Рішення № 36723901, 09.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 911/3185/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Пархоменка Ігоря Васильовича, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод», Київська область, Кагарльцький район, с. Кузьменці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Онуфрика Тараса Романовича, м. Київ

про визнання недійсним рішення зборів учасників

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Сінцов А.О. (довіреність №45 від 12 липня 2013 року);

від відповідача: Лялюк І.З. (доручення №159/10 від 2 жовтня 2013 року);

від третьої особи: не з'явився .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пархоменко Ігор Васильович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод» (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення зборів учасників.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті рішення зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод» порушено права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивач зазначає, що рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод», які зафіксовані в протоколі зборів учасників від 9 серпня 2013 року, прийняті з порушенням вимог Закону України «Про господарські товариства», а тому є недійсними.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 15 серпня 2013 року та призначено справу до розгляду на 4 вересня 2013 року.

4 вересня 2013 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод», а саме, на: - комплекс: адміністративну будівлю, літера А, площею 220,8 м2 та виробничу будівлю, літера Б, площею 15740,2 м2, що розташовані за адресою: Україна, Київська область, Кагарлицький район, с. Кузьминці, вул. Червоноармійська, 57, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод» на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СВ №865304, виданого Кузьменецькою сільською радою 17 березня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Київської обласної ради «Кагарлицьке бюро технічної інвентаризації» 17 березня 2009 року за реєстраційним номером 20324756, номер запису: 518, в книзі 2 та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на зазначене вище майно.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом відмовлено в застосуванні заходів до забезпечення позову, оскільки, позивачем не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 4 вересня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Онуфрика Тараса Романовича.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Заперечення ґрунтуються на тому, що рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод» прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України. У зв'язку з наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

9 жовтня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Громадяни України Онуфрик Тарас Романович та Пархоменко Ігор Васильович відповідно до статуту ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» є його учасниками.

Відповідно до пунктів 7.2.1 та 7.2.2 статуту товариства частка статутного капіталу товариства у розмірі 80% належить Онуфрику Тарасу Романовича, інші 20% частки статутного капіталу товариства належать Пархоменку Ігорю Васильовичу.

4 липня 2013 року на адресу позивача було надіслано повідомлення за №101/07 про скликання зборів учасників ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» з наступним порядком денним: «Про делегування директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» права на укладання будь-яких угод, сума яких перевищує 100000,00 грн.».

Зазначені збори призначені на 9 серпня 2013 року.

9 серпня 2013 року на зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод» прийнято рішення, які оформлені протоколом від 9 серпня 2013 року.

Як вбачається з протоколу від 9 серпня 2013 року на зборах учасників були присутні: Громадянин Російської Федерації Орлов Максим Євгенович - представник Онуфрика Тараса Романовича - частка у статутному капіталі складає 80% та Громадянин України Пархоменко Ігор Васильович - частка у статутному капіталі складає 20%.

Відповідно до протоколу від 9 серпня 2013 року на порядок денний загальних зборів було винесено питання щодо делегування директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» права на укладання будь-яких угод, сума яких перевищує 100000,00 грн.

Як вбачається з протоколу від 9 серпня 2013 року, по зазначеному питанню порядку денного вирішено уповноважити директора ТОВ «Кузменецький цегляний завод» укласти мирову угоду у господарській справі №911/24285/13, що розглядається господарським судом Київської області за позовом ТМЛ Інвестмент, с.р.о. до ТОВ «Кузьменецький цегляний завод». Для цього: - надати директору Сиваню Т.О. право підписати мирову угоду у господарській справі №911/2425/13 за позовом ТМЛ Інвестмент, с.р.о. до ТОВ «Кузьменецький цегляний завод», що розглядається господарським судом київської області; - надати директору товариства право на визначення умов мирової угоди, зокрема, передавати ТМЛ Інвестмент, с.р.о. в рахунок часткового погашення боргу перед ТМЛ Інвестмент, с.р.о. за договором позики від 15 грудня 2006 року майно товариства (у тому числі на суму, що перевищує 100000,00 грн.), при цьому, вартість майна товариства, що передається ТМЛ Інвестмент, с.р.о. в рахунок часткового погашення боргу перед ТМЛ Інвестмент, с.р.о., повинна відповідати вартості, визначеної у висновку експерта про оцінку майна об'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Альпарі-Консалт», а також, здійснювати всі інші необхідні дії, що пов'язані з укладанням/підписанням мирової угоди згідно з чинним законодавством України, та подальшим виконанням умов цієї мирової угоди, включаючи передачу майна, відповідних документів, здійснення платежів, тощо.

Відповідно до протоколу від 9 серпня 2013 року,«За» прийняття зазначеного рішення - 80% голосів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Пунктом 10.3.14 статуту позивача (зареєстрованого 13 лютого 2008 року) встановлено, що до компетенції зборів часників належить вирішення питання стосовно укладення будь-яких угод, сума яких перевищує 100000,00 грн.

Таким чином, питання щодо надання права укладати будь-які угоди, сума яких перевищує 100000,00 грн. було виключною компетенцією зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод».

Серед підстав недійсності прийнятих на зазначених зборах рішень, позивач посилався на відсутність прав у Орлова Максима Євгеновича представляти інтереси та голосувати на загальних зборах від імені Онуфрика Тараса Романовича.

Так, як вбачається з протоколу від 9 серпня 2013 року інтереси Онуфрика Т.Р. представляв Орлов Максим Євгенович на підставі довіреності від 24 липня 2013 року, засвідченої нотаріусом м. Прага Вацлавом Галбіхом (том 1, а.с. 75-78).

Відповідно до пункту 10.4.6 статуту відповідача учасник може передати свої повноваження представнику.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для представництва інтересів Онуфрика Т.Р. громадянином Російської Федерації Орловим М.Є. є довіреність, видана Онуфриком Т.Р. на ім'я Орлова М.Є. 24 липня 2013 року у м. Прага, реєстраційний номер засвідчень 0-3233/2013.

Відповідно до ст. 18 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, підписаного 25 травня 2001 року, ратифікованого Законом України за №2927-ІІІ від 10 січня 2002 року документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї договірної сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території другої договірної сторони без подальшого засвідчення. Те ж саме стосується і засвідчення підпису громадянина, копій і перекладів документів, засвідчених компетентним органом. Документи, про які йдеться у пункті 1 цієї статті, мають однакову доказову силу на територіях обох договірних сторін.

В матеріалах справи наявний переклад згаданої довіреності на українську мову перекладачами, справжність підпису яких засвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кушніренко Л.О. 26 липня 2013 року, зареєстровано в реєстрі за №7520, 7521.

Зазначеною довіреністю Онуфрик Т.Р. надав Орлову М.Є право представляти його інтереси на загальних зборах товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьминецький цегляний завод», зокрема: приймати участь у загальних зборах засновників (учасників) товариства, обговорювати та голосувати по всіх питаннях порядку денного всією кількістю голосів, що належать Онуфрику Т.Р., підписувати протоколи загальних зборів засновників (учасників) товариства.

Отже, суд приходить до висновку, що Орлов М.Є. був належним чином уповноважений представляти Онуфрика Т.Р. на загальних зборах учасників, які відбулись 9 серпня 2013 року, обговорювати та голосувати по питаннях порядку денного.

За таких обставин, твердження позивача щодо відсутності повноважень Орлова М.Є. бути представником Онуфрика Т.Р. не мають підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, позивач, в обґрунтування своїх вимог, зазначав, що прийняте на зборах рішення, не було включено до порядку денного.

Як вже зазначалось, до порядку денного зборів учасників ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» було включено одне питання, а саме: про делегування директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» права на укладання будь-яких угод, сума яких перевищує 100000,00 грн.

За результатами голосування було прийнято рішення (80% голосів): уповноважити директора ТОВ «Кузменецький цегляний завод» укласти мирову угоду у господарській справі №911/24285/13, що розглядається господарським судом Київської області за позовом ТМЛ Інвестмент, с.р.о. до ТОВ «Кузьменецький цегляний завод». Для цього: - надати директору Сиваню Т.О. право підписати мирову угоду у господарській справі №911/2425/13 за позовом ТМЛ Інвестмент, с.р.о. до ТОВ «Кузьменецький цегляний завод», що розглядається господарським судом київської області; - надати директору товариства право на визначення умов мирової угоди, зокрема передавати ТМЛ Інвестмент, с.р.о. в рахунок часткового погашення боргу перед ТМЛ Інвестмент, с.р.о. за договором позики від 15 грудня 2006 року майно товариства (у тому числі на суму, що перевищує 100000,00 грн.), при цьому вартість майна товариства, що передається ТМЛ Інвестмент, с.р.о. в рахунок часткового погашення боргу перед ТМЛ Інвестмент, с.р.о., повинна відповідати вартості, визначеної у висновку експерта про оцінку майна об'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Альпарі-Консалт», а також, здійснювати всі інші необхідні дії, що пов'язані з укладанням/підписанням мирової угоди згідно з чинним законодавством України, та подальшим виконанням умов цієї мирової угоди, включаючи передачу майна, відповідних документів, здійснення платежів, тощо.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року за №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Отже, позивач зазначає, що до порядку денного зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузьменецький цегляний завод» не було включено питання про уповноваження директора ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» укласти мирову угоду у господарській справі №911/2425/13, що розглядається господарським судом Київської області за позовом ТМЛ Інвестмент,с.р.о. до ТОВ «Кузьменецький цегляний завод».

Однак, з таким твердженням суд не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається, з протоколу зборів учасників від 9 серпня 2013 року, до порядку денного віднесено питання щодо делегування директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» права на укладання будь-яких угод, сума яких перевищує 100000,00 грн.

Тобто, учасниками товариства не встановлено, на укладання якої саме угоди директору товариства відповідача надається таке право.

У своїй поставі від 16 серпня 2007 року за №37/103 Вищий господарський суд України зазначив наступне: «Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами.».

За таких обставин, суд вважає, що мирова угода, на право підписання якої директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» делеговано повноваження, є частиною питання про делегування директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» права на укладання будь-яких угод, сума яких перевищує 100000,00 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що питання про надання директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» повноважень на укладання мирової угоди було віднесене до порядку денного, оскільки, воно є лише частиною питання про делегування директору ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» права на укладання будь-яких угод, сума яких перевищує 100000,00 грн.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Судом встановлено, що на загальних зборах були присутні учасники, що володіють у сукупності 100% голосів

Згідно пункту 10.4.2 статуту ТОВ «Кузьменецький цегляний завод» з питань визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесенням змін до статуту, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, при вирішенні питання про ліквідацію товариства, а також, при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймаються простою більшість голосів.

Як вже зазначалось, та вбачається з протоколу зборів учасників від 9 серпня 2013 року рішення прийнято 80% голосів від загальної кількості голосів учасників товариства.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року за №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом не встановлено факту порушення прав та законних інтересів позивача, протилежне позивачем не доведено, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено - 11 жовтня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.