Ухвала суду № 36723142, 21.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 24 Головуючий в 1 інстанції Гладка І.А.

Доповідач Будулуца М.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді: Маширо О.П.

суддів: Будулуци М.С., Мірути О.А.,

при секретарі Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року , -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра», Банк) заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в сумі 10 335, 58 грн. та судовий збір в розмірі 229,40 грн.

З вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра».

В обґрунтування доводів скарги апелянт зазначив, що позивач подав позов до суду вже після закінчення строку позовної давності. 15 червня 2007 року Банком були надані грошові кошти строком на 1 (один) рік, тобто на період дії кредитної картки, а враховуючи трирічний строк позовної заяви, останній день звернення до суду з позовом є 15 червня 2011 року. Відповідач також зазначив, що суд необґрунтовано стягнув з нього 4 996, 50 грн. процентів за користування кредитними коштами.

Суд стягнув з нього 2 види відсотків: основні відсотки у розмірі 1 429,96 грн. та відсотки, що утворились внаслідок дії додаткової ставки за перевищення ліміту кредитування у розмірі 2 957,90 грн. Однак, ні кредитним договором, ні випискою - повідомленням, ні тарифами Банку не передбачена додаткова процентна ставка за перевищення ліміту кредитування, який йому ніхто не збільшував. На думку апелянта Банк не надав детальний розрахунок заборгованості та не зазначив і те, за який період нараховано штраф у розмірі 951,22 грн. З'ясування останнього має значення для вирішення питання про застосування річного строку звернення до суду про стягнення неустойки, передбаченого ст. 258 ЦК України.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали та просили скаргу задовольнити.

Представник ПАТ КБ «Надра» надіслав до апеляційного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як зазначено в ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Як передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до цього, у Банка виникло право вимагати дострокового повного виконання зобов'язань за договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції встановив, що між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір шляхом отримання особисто від відповідача письмового підтвердження про приєднання до умов договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Приєднавшись до договору, відповідач та позивач визначилися з усіма умовами договору. Позивач видав відповідачу кредитну карту VISA, відкрив відповідачу картковий рахунок № 78409634 в національній валюті України за тарифним пакетом «Справжня кредитна картка «45 днів кредиту без відсотків», встановив ліміт кредитування в розмірі 5 000 грн. та забезпечив видачу кредиту шляхом списання з карткового рахунку сум за рахунок кредитних коштів в межах встановленого ліміту кредитування, виконав усі розпорядження відповідача щодо перерахування, видачі відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунками обраного продукту.

Згідно з умовами договору, відповідачу була надана кредитна картка з лімітом в 5 000 гривень, ліміт кредитування дорівнює строку дії картки, відсоткова ставка складає 26,76 % на рік, відсотки за прострочення сплати мінімального платежу дорівнюють 2,99 % щомісячно. Розмір щомісячного обов'язкового мінімального платежу дорівнює 4 % від фактичної кредитної заборгованості (а.с. 8, 11,12,13).

Позивач виконав обов'язок перед відповідачем відповідно до умов договору відкривши картковий рахунок та надавши кредит у сумі 5 000 гривень.

Відповідно до пунктів 5.2.4, 5.2.5 договору Відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг Позивача згідно тарифів Позивача у строки, передбачені умовами даного Договору, здійснювати погашення обов'язкових мінімальних платежів з першого дня наступного розрахункового періоду до 15 числа наступного місяця включно. При цьому, згідно обраного тарифного пакету, для відповідача встановлено розмір щомісячного обов'язкового мінімального платежу в відсотках від фактичної суми кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 11.4, 11.6 договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом щомісячно в білінговий день на суму фактичної кредитної заборгованості з дати фактичного списання коштів з карткового рахунку до дати погашення кредиту. При розрахунку відсотків приймається 360 (триста шістдесят) днів на рік, у місяці - календарна кількість днів. При цьому розмір відсоткової ставки встановлюється згідно з умовами тарифного пакету «Справжня Кредитна Картка «45 днів кредиту без відсотків» та зазначається в виписці - повідомленні, яку Відповідач підписує власноруч.

