Постанова № 36723991, 20.01.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 року Справа № 904/8557/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В.- доповідача,

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013р. у справі №904/8557/13

за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2013 року (суддя Красота О.І.) позовні вимоги Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки – задоволені.

Суд вніс зміни до п.1.4 Договору оренди земельної ділянки від 11.02.2004 року (державна реєстрація від 16.02.2004 року за №01242), укладеного між Дніпродзержинською міською радою (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, ЄДРПОУ 24604168) та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2, ЄДРПОУ 00130820), з викладенням його в наступній редакції:

"1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 08.09.2011 року становить 697 473,10 грн.".

та в п.3.1 Договору оренди земельної ділянки від 11.02.2004 року (державна реєстрація від 16.02.2004 року за №01242), укладеного між Дніпродзержинською міською радою (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, ЄДРПОУ 24604168) та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2, ЄДРПОУ 00130820), з викладенням його в наступній редакції:

"3.1. Орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 20 924,19 грн./рік без ПДВ, а з урахуванням пільги у розмірі 14 646,93 грн./рік без ПДВ, яка застосовується на умовах, визначених рішенням Дніпродзержинської міської ради від 25.06.2012 №475-24/VI "Про плату за землю"

Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги Публічне акціонерне товариство « Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» посилається на те, що позивач не мав права на звернення до суду без попереднього повідомлення відповідача про зміну умов Договору оренди земельної ділянки, суд вніс зміни в порушення положень ст.. 652 ч.2 ЦК України, без наявності усіх необхідних умов, передбачених нормами цієї статті, та не врахував, що позивач звернувся із позовом за 1,6 місяці до закінчення терміну дії договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 20 січня 2014 року.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, заяви про відкладення розгляду справи не надали, у зв’язку із чим розгляд справи здійснено на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.02.2004 року між Позивачем (далі-Орендодавець) та Відповідачем (далі-Орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі-Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,1557 га, що знаходиться за адресою: вул. Радянська, 3, (кадастровий номер: 1210400000:02:002:0023), строком до 19.12.2013 року.

Згідно з пунктом 1.4 Договору з урахуванням Додаткової угоди від 02.02.2010 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.01.2009 р. становить 255 130,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору з урахуванням Додаткової угоди від 02.02.2010 року, орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 7653,96 грн./рік без ПДВ, що становить 637,83 грн./міс без ПДВ, і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Звертаючись із позовом про внесення змін у спірний договір оренди, Дніпродзержинська міська рада посилалась на те, що у зв’язку із зміною законодавства, виникла необхідність приведення укладених договорів оренди землі у відповідність до вимог Податкового кодексу, який встановив мінімальний розмір орендної плати за землю не менше трикратного розміру земельного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки мала місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, у відповідності до яких були прийняті рішення Дніпродзержинської міської ради про встановлення коефіцієнтів для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, то необхідно внести зміни до п.п.1.4, 3.1 Договору оренди земельної ділянки укладеного між Дніпродзержинською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" в частині встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 08.09.2011 року в розмірі 697 473 грн. 10 коп. та в частині встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до Податкового кодексу України, визначивши її у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та у відповідності до рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.06.12р. за №475-24/VI, а саме в розмірі 20924,19 грн./рік без ПДВ, а з урахуванням пільги - у розмірі 14646,93 грн./рік без ПДВ.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

25.06.2012 року Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення № 475-24/VI "Про плату за землю", відповідно до якого з метою вдосконалення земельних відносин у сфері оренди за землю, створення рівних умов конкуренції, поліпшення інвестиційного клімату у місті, забезпечення виконання рішення міської ради від 15.12.2010 №07-02/VІ "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ", відповідно до Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 282, 284, 288 Податкового кодексу України, Дніпродзержинська міська рада вирішила установити коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада, на рівні трикратного розміру земельного податку. Застосувати коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки з 01.07.2012 року. Установити з 01.07.2012 року до 31.12.2013 року пільгу із земельного податку у відсотковому еквіваленті від суми, що зараховується до місцевого бюджету. (а.с. 13).

Відповідно до додатку до вказаного Рішення, розрахунок пільги із земельного податку здійснюється з урахуванням коду економіко-планувальної зони та категорії земель міста за функцією використання. (а.с. 13-15).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, що є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі, що також передбачено п. 3.7. договору, згідно якого розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни у цільовому використанні земельної ділянки;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 6394 від 08.09.2011 року, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 07.09.2011 року становить 697 473,10 грн. (а.с. 16).

Таким чином, річна орендна плата становить 20 924,19 грн./рік без ПДВ, а з урахуванням пільги у розмірі 14 646,93 грн./рік без ПДВ, яка застосовується на умовах, визначених рішенням Дніпродзержинської міської ради від 25.06.2012 №475-24/VI "Про плату за землю".

За таких обставин суд першої інстанції дійшов законного висновку про обґрунтованість позовних вимог про внесення змін в пункт договору щодо розміру річної орендної плати та порядку її сплати.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив дотримання позивачем порядку внесення змін до договору оренди, передбаченого ст. 188 ГК України, не врахував відсутність пропозицій позивача внести зміни у договір, вніс зміни в договір без урахування розміру орендної плати, форми її платежу, що є істотною умовою договору також не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

На виконання вимог закону, позивачем на адресу відповідача був направлений лист з пропозицією про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з метою приведення його у відповідність до вимог рішення міської ради від 15.12.2010 року № 07-02/VI, проте відповіді на лист не отримав.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2010 року по справі № 2-1/10068-2008, та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 року по справі № 14/240-10.

Крім того, щодо правовідносин викладених у позовній заяві стосовно вказаного предмету спору, існує і правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 27.12.2010 року по справі № 27/15-10, та яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У відповідності до норм ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про внесення змін до договору, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Доводи відповідача про звернення позивача із вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки за 1,5 місяці до закінчення терміну дії договору, не впливають на висновки суду першої інстанції і не спростовують їх, оскільки на час звернення до суду із позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, договір був чинним, а закінчення терміну дії договору є підставою для припинення його дії, або поновлення його дії на умовах, змінених за згодою сторін або на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2013 року у справі № 904/8557/13 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 21.01.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов