Постанова № 36723019, 21.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 922/2143/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Коваль А.В.,

за участю представників сторін:

кредиторів- від УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова - представник Мельникова М.М. за довіреністю № 9742/34-07 від 20.06.2013 р.,

боржника - не з*явився,

ліквідатора -не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова (вх.22Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2013р. у справі № 922/2143/13,

за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство -16330», м. Харків,

про визнання банкрутом на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-УІ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2013 р. (суддя Кононова О.В.) відмовлено УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова у задоволенні заяви (вх. № 41634 від 11.11.2013 року) з поточними грошовими вимогами до ПАТ АТ «Харківське автотранспортне підприємство -16330» на суму 30531,37 грн.

Кредитор - УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області по даній справі від 03.12.2013 р. скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що з урахуванням приписів частини 2 статті 23, частини 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-УІ , розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» та статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова має право на визнання та включення до реєстру вимог у розмірі 30 531,37 грн., нарахованих за жовтень 2013 року , та які виникли внаслідок надсилання на адресу боржника повідомлення № 222 від 16.10.2013 року.

У судове засідання ані представник боржника, ані ліквідатор не з*явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином і в установлений законом строк.

Апелянт не заперечує проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представників боржника та ліквідатора.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представника кредитора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.10.2013 року по справі № 922/2143/13 ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство -16330» визнано банкрутом. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Севастьянова Є.В., якого зобов'язано в строк до 10.10.2014 року виконати ліквідаційну процедуру. Зокрема, в п'ятиденний строк опублікувати про визнання банкрутом ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство -16330» із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про ліквідатора, строку, протягом якого кредитори мають право заявляти свої претензії до боржника.

На виконання постанови суду ліквідатор надав газету «Голос України» від 25.10.2013 року № 200(5700), в якій здійснено публікацію відповідного оголошення.

11.11.2013 року до господарського суду Харківської області звернулось УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова із заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 30 531,37 грн.

03.12.2013 року постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, відмовляючи у задоволення вимог УПФУ, місцевий господарський суд виходив з того, що у банкрута не може виникати ніяких зобов'язань після визнання його банкрутом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно частини 1 статті 38 вказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі неможливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань ( у тому числі зі сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред*являтися тільки у межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Тобто, вказана норма права встановлює, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; у такої особи виникає особливий статус.

Приписами частини другої статті 41 Закону № 4212-УІ, зокрема, передбачено, що з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснення його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.

Приписами частини восьмої статті 41 Закону № 4212-УІ визначено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Згідно статті 45 Закону № 4212-УІ, яким встановлена черговість задоволення вимог кредиторів, у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли, зокрема внаслідок зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відтак, виходячи з аналізу положень статей 38, 41, 45 Закону № 4212 -УІ у ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури ( ч. 8 статті 41 Закону).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N 64/8663, якою передбачено, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівниками підприємства здійснюється до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Пунктом 2 Прикінцевих положень "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, та враховуючи, що відповідно до норм ( п. 2 статті 41 Закону від 22.12.2011р.) з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

Імперативною нормою - частиною 2 статті 2 Закону України про банкрутство № 4212-УІ у редакції від 22.12.2011 року, встановлено, цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

З огляду на викладені норми права та обставини справи, з урахуванням приписів статті 38 Закону про банкрутство у редакції від 22.12.2011 р., колегія суддів дійшла висновку, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачена капіталізація витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, тому у ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Отже, звернення Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова до суду з грошовими вимогами у розмірі 29022,75 грн., що становлять витрати на виплату і доставку пільгових за листопад 2013 року, які виникли після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова у задоволенні заяви про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 30 531,37 грн. до боржника - Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство -16330», у зв'язку з чим ухвала господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року у справі 922/2143/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга УПФУ - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105, 106 Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року у справі №922/2143/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.01.2014 р.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О.Білоусова

суддя В.С.Хачатрян