Рішення № 36722970, 16.01.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2014 року Справа № 913/3410/13

Провадження №4/913/3410/13

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", м. Харків

до відповідача Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 439 776 грн. 99 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - Олійникова М.О., довіреність № б/н від 08.01.2014; Норцов В.В., довіреність № б/н від 08.01.2014; Храмцова В.М., довіреність № б/н від 08.01.2014;

від відповідача - Гераськіна О.А., довіреність № 03/5-596 від 30.12.2012.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції №8529 від 27.12.2012 в розмірі 439 776 грн. 99 коп., з яких: 380040 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 27 433 грн. 69 коп. - пеня, 26 602 грн. 80 коп. - сума штрафу та 3% річних в сумі 5 700 грн. 59 коп.

Представник позивача 16.01.2014 подав суду заяву №43-3 від 15.01.2014 про долучення документів. Вказана заява судом розглянута та задоволена, подані документи долучені до матеріалів справи.

Також представником позивача 16.01.2014 подано заяву, в якій позивач, враховуючи те, що Державне підприємство "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", згідно п. 3.1 його Статуту, відноситься до державного сектору економіки, зазначає про доцільність стягнення з відповідача - Державного підприємства "Луганськвугілля" штраф у розмірі 7%. Дана заява судом розглянута та долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2014 подав пояснення №03/80 від 16.01.2014, за яким погодився з позовними вимогами, вказавши на їх обґрунтованість. При цьому, відповідач повідомив, що Державне підприємство "Луганськвугілля" є планово - збитковим підприємством, коштів від реалізації вугільної продукції не вистачає для оплати всіх необхідних платежів. Крім цього, у 2013 році господарським судом Луганської області порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Луганськвугілля". Подане пояснення судом розглянуто та долучено до матеріалів справи разом з доданими документами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

Між Державним підприємством "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" (далі за тестом - виконавець, позивача) та Державним підприємством "Луганськвугілля" (далі за текстом - замовник, відповідач) 27.12.2012 укладено договір №8529 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 укладеного Договору замовник доручає, а виконавець виконує техніко - економічне обґрунтування доцільності здійснення реконструкції шахти ВП «Шахта «Лутугинська» ДП «Луганськвугілля».

Виходячи з положень розділу 3 Договору, технічна документація за договором передається замовнику (ДП «Луганськвугілля») разом з актами здачі-приймання науково-технічної (проектної) продукції, ДП «Луганськвугілля» протягом п'яти у днів з моменту отримання актів, зобов'язується їх оформити та оплатити вартість виконаних робіт, або надати мотивовану відмову від підписання актів.

Позивач стверджує, що він зі своєї сторони виконав зобов'язання за договором. Зазначене позивач підтверджує відсутністю будь-яких зауважень щодо якості виконаних робіт за договором зі сторони відповідача - ДП «Луганськвугілля», а також належним чином оформленими сторонами актами здачі - приймання науково-технічної продукції за вказаним Договором:

- №1-8529 від 28.01.2013, згідно якого були виконані роботи за Договором на суму 190 020,00 грн. (разом з ПДВ),

- №2-8529 від 13.03.2013, згідно якого були виконані роботи за Договором на суму 84 000,00 грн. (разом з ПДВ),

- №3-8529 від 25.03.2013, згідно якого були виконані роботи за договором на суму 106 020,00 грн. (разом з ПДВ).

Враховуючи положення пункту 3.3 Договору, а також дати підписання сторонами за договором актів здачі-приймання науково-технічної (проектної) продукції за договором, позивач вважає, що прострочення виконання зобов'язання з оплати робіт за договором у ДП «Луганськвугілля» виникло по закінченні 5-ти днів з дати оформлення актів, тобто:

- згідно акту №1-8529 від 28.01.2013 здачі-приймання науково- технічної продукції за Договором, у відповідності до якого оплаті підлягає грошова сума (разом з ПДВ) у розмірі 190 020,00 грн. - з 03 лютого 2013 року;

- згідно акту №2-8529 від 13 березня 2013 року здачі-приймання науково- технічної продукції за договором, у відповідності до якого оплаті підлягає грошова сума (разом з ПДВ) у розмірі 84 000,00 грн. - з 19 березня 2013 року;

- згідно акту №3-8529 від 25.03.2013 здачі-приймання науково- технічної продукції за Договором, у відповідності до якого оплаті підлягає грошова сума (разом з ПДВ) у розмірі 106 020,00 грн. - з 31 березня 2013 року.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №43-76 від 03.06.2013 про необхідність проведення розрахунку за Договором №8529 від 27.12.2012 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції, але ДП «Луганськвугілля» розрахунку за виконані роботи не провів, чим порушив умови укладеного між сторонами Договору.

Також, відповідно до ст. 549, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 27 433 грн. 69 коп. та штраф в розмірі 7 % зазначеної вартості в сумі 26 602 грн. 80 коп.

Стягнення пені з винної сторони за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання робіт або їх оплата за кожен день прострочення, а також за прострочення більше тридцяти днів додаткове стягнення штрафу у розмірі семи відсотків зазначеної вартості передбачено пунктом 4.1 Договору.

Крім зазначеного, на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що з відповідача має бути стягнуто 3% річних в сумі 5 700 грн. 59 коп.

Зі вказаних підстав позивач звернувся з вказаним позовом до суду з вимогами стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи на підставі договору №8529 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції від 27.12.2012 в сумі 380040 грн. 00 коп., пеню за порушення строків виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт в сумі 27 433 грн. 69 коп., штраф за прострочення більше тридцяти днів в сумі 26 602 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 5 700 грн. 59 коп.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує нормами ст. 525, 526, 549, 624, 625, 611, 887 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 та положеннями Договору №852927 від 27.12.2012 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" та Державним підприємством "Луганськвугілля" 27.12.2012 укладено договір №8529 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Вказаний вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме, майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей.

Відповідно до п. 1.1 укладеного Договору замовник доручає, а виконавець виконує техніко - економічне обґрунтування доцільності здійснення реконструкції шахти ВП «Шахта «Лутугинська» ДП «Луганськвугілля».

Пунктом 2.1 сторони погодили загальну вартість виконаних проектних робіт, яка складає 380040 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору, виконавець передає замовнику технічну документацію в чотирьох екземплярах; при закінченні роботи виконавець подає замовнику акти здачі-приймання науково-технічної (проектної) продукції, замовник - ДП «Луганськвугілля» протягом п'яти у днів з моменту отримання актів, зобов'язується їх оформити та оплатити вартість виконаних робіт, або надати мотивовану відмову від підписання актів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №8529 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції від 27.12.2012, Державним підприємством "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" було виготовлено науково - технічну (проектну) продукцію. Вказана продукція була прийнята замовником (відповідачем) без зауважень щодо якості виконаних робіт, що підтверджується актами здачі - приймання науково-технічної продукції за вказаним Договором, складеними та підписаними повноважними особами обох сторін та скріпленими печатками їх підприємств: №1-8529 від 28.01.2013 на суму 190 020,00 грн. (разом з ПДВ), №2-8529 від 13.03.2013 на суму 84 000,00 грн. (разом з ПДВ), №3-8529 від 25.03.2013 на суму 106 020,00 грн. (разом з ПДВ).

Отже, позивачем було виготовлено науково - технічну (проектну) продукцію на загальну суму 380040 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.3 Договору, замовник - відповідач протягом п'яти днів з дня отримання актів, зобов'язується їх оформити та оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідач оплату за виконану позивачем науково - технічну (проектну) продукцію не здійснив.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку відповідачем доказів належного виконання зобов'язань за Договором №8529 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції від 27.12.2012 позивачу та суду не надано.

Виходячи з наведених вище обставин, слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за створення науково-технічної (проектної) продукції в сумі 380040 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач, відповідно до умов п.4.1 Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 27 433 грн. 69 коп. (акт здачі - приймання науково-технічної продукції №1-8529 від 28.01.2013 - пеня за період з 03.02.2013 по 02.08.2013 в сумі 13853 грн. 23 коп., акт здачі - приймання науково-технічної продукції №2-8529 від 13.03.2013 пеня за період з 19.03.2013 по 18.09.2013 в сумі 6034 грн. 17 коп., акт здачі - приймання науково-технічної продукції №3-8529 від 25.03.2013 пеня за період з 31.03.2013 по 30.09.2013 в сумі 7546 грн. 29 коп.

Згідно ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до положень статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 27 433 грн. 69 коп. є правомірною, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити.

Щодо стягнення вимоги про стягнення штрафу, то умовами Договору передбачено додаткове стягнення штрафу в розмірі 7% зазначеної вартості за порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором більше ніж 30 днів.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості виконаної позивачем роботи.

Текст пункту 4.1 договору на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції №8529 від 27.12.2012 свідчить про те, що сторонами було передбачено певну відповідальніть за прострочення виконання зобов'язань з виконання підрядних робіт.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

В даному випадку, інший розмір, ніж вказано в законі, договором не встановлений, позивач відноситься до державного сектору економіки в розумінні ч. 2 ст. 22 ГК України, оскільки згідно п. 1.1 Статуту Державне підприємство "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" засновано на державні власності.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7% вартості виконаних робіт в сумі 26 602 грн. 80 коп. правомірною та обґрунтованою, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 26 602 грн. 80 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 700 грн. 59 коп. за періоди з 03.02.2013 по 02.08.2013, 19.03.2013 по 18.09.2013, 31.03.2013 по 30.09.2013 слід зазначити наступне.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, слід визначити, що нарахування позивачем 3% річних за вказані періоди з у зв'язку із простроченням сплати грошового зобов'язання, яке було припущено відповідачем, є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5 700 грн. 59 коп. за періоди з 03.02.2013 по 02.08.2013, 19.03.2013 по 18.09.2013, 31.03.2013 по 30.09.2013 слід задовольнити.

На підставі викладеного, суд вважає, вимоги позову слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №8529 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції від 27.12.2012 в сумі 380040 грн. 00 коп., пеню в сумі 27 433 грн. 69 коп. (акт здачі - приймання науково-технічної продукції №1-8529 від 28.01.2013 - пеня за період з 03.02.2013 по 02.08.2013 в сумі 13853 грн. 23 коп., акт здачі - приймання науково-технічної продукції №2-8529 від 13.03.2013 пеня за період з 19.03.2013 по 18.09.2013 в сумі 6034 грн. 17 коп., акт здачі - приймання науково-технічної продукції №3-8529 від 25.03.2013 пеня за період з 31.03.2013 по 30.09.2013 в с умі 7546 грн. 29 коп.), штраф в розмірі 7% вартості виконаних робіт в сумі 26 602 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 5 700 грн. 59 коп., та вважати їх такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 16.01.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 8795 грн. 54 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", вул. Лермонтова, буд. 1-В, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 32473323 на користь Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт", вул. Пушкінська, буд. 5, м. Харків, код ЄДРПОУ 00167606 заборгованість за договором №8529 на створення (передачу) науково-технічної (проектної) продукції від 27.12.2012 в сумі 380040 грн. 00 коп., пеню в сумі 27 433 грн. 69 коп., штраф в розмірі 7% вартості виконаних робіт в сумі 26 602 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 5 700 грн. 59 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 8795 грн. 54 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 21.01.2014.

Суддя Г.М.Старкова