Згідно з п. 11.10 договору та згідно умов тарифного пакету, у випадку несплати відповідачем в строк до 15 числа наступного місяця обов'язкового мінімального платежу, позивач нараховує: штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу в розмірі зазначеному в тарифному пакеті, за кожен випадок; додаткову відсоткову ставку за перевищення ліміту кредитування та прострочення сплати мінімального платежу в розмірі, зазначеному в тарифному пакеті, за кожний день прострочення.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував умови договору, через що, станом на 01 січня 2013 року виникла заборгованість в сумі 10 335,58 гривень, яка складається з тіла кредиту - 4 996,50 гривень, несплачених відсотків - 4 387,86 гривень, штрафу за несвоєчасне погашення мінімального платежу в розмірі 951,22 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в сумі 10 335, 58 грн. та судового збору в розмірі 229,40 грн., суд виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов Банку.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції розглянув позов після закінчення строку позовної давності, з чим апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Так, згідно звіту по типам заборгованості, відповідач останній раз користувався кредитним лімітом 01 лютого 2011 року. На підставі умов, передбачених п.13.2 договору, ПАТ КБ «Надра» погашав заборгованість відповідача за рахунок вказаної кредитної картки, останнє погашення заборгованості відбулося 01 лютого 2011 року, з 01 березня 2011 року на рахунку відповідача коштів не залишилося та кошти від нього на рахунок не надходили (а.с.9).

Згідно з умовами договору, відповідач мав можливість на власний розсуд в будь-який час користуватися грошовими коштами в межах ліміту кредитування у строк дії картки, визначений в 1 рік або 2 роки з автоматичним перевипуском та встановленням на новий термін кредитного ліміту (п. 1.71 договору).

У п. 17.1, 17.2, 17.3 договору також передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту отримання Банком письмового підтвердження клієнта про погодження умов договору та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Право на розірвання (припинення) договору мають обидві сторони, а строк розірвання (припинення) настає тільки тоді, коли всі картки повернені до Банку, погашена вся заборгованість по продуктах, але не раніше ніж через 30 діб з дати письмового повідомлення однією з сторін. Банк зберігає за собою право розірвати (припинити) договір згідно встановленого договором та чинним законодавством України порядку у випадку, якщо клієнт не виконує умови договору. Всі суми, що підлягають відшкодуванню одній чи іншій стороні за умови розірвання договору, відшкодовується в повному обсязі.

Припинення обслуговування за пакетами послуг та закриття рахунків за бажанням клієнтів здійснюється на підставі його письмової заяви.

Відповідно до п.17.12 договору, розірвання договору є підставою для закриття рахунків клієнта.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача про розірвання договору, а позов ПАТ КБ «Надра» подав до суду 09 квітня 2013 року, в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, який, починається з 01 лютого 2011 року, коли відбулося останнє погашення заборгованості за рахунком відповідача, та він ще не сплинув.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що суд безпідставно стягнув з нього 2 види відсотків: основні відсотки у розмірі 1 429,96 грн. та відсотки, що утворились внаслідок дії додаткової ставки за перевищення ліміту кредитування у розмірі 2 957,90 грн., апеляційний суд також відхиляє, як безпідставні, оскільки таке нарахування передбачено умовами укладеного договору, які наведені вище, та їх порушив відповідач.

Що ж стосується посилання апелянта на те, що Банк не надав детальний розрахунок заборгованості та не зазначив і те, за який період нараховано штраф у розмірі 951,22 грн., з'ясування останнього має значення для вирішення питання про застосування річного строку звернення до суду про стягнення неустойки, передбаченого ст. 258 ЦК України, то воно суперечить наявним у справі матеріалам (а.с.9).

Так, як вбачається з доданої детальної розшифровки нарахувань за періодами, штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу позивачем нараховано в розмірі 951,22 грн. згідно з тарифом Банку (а.с.7)

Як, передбачено п. 11.10 договору, у випадку несплати клієнтом, в строк до 15 числа наступного місяця обов'язкового мінімального платежу, Банк у білінговий день нараховує штраф за несвоєчасне погашення мінімального платежу та нараховує на непогашену частину обов'язкового мінімального платежу відсотки за кожень день прострочки згідно тарифу Банку.

Твердження відповідача про те, що позивач грубо порушив умови п.2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року № 2664-III щодо заборони фінансовим установам збільшувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, апеляційний суд також відхиляє, оскільки позивач не збільшував процентну ставку, яка була встановлена умовами договору в розмірі 26,76 % річних.

Доводи апеляційної скарги відносно невірної оцінки доказів, наявним у справі, не ґрунтуються на законі, суперечать вищенаведеному, а тому апеляційний суд їх відхиляє.

Інших доказів відповідач суду не надав, окрім своїх заперечень та незгоди з розрахунками Банку, які останній надав суду.

Всупереч тверджень апелянта, суд повно дослідив наявні у справі докази, які надані сторонами під час розгляду справи, правильно встановив фактичні обставини справи, правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов ПАТ КБ «Надра».

Виходячи з наведенного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Рішення суду є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: