Ухвала суду № 36724087, 11.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

11 січня 2014 р. 804/646/14

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної служби інтелектуальної власності України про визнання інформації недостовірною, визнання протизаконними дій посадових осіб, скасування рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби інтелектуальної власності України про визнання інформації: «Оцінка можливості досягнення технічного результату... Відповідно до Закону збереження, енергія в замкненій системі залишається сталою за відсутності обміну з оточенням. В даному випадку до згаданої системи входять:

- топка котла (не показаний), в якій вода нагрівається до випаровування,

- електронагрівач 9, завдяки якому пара перегрівається,

- звужені отвори 5 і 6 з джерелами магнітного поля, в яких набута енергія пари частково перетворюється на:

- а) кінетичну енергію прискорених струменів пари (згідно із законом Бернуллі) з наступним ударенням їх об стінки 3 і 4 з виділенням (поверненням) теплової енергії, витраченої на їхнє прискорення, та

-б) на подолання магнітного поля в згаданих отворах в яких сили магнітної взаємодії протидіють проходженню молекул пари,

- а також енергетичний агрегат, в якому відбувається виділення хімічної або теплової енергії.

Таким чином, теплова енергія, набута парою в котлі і нагрівані 9, в результаті низки перетворень перетворюється на енергію дисоційованих атомів водню і кисню. Ця енергія, в свою чергу, може повертатися в систему в результаті екзотермічної реакції згоряння водню у кисні. Як видно з наведеного. Має місце перетворення одного виду енергії в інші, при цьому ніякої «додаткової» енергії не генерується у відповідності до згаданого Закону. Відтак в цілому зменшення споживання енергії не відбудеться, а використання «екологічно чистого» в даному місті електронагрівача 9 на справді не означає його екологічної чистоти, оскільки вироблення і транспортування електроенергії супроводжується суттєвим негативним впливом на довкілля (в інших місцях). Таким чином, зазначений ТР (технічний результат) зменшення споживання енергії не досягається, як не досягається й дбайливе ставлення до довкілля в цілому. При цьому перетворення такої високотехнологічної й універсальної енергії, якою є електроенергія, яка отримана з енергії нижчого рівня (теплової), знову ж таки у теплову енергію (нижчого рівня), виглядає принаймні недоцільним, в т.ч. й з позицій екології. Отже, оскільки ТР не досягається, доводити відомість впливу ознак ТР не потрібно (п.6.5.3.7. Правил розгляду)», яка є доказом експертизи (лист ДП УІПВ від 07.02.2012 №3219/ЗА/12), про те, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, визначеним для нього ч.1 ст.7 Закону та не є за п.1 формули промислово придатним і не має винахідницького рівня (лист ДП УІПВ від 31.05.2012 №13348/ЗА/12), не є за п.1 формули промислово придатним, (листи ДП УІПВ від 17.09.2012 №21682/ЗА/12, 05.02.2013 №3055/ЗА/13) за п.1 формули не має винахідницького рівня та рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 11 вересня 2013року, яке затверджено Наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 11 жовтня 2013року №484-Н, з посиланням на перший закон термодинаміки (лист ДП УІПВ від 31.05.2012 №13348/ЗА/12), який є лише окремим випадком закону збереження енергії та визначає чисельну залежність або еквівалентність роботи і тепла як таку, що необгрунтована з наукової точки зору так як ДП «УІПВ» та Апеляційна палата у своєму рішенні від 11 вересня 2013 року не спростували висновок позивачів, який викладено в апеляційному оскарженні від 19.03.2013 на стор.2 (зареєстровано за № 9204 від 15.05.2013) про те, що твердження експерта Головача П.О. суперечить першому та другому закону термодинаміки та означає не можливість існування матерії та Всесвіту, не надали відповіді на питання, які містяться у листі позивачів від 28.06.2012 року (зареєстровано в ДП «УІПВ» 03 липня 2012р.), а саме: 1) На якій підставі експертиза вважає, що в запропонованому способі нагрівання теплоносія процеси відбуваються у замкненій системі , коли вода подається з одного боку, а пара для виконання корисної роботи відводиться з іншого боку та відбуваються процеси передачі тепла від поверхні пристрою в навколишнє середовище; 2) Просимо на підставі закону збереження енергії надати рівняння теплового балансу описаної експертизою замкненої системи; 3) На якій підставі експертиза вважає, що при рекомбінації або реакції згоряння водню та кисню в результаті екзотермічної реакції витрати енергії для здійснення реакції згоряння дорівнюють величині, яка виділяється при виникненні молекул пари в процесі реакції водню і кисню; 4) Чи діє закон збереження енергії в результаті реакції молекул водню і кисню з виникненням молекул пари, коли температура самозагоряння водню у кисні дорівнює 450°С, а температура продуктів згоряння дорівнює близько 2660°С; 5) Чому експертиза вважає, що теплота, яка виділяється при екзотермічній реакції згоряння між воднем та киснем не є додатковою енергію; 6) Якою в дійсності є енергія, що виділяється при реакції згоряння водню та кисню з виникненням в наслідок цього молекул пари; 7) На якій підставі експертиза у своєму рішенні посилається на матеріали, які заявниками вилучені із опису та формули винаходу; 8) На якій підставі експертиза не враховує експериментальні дослідження авторів, що викладені у джерелі інформації 5, згідно яких процес перетворення молекул пари на водень та кисень, при подачі води в параплазмовий