Ухвала суду № 36725374, 15.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 р.Справа № 820/10683/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Мітіна Н.О.

представника відповідача Шульга В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2013р. по справі № 820/10683/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Упек Трейдінг"

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державного казначейства у м. Харкові

про визнання рішення недійсним і стягнення надмірно сплаченого ПДВ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Упек Трейдінг» до Харківської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державного казначейства у м.Харкові про визнання рішення недійсним і стягнення надмірно сплаченого ПДВ - задоволено в повному обсязі.

Скасовано Рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001432/1 від 29.04.2010 р.;

Скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000015/0/00346 від 29.04.2010 р.;

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДИНГ" (ЄДРПОУ 31150404, п\р26003010008786 в ПуАТ "СЕБ Банк",МФО 300175) надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 26547, 24 грн.

Стягнуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДИНГ" (код ЄДРПОУ 30665859) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 268,87 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст.53-64, 267-269 Митного кодексу України, положення Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, наказу Державної митної служби України від 29.05.2009 року №506 «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2009 року за № 534/16550 та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.04.2010р. відповідачем 1 відмовлено позивачу в митному оформленні товарів відповідно до наданої вантажної митної декларації №800000015/0/325151.

29.04.2010 р. Відповідачем 1 прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/001432/1 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000015/0/00346. Приводом для відмови у митному оформленні, стало неправильне визначення позивачем, на думку відповідача 1, митної вартості товару.

У Рішенні про визначення митної вартості товару №800000006/2010/001432/1 від 29.04.2010 р. відповідачем-1 був застосований метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3) відповідно до ст. 269 МКУ та митну вартість товару було збільшено з 773 617,42 грн. (визначену за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) до 906 353,61 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача 1 та прийнятими ним вищезазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними рішеннями Харківської митниці прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Висновки перевіряючих, викладені в оскаржуваних рішеннях носять характер суб»єктивних припущень та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 27.04.2010 р. ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" було подано до Харківської митниці відповідно до ст. 262 МКУ ВМД №800000015/0/325151 документи для митного оформлення труб, призначених для виготовлення кілець підшипників, що переміщуються через митний кордон України, які ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" придбало згідно контракту № 151/156-09 від 30.12.2009 р. у китайської фірми CHINA MUDANJIANG TIANHE TRADE CO.LTD.

Митну вартість товару позивачем визначено за ціною контракту № 151/156-09 від 30.12.2009 р. щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто у відповідності до ст.ст. 266, 267 МКУ та Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", а також надано необхідні документи для її підтвердження, у тому числі на вимогу митного органу і додаткові документи, перелічені у Додатку до декларації митної вартості.

ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" надало при розмитненні товару відповідачу наступні документи: ВМД №800000015/0/325151; СМR №№0129333,0129334,0129341,0129342; коносамент АDРNВ 4311269; інвойс №151/156-09-02-01 від 18.03.2010; пакувальний лист №151/156-09-02-01 від 18.03.2010; рахунок-фактура на морське перевезення №110-323729; контракт (із додатками) №151/156-09 від 30.12.2009 р., договір на перевезення №483/20/09 від 20.03.2009 р.; сертифікат походження 0102302320530022, експортна ВМД, сертифікат якості.

Проте, митний орган відмовився від митного оформлення товарів за ціною, визначеною у контракті №151/156-09 від 30.12.2009р., та доданими до нього додатками №151/156-09 від 30.12.2009р., про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №800000015/0/00346 від 29.04.2010р. У вказаній картці відмови зазначено, що у прийнятті митної декларації відмовлено з причин неможливості здійснення митного оформлення товарів у зв'язку з невірним визначенням їх вартості.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 6) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції щодо спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що і підтвердження декларації на товари, митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари причини, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митної вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного Кодексу;

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозять на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України та пунктів Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості; ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №800000015/0/00346 від 29.04.2010 р. в якості причини відмови у митному оформленні товарів зазначено про неможливість здійснення митного оформлення товарів в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості митний орган виходив з того, що ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" протягом 2009-2010 років здійснювало регулярні поставки аналогічної продукції з Китаю, у зв'язку з чим у митниці за останній рік накопичився значний об'єм інформації щодо ціни на подібні товари. Саме ця інформація була використана для розрахунку митної вартості на подібні товари на час митного оформлення за методом №3. Джерелом інформації для даного рішення стала наявна у митного органу цінова інформація про факти митних оформлень подібних товарів, яка міститься у ЦБД ЄАІС ДМСУ.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі належних і допустимих доказів Харківська митниця під час визначення митної вартості спірного товару позивача за методом №3 використала наявну у неї інформацію про вартість подібних (аналогічних) товарів, розмитнених раніше з визначенням митної вартості із застосуванням саме першого методу.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновками відповідача, оскільки застосування відповідачем лише відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України не є обгрунтваним, так як самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем такого порівняння зроблено не було.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст.ст.53-64, 267-269 Митного кодексу України, положення Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 12.12.2005 року № 1227, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, наказу Державної митної служби України від 29.05.2009 року №506 «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2009 року за № 534/16550 та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2013р. по справі № 820/10683/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2014р.