Ухвала суду № 367297, 29.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № 5-167/05

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2006 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Кульського Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Підприємства "Ерайз"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 р.

у справі № 2-15/5134.1-2005

за позовом Підприємства "Ерайз"

до Державної податкової інспекції у місті Алушті

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21-26.04.2005 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 000185230/1/1/1488 від 13.10.2003 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 12597,64 грн. основного платежу та 5168,92 грн. штрафних санкцій; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №0001842301/1/1489 від 13.10.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 13815,00 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001862301/1/1486 від 13.10.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства у сумі 5060,90 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення рішення-відповідача №0001722301/1/1487 від 13.10.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по орендній платі в сумі 3004,89 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №0001882301/1/1484 від 13.10.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання по платі за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення у сумі 783,42 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001892301/1/1483 від 13.10.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з комунального податку у сумі175,10 грн. Стягнуто з ДПІ у м. Алушта на користь підприємства "Ерайз" 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення 0001852301/1/1488 та 0001842301/1/1489 суперечать вимогам п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 2181 та п. 9 Методики визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами. Також податковим органом недотримано вимог п.п.19.3.6 ст. 19 вказаного закону. Штрафні санкції на суму донарахованих податків із застосуванням непрямих методів не можуть бути застосовані відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181. У податкової інспекції не було законних підстав для донарахування суми ПДВ 6744 грн. у звязку з тим, що позивачем цей податок включений до податкового кредиту на підставі податкових накладних в яких відсутні або неправильно зазначені певні реквізити. Податкове повідомлення-рішення № 000186230/1/1/1486 є неправомірним, оскільки Алуштінська філія підприємства згідно із законом не є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, тому не повинна була подавати податкову декларацію на вказаний збір. Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001722301/1/1487, суд виходив з того, що порядок та умови внесення орендної плати, що належить до сплати до місцевого бюджету, визначений договорами оренди земельних ділянок, укладеними між позивачем та Партенітською сільрадою, а не законами про оподаткування. Тому, перевірка фінансовою дисципліни платника за такими договорами не входить до компетенції податкових органів. Також податковою інспекцією неправомірно донараховані податковим повідомленням-рішення № 0001892301/1/1483 податкові зобовязання із комунального податку, оскільки філії юридичних осіб не є платниками такого податку. Не було у податкової інспекції і законних підстав для донарахування податковим повідомленням-рішенням № 0001882301/1/1484 Алуштінській філії позивача податкові зобовязання із плати за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки остання не здійснювала спеціального водокористування.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 р. рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Алушті в АР Крим №000185230/1/1/1488 від 13.10.2003 р. визнано недійсним у частині нарахування податку на додану вартість у сумі 6 398 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 2 725,70 грн., усього 9 123,70 грн. Податкові повідомлення-рішення №0001842301/1/1489 від 13.10.2003 р., № 0001722301/1/1487 від 13.10.2003 р., №0001862301/1/1486 від 13.10.2003 р., № 0001882301/1/1484 від 13.10.2003 р., №0001892301/1/1483 від 13.10.2003 р. визнано недійсними повністю. Припинено за відсутністю предмету спору провадження у справі у частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у місті Алушті в АР Крим від 13.10.2003 р. за № 0000681701/1/1490, №0001872301/1/1485. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та визнаючи податкове повідомлення-рішення № 000185230/1/1488 від 13.10.2003 р. правомірним в частині нарахування ПДВ в сумі 6744,00 грн. та штрафу в сумі 2715,40 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам закону. Провадження у справі за відсутністю предмету спору в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0681701/1/1490 та № 000187230/1/1485 судом апеляційної інстанції було припинено, оскільки позивач змінив свої позовні вимоги і відмовився від визнання недійсними цих податкових повідомлень-рішень. Також суд апеляційної інстанції змінив рішення у частині стягнення судових витрат виходячи із вимог ч.ч. 2,5 ст. 49 ГПК України.

