Ухвала суду № 36723305, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3694/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю. О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до Прилуцької ОДПІ Чернігівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року № 0000032304/116.

Свої вимоги мотивував тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а відтак, ТОВ «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» протиправно зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року вказана постанова залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.09.2013 року касаційну скаргу задовольнив частково та скасував постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що позивачем підтверджені належними первинними і розрахунковими документами господарські відносини з контрагентом, відтак, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту є правомірним.

Крім того, судом першої інстанції враховано ухвалу ВАСУ від 23.09.2013 року, якою зобов'язано всебічно і повно перевірити питання щодо наявності у ОСОБА_2 повноважень на підписання договорів та первинної документації від імені ТОВ "Диамант Лтд".

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 323 418,00 грн. за листопад 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за грудень 2009 року, лютий-березень 2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2011року № 270/23-36459962, відповідно до якого встановлено порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про дадаток на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 323 418,00 грн.

На підставі акта перевірки від 23.02.2011 року, Прилуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року № 0000032304/116, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 323 418,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39 470,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до ДПА в Чернігівській області та ДПА України, однак рішенням ДПА України від 28.07.2011 року № 13727/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ДПА в Чернігівській області залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Встановлено, що 18.01.2010 року між ТОВ "Диамант ЛТД" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 18/01-10, відповідно до якого Продавець передає, а Покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі "Товар", відповідно до Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною. До Договору було укладено додаткові угоди № 1 від 18.01.2010 року та № 2 від 06.04.2010 року щодо зміни "юридичної адреси і реквізити сторін".

Виконання даного договору підтверджується специфікаціями до даного договору № 1 на суму з ПДВ 353 703,97 грн., № 2 на суму з ПДВ 231 933,32 грн., № 3 на суму з ПДВ 4 128 261,18 грн., № 4 на суму з ПДВ 14 685 896,12 грн., № 5 на суму з ПДВ 1 078 770,06 ГРН., № 6 на суму з ПДВ 2 234 694,22 грн., № 7 на суму з ПДВ 2 232 740,95 грн., № 8 на суму з ПДВ 14 319 000,00 грн., № 9 на суму з ПДВ 2 416 678,79 грн., № 10 на суму з ПДВ 3 729 357,55 грн. та № 11 на суму з ПДВ 41 677,07 грн., видатковою накладною № 22031003 від 22.03.2010 на суму з ПДВ 2 626 400,00 грн., податковою накладною від 22.03.2010 № 22031003 на суму з ПДВ 2 626 400,00 грн., а оплата проведена згідно платіжних доручень № 810 від 04.10.2010 на суму 83 150,00 грн., № 812 від 04.10.2010 на суму 51 100,00 грн., № 2220 від 20.10.2010 на суму 102 197,00 грн., № 2261 від 22.10.2010 на суму 247 020,00 грн., № 870 від 25.10.2010 на суму 102 197,00 грн., № 855 від 13.10.2010 на суму 173 736,00 грн., № 871 від 26.10.2010 на суму 273 890,00 грн., № 917 від 29.10.2010 на суму 10 300,00 грн. та № 2287 від 29.10.2010 на суму 200 000,00 грн.

07.04.2010 між ДП "Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування "Пожспецмаш" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 07/4С-10, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму з урахуванням ПДВ - 47420,00 грн.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується видатковою накладною № П-00000098 від 07.04.2010 на суму з ПДВ 47 420,00 грн., податковою накладною від 07.04.2010 № 168 на суму з ПДВ 47 420,00 грн., а оплата проведена згідно платіжного доручення № 860 від 19.10.2010 на суму 27 000,00 грн.

Також позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Торговий Дім «Камаз», ТОВ «Автоком».

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Камаз», наявні видаткова накладна № РНа-0001115 від 15.10.2010 року на суму з ПДВ 379 000,00 грн., податкова накладна від 12.10.2010 року № 227/1 на суму з ПДВ 265 300,00 грн., а оплата проведена згідно платіжного доручення № 2159 від 12.10.2010 року на суму 265 300,00 грн.

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Автоком», наявні видаткова накладна № АК-0000346 від 20.10.2010 року на суму з ПДВ 230 000,00 грн., податкова накладна від 20.10.2010 року № 374 на суму з ПДВ 230 000,00 грн., а оплата проведена відповідно до платіжного доручення № 2233 від 20.10.2010 року на суму 230 000,00 грн. та між позивачем і ТОВ «Металобази Комекс» - накладна № ПРФ-0000258/0 від 29.10.2010 року, податкова накладна від 29.10.2010 року № 000025801/16 на суму з ПДВ 130 000,00 грн., а оплата підтверджується платіжним дорученням № 2289 від 29.10.2010 року на суму 130 000,00 грн.

Відповідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, згідно ст. 7 Закону позивач має право на бюджетне відшкодування, яке виникає у наступних податкових періодах, які слідують за періодом у якому відбулась оплата за товари (послуги).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія враховує, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 у справі за позовом ТОВ ВП "Пожспецмаш" до Прилуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано прийняті Прилуцькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0000122302/53 від 14.02.2011, № 0000102302/54 від 14.02.2011, № 0000132302/52 від 14.02.2011 та № 0000142302/51 від 14.02.2011.

У вказаній постанові суду досліджувалось питання, в тому числі господарських правовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Диамант Лтд" та ДП Завод "Пожспецмаш", були надані всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення даних правовідносин. Таким чином, позивачем на підставі договорів, було отримано товар з метою використання його у господарській діяльності, сплачено податок на прибуток та податок на додану вартість в ціні вказаного товару, що підтверджують первинні бухгалтерські документи, на підставі чинних податкових накладних у відповідності до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" сформовано валові витрати та податковий кредит.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року, залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виконання договорів позивача підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суми нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг є підтвердженими податковими накладними, а тому позивачем не допущено порушень Закону і останній мав право включити до складу податкового кредиту вищезазначені суми.

Оскільки розрахункові документи позивача, а саме платіжні доручення, підтверджують факт сплати ним сум ПДВ в ціні отриманих від контрагентів (ДП Завод "Пожспецмаш", ТОВ "Торговий Дім "Камаз", ТОВ "Автоком", Прилуцькою філією ТОВ "Металобази "Комекс" та ТОВ "Диамант Лтд") товарів/послуг, порушень податкового законодавства не має, а тому не має підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, доводом неправомірності формування позивачем податкового кредиту, апелянт вказує, що відповідно до довідки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором ТОВ «Диамант ЛТД» значиться ОСОБА_3, проте, договір поставки № 18/01-10 від 18.10.2010 року додатки до договору, податкові накладні підписано особою ОСОБА_2

Колегією суддів встановлено, що згідно наказу від 20.12.2009 року, який прийнятий на підставі заяви ОСОБА_2, протоколу загальних зборів Учасників ТОВ "Диамант Лтд" від 30.12.2009 року, ОСОБА_2 призначено виконуючим обов'язки генерального директора ТОВ "Диамант Лтд", з наданням йому права першого підпису та права вчиняти юридичні дії від імені підприємства без довіреності, в тому числі укладати договори, з 31.12.2009 року (а.с. 239-240).

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Пожспецмаш» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21.01.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 21.01.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.