Рішення № 36725736, 26.11.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.11.2013

Справа № 334/2946/13-ц

Провадження № 2/334/2978/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Турбіної Т.Ф.

при секретарі Якушеві Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з квартирної плати та плати за комунальні послуги

встановив:

У квітні 2013 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, в обґрунтування якого зазначило, що відповідач мешкає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1.

Зазначений житловий будинок знаходився на балансі Структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель та споруд ВАТ «Запоріжжяобленерго». Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджені Постановою КМУ від 24.01.2006 року №45, встановлено, що власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у повному обсязі та встановлені строки. Згідно із ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. У зв'язку із тим, що відповідач не виконував вищезазначених вимог щодо сплати спожитих послуг та квартирної плати в період з 01.01.2003р. по 01.01.2005р., виникла заборгованість у розмірі 377,42 грн., яка у добровільному порядку не погашена і яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що ним на підставі Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» сплачені свого часу всі рахунки за квартирну плату та комунальні послуги, однак у зв'язку зі спливом терміну позовної давності докази погашення боргу не збереглися. Також відповідач заявив, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні позову також має бути відмовлено.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини з приводу користування та утримання квартир, у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав законної сили 30.07.2004р., Правилами користування приміщеннями житлових будинків та прибудинкової території, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, згідно з п.7 яких власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. Будинок перебував на балансі позивача - Структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель та споруд ВАТ «Запоріжжяобленерго»до 31.12.2004р. включно.

З виписки по особовому рахунку, довідки по нарахуванню і оплаті квартирної плати та комунальних послуг вбачається, що за період з січня 2003 року по грудень 2004 року, за який пред'явлено позов, квартирна плата та комунальні платежі, що нараховувалася, сплачувалися ОСОБА_1 не регулярно.

Станом на січень 2003 року заборгованості не існувало. В січні 2003 року було нараховано до сплати 63,68 грн., сплачено у цьому місяці 126,52 грн., у лютому 2003 року нараховано 65,81 грн., оплачено 126,52 грн. Таким чином, переплата на березень становила 123,55 грн. У березні і квітні 2003 року було нараховано 65,08 грн. і 65,97 грн. відповідно, з урахуванням здійснених переплат у січні-лютому, на травень 2003 року утворилася заборгованість у сумі 7,50 грн. У травні 2003р. нараховано до сплати 66,06 грн., а сплачено 63,26 грн., заборгованість на липень 2003р. разом становить 10,30 грн.

У червні і липні 2003 року нараховано 52,65 грн. і 55,15 грн. відповідно, оплата яких у ці місяці не проводилася, загальна заборгованість становить 118,10 грн. У серпні нараховано 66,05 грн., сплачено всього 260,00 грн., чим також погашено попередню заборгованість та внесено наперед кошти у сумі 75,85 грн.

У вересні 2003 року було нараховано 65,97 грн., сплачено 132,10 грн., тим самим наперед разом сплачено 141,98 грн. У жовтні - грудні 2003 року разом нараховано 209,94 грн., з урахуванням сплачених наперед 141,98 грн. у грудні 2003 року утворилася заборгованість у сумі 67,96 грн. У 2004 році було здійснено лише три платежі, які не погашали заборгованість, яка утворилася час їх здійснення. Так, за 2004 рік всього нараховано 702,13 грн., фактично сплачено 389,49 грн., заборгованість становить 312,64 грн. З урахуваннм недоплаченої суми у грудні 2003 року, всього за період з грудня 2003 року по грудень 2004 року заборгованість становить 380,60 грн. З урахуванням того, що станом на 01.01.2003р. відповідачем було наперед сплачено 3,18 грн., загальна заборгованість становить 377,42 грн.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 фактично утворилася з грудня 2003 року по грудень 2004 року включно у зв'язку з тим, що відповідач не у повному обсязі оплачував квартирну плату та комунальні послуги, що нараховувалися, і її розмір становить 377,42 грн.

Доводи відповідача, що ним оплачені всі рахунки за квартирну плату та комунальні послуги, що надавалися позивачем у грудні 2003 року - грудні 2004 року, належними доказами не підтверджені.

З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду у квітні 2013 року. До звернення до суду з вказаним позовом позивач звернувся у грудні 2012 року до суду із заявою про видачу судового наказу, у прийнятті якої було відмовлено ухвалою від 20.12.2012р.

Відповідно до ст.ст. 257, 264 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та її перебіг переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Обставин, які свідчать про переривання строку позовної давності, позивачем не наведено і судом не встановлено.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності. Відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з квартирної плати та плати за комунальні послуги - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна Т. Ф.