Підприємство "Ерайз" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції від 21-26.04.2005 р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що у позивача виникло право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ на підставі податкових накладних. Тільки відсутність такої накладної позбавляє платника податку на включення ПДВ до податкового кредиту. Зазначає, що апеляційна інстанція залишити поза увагою доводи позивача стосовно того, що податкові повідомлення-рішення прийняті начальником ДПІ у м. Алушті з порушенням вимог п.п. 5.2.2. Закону №2181.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просить її задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце касаційного розгляду справи, свого представника не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

12.08.2003р. податковою інспекцією проведена планова комплексна документальна перевірка Алуштинської філії підприємства "Ерайз" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2000р. по 30.06.2003р., в ході якої було виявлено заниження платником податків податкових зобовязань з ПДВ у сумі 13142 грн., з податку на прибуток у сумі 10140 грн., з прибуткового податку у сумі 244,12 грн., збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, податку на землю у сумі 137,70 грн., з орендної плати за землю у сумі 1087,29 грн., плати за спеціальне користування водними ресурсами у сумі 103,42 грн., з комунального податку у сумі 5,10 грн. При цьому із загальної суми донарахованого ПДВ 13142 грн. сума ПДВ 6398 грн. та сума податку на прибуток 10140 грн. визначені із застосуванням непрямих методів визначення податкових зобовязань.

За результатами перевірки складений акт № 73/23-2-8/24877469/1734 від 12.08.03р., на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001852301/1/1488, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 18583,10 грн., у т.ч. основний платіж 13142,00грн. та штрафна санкція 5441,10 грн.;

№ 0001842301/1/1489, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 13815,00грн., у т.ч. основний платіж 10140,00грн. та штрафна санкція3675,00 грн.;

№ 0000681701/1/1490, яким позивачу визначено податкове зобовязання з прибуткового податку з громадян у сумі 732,36 грн., у т.ч. основний платіж 244,12грн. та штрафна санкція 488,24 грн.;

№ 0001862301/1/1486, яким позивачу визначено податкове зобовязання зі збору на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства у сумі 5060,90 грн., у т.ч. основний платіж 785,00 грн. та штрафна санкція 4275,90 грн.;

№ 0001872301/1/1485, яким позивачу визначено податкове зобовязання по платі за землю у сумі 965,60 грн., у т.ч. основний платіж 137,70 грн. та штрафна санкція 827,90 грн.;

№ 0001722301/1/1487, яким позивачу визначено податкове зобовязання по орендній платі у сумі 3004,89 грн., у т.ч. основний платіж 1087,29 грн. та штрафна санкція 1917,60 грн.;

№ 0001882301/1/1484, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по платі за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення у сумі 783,42 грн., у т.ч. основний платіж 103,42 грн. та штрафна санкція 680,00 грн.;

№ 0001892301/1/1483, яким позивачу визначено податкове зобовязання з комунального податку у сумі 175,10 грн., у т.ч. основний платіж 5,10 грн. та штрафна санкція 170,00 грн.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про необхідність визнання недійсним у повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0001842301/1/1489 та висновки суду першої інстанції щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача №000185230/1/1488 частково у сумі 12597,64 грн. - основного платежу і 5168,92грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, податкове повідомлення-рішення № 0001852301/1/1488, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з ПДВ у сумі 18583,10 грн., у т.ч. основний платіж 13142,00 грн. та штрафна санкція 5441,10 грн., містить в собі донарахований без застосування непрямих методів ПДВ в сумі 6744,00 грн. та донарахований із застосуванням непрямих методів ПДВ в сумі 6398 грн. (6744 + 6398 = 13142), а також штрафні санкції на донараховані суми податку відповідно 2715,40 грн. та 2725,70 грн. (2715,40 + 2725,70 = 5441,10).

Порядок визначення податковими органами сум податкових зобовязань за непрямими методами регламентується п.4.3 ст.4 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у звязку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобовязань у звязку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобовязань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п.п. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, у рішенні №4 від 07.08.2003р. "Про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобовязань" ДПІ в м. Алушті не зазначені правові підстави, передбачені законом, у звязку з якими відповідачем застосовані непрямі методи.

Також податковою інспекцією не було дотримано вимог пп.19.3.6 ст.19 Закону України "Про порядок гашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за якими податковий орган зобовязаний був звернутися до суду з позовом про визнання такої суми, нарахованої з використанням непрямого методу, оскільки платник податків мав заперечення по донарахованим сумам та довести, що таке нарахування було зроблено належним чином.

Відповідно до п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000р. методика визначення суми податкових зобовязань непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд касаційної інстанції погоджується і з тим, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.10.2003 р. № 0001852301/1/1488 та № 0001842301/1/1489 суперечать вимогам п.9 Методики визначення сум податкових зобовязань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №і 697 від 27.05.2002р., оскільки у них не вказано, чи застосовувались у даних випадках непрямі методи, та які саме. Акт перевірки не затверджений уповноваженою особою.

Також, у супереч вимог п. 3.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА № 253 від 21.06.2001 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції за № 567/5758 від 06.07.2001 р. (в редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 р. № 247), податковим органом не було виписано окремого податкового повідомлення-рішення на суму податкового зобовязання, визначеного із застосуванням непрямих методів. Натомість, в податкове повідомлення-рішення № 0001852301/1/1488 включений ПДВ в сумі 6744,00 грн. без застосування непрямих методів.

Судами також встановлено, що сума ПДВ 6744 грн. донарахована відповідачем у звязку тим, що в наданих до перевірки податкових накладних не зазначені всі необхідні реквізити, або такі реквізити зазначені неправильно.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо відсутності у податкової інспекції правових підстав для виключення з податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, в яких не зазначено або неправильно зазначено певних реквізитів.

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", безспірно не позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі таких накладних.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд помилково змінив рішення суду першої інстанції в цій частині, визнавши податкове повідомлення-рішення № 000185230/1/1488 від 13.10.2003 р. правомірним в частині нарахування ПДВ в сумі 6744,00 грн. та штрафу в сумі 2715,40 грн. Відповідно, касаційна скарга в цій частині є обґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій правильно було задоволено позов щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001862301/1/1486 по збору на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства у сумі 5060,90грн., виходячи з того, що Алуштинська філія підприємства не є платником збору на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства у розумінні ст.1 Закону України "Про збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства" № 587-ХІУ від 09.04.1999 р. Відповідно, у неї не було обовязку подавати податкову декларацію із вказаного збору, а у податкового органу не було підстав застосовувати штрафні санкції в сумі 4275,90 грн. відповідно до підпункту 17.1.1 Закону України № 2181.

Також правильно визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001722301/1/1487 з тих мотивів, що порядок та умови внесення орендної плати, що належить до сплати до місцевого бюджету Партенітської сільради, визначені Договорами оренди земельних ділянок, укладеними між підприємством "Ерайз" та Партенітською сільрадою, а не законами України про оподаткування. Відповідно, перевірка фінансової дисципліни платника за такими договорами оренди не входить до компетенції податкових органів, а стягнення заборгованості з орендної плати із рахуванням пені суперечить нормам спеціального Закону №2181. Тому, податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001722301/1/1487 від 13.10.2003р. підлягає визнанню недійсним.

Оскільки Алуштінська філія позивача не є юридичною особою, вона не є платником комунального податку, який справляється згідно із вимогами ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори з юридичних осіб. Відповідно, податкове повідомлення-рішення 0001892301/1/1483 також визнано недійсним обґрунтовано.

Є правильною позиція судів попередніх інстанцій про неправомірність визначення податковим повідомленням-рішенням від №0001882301/1/1484 податкового зобов'язання по платі за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 103,42 грн. та фінансовим санкціям в сумі 680 грн., оскільки судами було достовірно встановлено, що АФ підприємства "Ерайз" не здійснювала спеціальне водокористування, а оплачувала послуги з поставки води ДУ № 1 КЗЧ Ялтинського району у відповідності з рахунками останнього.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права, окрім висновків суду апеляційної інстанції про правомірність визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням № 000185230/1/1488 від 13.10.2003 р. ПДВ в сумі 6744,00 грн. та штрафу в сумі 2715,40 грн.

Керуючись ст. ст. 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Підприємства "Ерайз" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 р. в частині відмови у визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001852301/1/1488 від 13.10.2003 р. в сумі 6 744,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 715,40 грн., всього 9459,40 грн., скасувати, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21-26.04.2005 р. в цій частині залишити в силі.

В решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук

судді підпис К.В. Конюшко

підпис Л.В. Ланченко

підпис О.М. Нечитайло

підпис О.І. Степашко

Ухвалу складено у повному обсязі 04.12.2006 р.

Згідно з оригіналом

Суддя Н.Г. Пилипчук