пальник ОСОБА_3 (патент №46738), та їх самозагоряння і згоряння здійснюється при температурі 500°С, що є нижче температури самозагоряння водню у повітрі, природного газу у повітрі або у кисні; 9) На якій підставі та з якою метою експертиза провела кваліфікаційну експертизу прототипу заявленого технічного рішення та не вказала на якій підставі заявлене технічне рішення, котре є відмінним від відомого технічного рішення та підлягає правовому захисту, не відповідає промисловій придатності винаходу; 10) Надати конкретні розрахунки, які з наукової точки зору підтверджують висновок кваліфікаційної експертизи про те, що відмінна частина формули, яка підлягає правовому захисту, а саме спосіб нагрівання теплоносія, який відрізняється тим, що в процесі подачі зовнішньої енергії нагрівають речовину з високою теплоємністю, а за її допомогою нагрівають теплопередаючі поверхні, воду в енергетичному агрегаті подають на поверхню речовини з високою теплоємністю, після, перетворення води на пару та утворення тиску, одночасно та в сукупності на пару здійснюють вплив, а саме термічний вплив від теплопередаючої поверхні, підвищують швидкість руху молекул пари та знижують тиск пари і на атоми кисню і водню в молекулах пари впливають таким сконцентрованим магнітним полем, яке орієнтує їх магнітні моменти вздовж силових ліній джерела магнітного поля, причому такий сукупний та одночасний силовий вплив на молекули пари, шляхом подачі пари через звужений отвір в джерелі магнітного поля, яке нагріте від теплопередаючої поверхні до певної температури та застосовують за додатковим призначенням як теплопередаючу поверхню і пристрій для підвищення швидкості руху пари та зниження тиску пари, можуть здійснювати неодноразово і, крім того, процес подачі зовнішньої енергії для нагрівання речовини з високою теплоємністю та теплопередаючої поверхні можуть здійснювати в імпульсному режимі, не забезпечує заявленому технічному рішенню промислову придатність, суперечить першому та другому закону термодинаміки, результатам практичного застосування горючих і окислювальних речовин для виробництва теплової, а за її допомогою механічної та електричної енергії у котлах та двигунах, науковим дослідженням, згідно яких температура самозагоряння горючих і окислювальних речовин є завжди меншою температури їх згоряння, експертному висновку вчених ІТТФ НАН України (лист від 30.05.2007р. №361-07/1-5) у якому зазначено, що застосування водяної пари, як палива для окислювача, котре має здібність споживати менш енергії на перетворення горючої та окислюючої компоненти, ніж та енергія, що виділяється при згорянні горючих та окислюючих компонентів базується на добре відомих принципах, котрі не суперечать основним законам термодинаміки, теорії згоряння та тепломасообміну, практичному застосуванню пари як добавки в паливо у газотурбінних двигунах, що підвищує їх потужність до 43 відсотків та знижує витрати газу до 20 відсотків (лист НАК «Нафтогаз України» від 7.03.2008р. №16/4-298), практичним дослідженням позивачів, які, за допомогою параплазмового пальника ОСОБА_3, встановили, що процес перетворення молекул пари на водень і кисень та їх самозагоряння і згоряння здійснюється при температурі 500°С (акт випробувань випробування параплазмового пальника ОСОБА_3 від 15.04.2010 р.), та є недостовірною інформацією, а дії посадових осіб ДП «УІПВ» та Державної служби інтелектуальної власності, які створили та затвердили вищезазначену недостовірну інформацію про неможливість застосування води або пари як альтернативної сировини для безпечного, екологічного та дешевого виробництва теплової енергії, а за її допомогою механічної або електричної енергії, як такі, що порушили присягу державного службовця, згідно ст. 17 Закону України «Про державну службу», порушили ст.309 Цивільного кодексу України і фактично є цензурою або забороною результатів творчої діяльності позивачів не тільки по заявці №а 200900229, а також є цензурою на технічні рішення в яких вода або пара застосовується для виробництва енергії, на котрі, у відповідності до Закону, позивачам видані патенти на винаходи та корисні моделі (патенти №28963, 33931, 46738, 30352, 62197, 85876, 86216, 86247, 88006 - інформація на сайті Державної служби), у висновках експертизи та у рішенні Апеляційної палати відсутні матеріали про проведення патентного пошуку на основі формули винаходу з урахуванням опису та креслень (п.6.3. Правила розгляду), не вказано (п.6.4. Правила розгляду) про формулу винаходу в якій експертиза зобов'язана визначити наявність суттєвих ознак заявленого об'єкта, сукупність яких є достатньою для досягнення зазначеного заявником технічного результату, перевірка промислової придатності винаходу, на підставі вищезазначеної недостовірної інформації про неможливість застосування води або пари як альтернативної сировини для виробництва енергії, носить суперечливі поняття: у першому випадку заявлений технічний результат не забезпечує винаходу промислову придатність та винахідницький рівень, у другому випадку заявлений технічний результат не забезпечує винаходу промислову придатність; у третьому випадку заявлений технічний результат не забезпечує винахідницький рівень, при цьому у рішенні апеляційної палати вказується, що винахід в дійсності є промислово придатним, але формула винаходу не забезпечує досягнення заявленого технічного результату, що в свою чергу є промисловою придатністю винаходу, і на підставі такої недостовірної інформації зроблено висновок про невідповідність за п.1 формули винаходу умовам патентоздатності винахідницький рівень, експертизою за умови промислової придатності заявленого винаходу не визначено (п.6.5.2. Правила розгляду), рівень техніки та не проведена (п.6.5.3.5. Правила розгляду), перевірка формули винаходу на відповідність умові винахідницького рівня, та позбавили ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права на захист об'єкта інтелектуальної власності, а також надали можливість будь якій особі безкоштовно використовувати для своїх потреб або для одержання прибутку винайдений позивачами «Спосіб нагрівання теплоносія ОСОБА_3», що фактично є рейдерським заволодінням інтелектуального продукту позивачів, визнати протизаконними та такими, що порушують права позивачів на створений ними об'єкт інтелектуальної власності по заявці №а 200900229 «Спосіб нагрівання теплоносія ОСОБА_3», які, згідно ст..28 Закону випливають з патенту, порушують право позивачів на ділову репутацію, які є власниками інтелектуальних продуктів в котрих вода або пара застосовується як альтернативна сировина для виробництва енергії, зокрема, патенти на винаходи №№62197, 85876, 86216, 86247, 88006, котрі експертною радою НАН України визнано перспективними, такими, що відповідають пріоритетним напрямкам розвитку науки і техніки в Україні, не гіршими за світові аналоги, їх використання є актуальним в галузях промисловості та включено в базу даних «Перспективні винаходи України» (витяги із рішень Експертної ради НАН України №23, у зв'язку з чим позивачам завдано моральної шкоди, котра полягає у приниженні честі, гідності, ділової репутації та у душевних стражданнях, які винахідники зазнають у зв'язку з протиправною поведінкою проти них посадових осіб Державної служби інтелектуальної власності України та ДП «УІПВ» та як наслідок цього нанесена матеріальна шкода (упущена вигода) щорічно щонайменше на 99 млн.грн. від продажу ліцензій на заявлений інтелектуальний продукт для можливості його застосування у виробництві енергії (лист Мінфіну від 18.08.2013р. №31-06330-02/28263/258, лист ДП ГПЕ віл 12.11.20117 №159) та зобов'язати Державну служби інтелектуальної власності України, на підставі ст.32, 56 Конституції України та п.4, ч2, ст.23, ст.1167 Цивільного кодексу Украйни відшкодувати моральні збитки тисячу мінімальних заробітних плат ОСОБА_1, моральні збитки тисячу мінімальних заробітних плат ОСОБА_2, моральні збитки тисячу мінімальних заробітних плат ОСОБА_3 та на підставі ст.32, ст. 56 Конституції України, ч.1,ч.2. ст. 22, ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України відшкодувати ОСОБА_1 за 2013 рік матеріальні збитки (упущена вигода) шість мільйонів гривень, відшкодувати ОСОБА_2 за 2013 рік матеріальні збитки (упущена вигода) шість мільйонів гривень, відшкодувати ОСОБА_3 за 2013 рік матеріальні збитки (упущена вигода) шість мільйонів гривень та перерахувати всі кошти на рахунок Дніпропетровського обласного благодійного фонду «Екологія - Геос» (п/р 2600430517301, ЄДРПОУ 33474710, ПАТ Банк «Кредит Дніпро» м. Дніпропетровськ, МФО 305749, ЄДРПОУ 14352406) для виконання суспільної діяльності та фінансування робіт «Впровадження природоохоронної та ресурсозберігаючої технології автономного енергозабезпечення державних установ та об'єктів бюджетної сфери в Дніпропетровській області на базі винаходів України №№ 62197, 86216,86247, 85876, 88006, 98941, 99107, 100006» спрямованої на поліпшення соціального, економічного і екологічного становища в Україні, а також зобов'язати Державну служби інтелектуальної власності України скасувати незаконні рішення про відмову у видачі патенту на винахід по заявці №а 200900229 та поновити порушені особисті немайнові права, у тому числі права на захист інтелектуальної власності по заявці №а 200900229 винахідників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також щорічно сплачувати кожному винахіднику матеріальні збитки (упущена вигода) у розмірі шість мільйонів гривень, у разі не проведення, згідно Закону та Правил розгляду, Державним підприємством «Український інститут промислової власності» кваліфікаційної експертизи формули винаходу, яка сформульована авторами наступним чином: «Спосіб нагрівання теплоносія, який відрізняється тим, що в процесі подачі зовнішньої енергії нагрівають речовину з високою теплоємністю, а за її допомогою нагрівають теплопередаючі поверхні, воду в енергетичному агрегаті подають на поверхню речовини з високою теплоємністю, після, перетворення води на пару та утворення тиску, одночасно та в сукупності на пару здійснюють вплив, а саме термічний вплив від теплопередаючої поверхні, підвищують швидкість руху молекул пари та знижують тиск пари і на атоми кисню і водню в молекулах пари впливають таким сконцентрованим магнітним полем, яке орієнтує їх магнітні моменти вздовж силових ліній джерела магнітного поля, причому такий сукупний та одночасний силовий вплив на молекули пари, шляхом подачі пари через звужений отвір в джерелі магнітного поля, яке нагріте від теплопередаючої поверхні до певної температури та застосовують за додатковим призначенням як теплопередаючу поверхню і пристрій для підвищення швидкості руху пари та зниження тиску пари, можуть здійснювати неодноразово і, крім того, процес подачі зовнішньої енергії для нагрівання речовини з високою теплоємністю та теплопередаючої поверхні можуть здійснювати в імпульсному режимі» на предмет видачі патенту по заявці №а 200900229, яку заявлено 13.01.2009 року, за період можливої чинності та дії патенту на винахід «Спосіб нагрівання теплоносія ОСОБА_3» до 13.01.2029 року.

Згідно ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема, ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Суд зазначає, що згідно із в прохальною частиною позову позивачі зазначають про протиправну поведінку проти них посадових осіб Державної служби інтелектуальної власності України та ДП «Український інститут промислової власності», при цьому відповідачем в даному адміністративному позові не зазначено ДП «Український інститут промислової власності».

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити що, звернення до суду пов'язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Згідно зі статтею 1 Закону № 3674 судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом, і включається до складу судових витрат. За статтею 2 Закону № 3674 платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя‚ від 14 травня 1981 року № R (81) 7: „В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

У частині другій статті 3 Закону № 3674 визначено перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб( стаття 60 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону № 3674 від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації та громадські організації, які звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп.1 п.3 ч. 2 ст. 4 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позовна заява містить вимоги як майнового, так і не майнового характеру.

Ч. 3 ст. 6 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Також, необхідно зазначити, що згідно з ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, позивачам необхідно визначити коло відповідачів та зміст позовних вимог щодо кожного з них, викласти зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та юрисдикції адміністративних судів, зазначити реквізити оскаржуваних рішень, в зв'язку з викладеними позовними вимогами сплатити судовий збір або, за наявності підстав, надати клопотання про звільнення від сплати судового збору, його розстрочення чи відстрочення.

Відповідно до ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної служби інтелектуальної власності України про визнання інформації недостовірною, визнання протизаконними дій посадових осіб, скасування рішення, стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви, згідно частини 6 цієї ж статті, не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.В. Боженко