску № 1, який є в матеріалах кримінального провадження ( Т.2 а.с. 246 ) відсутній запис підготовчого судового засідання, а згідно п.24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, включає як підготовче судове провадження, так і судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.

Крім того, записи всіх судових засідань записані на диск в липні 2013 року через великий проміжок часу після оголошення вироку.

Вищевикладене є безумовними підставами для скасування вироку.

З урахуванням вищевикладеного, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,405,407,409,410,412,415,424 КПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги задовольнити.

Вирок Люботинського міського суду Харківської області від 31 травня 2013 року відносно ОСОБА_1 скасувати, та призначити новий розгляд цього кримінального провадження в тому ж суді, в іншому складі суду.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: