Ухвала суду № 36721952, 17.01.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.

суддів Кепкал Л.І., Кияшка О.А.

за участю прокурора Отроша В.М.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора Денисенко О.П., потерпілого ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року про повернення на додаткове досудове розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України повернута прокурору м. Києва для проведення додаткового розслідування з мотивів неправильності та неповноти досудового слідства.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він в період часу з травня по жовтень 2005 року він, будучи службовою особою, за попередньою змовою з ОСОБА_4, який видавав себе за фактичного власника ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", шляхом шахрайства заволодів коштами ОСОБА_1 в особливо великих розмірах при наступних обставинах.

Так, 11 лютого 2002 року Шевченківською державною адміністрацією у м. Києві зареєстровано ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" (ідентифікаційний код 31905026, юридична адреса: м. Київ, вул. В.Житомирська, 33).

ОСОБА_3 відповідно до наказу №3 від 04 жовтня 2003 року ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" призначений на посаду генерального директора даного товариства.

ОСОБА_3, будучи генеральним директором ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", за попередньою змовою з ОСОБА_4, який відповідно до протоколу №8 від 21 листопада 2004 року загальних зборів засновників ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", призначений на посаду заступника генерального директора ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", у період часу з травня до 06 червня 2005 року, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, з корисних спонукань, використовуючи родинні стосунки і довіру, звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір на виконання робіт, а саме: переводу квартири АДРЕСА_1 до нежитлового фонду,узгодження проекту та устаткування окремого входу до цієї квартири, не маючи наміру виконувати вимоги цього договору, а переслідуючи мету заволодіти коштами останнього.

ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, для досягнення злочинних намірів щодо заволодіння шляхом обману і зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_1, за місцем свого проживання: АДРЕСА_2, склав підроблений договір №18 від 06 червня 2005 року щодо переводу квартири АДРЕСА_1 до нежитлового фонду, узгодження проекту та устаткування окремого входу до цієї квартири, не маючи наміру виконувати умови цього договору. При цьому, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 завідомо неправдиві відомості про те, що після того як ОСОБА_1 надасть їм кошти згідно умов договору №18 від 06 червня 2005 року, роботи будуть виконані у трьохмісячний термін, що зазначено в п.1.3 цього договору. Також, ОСОБА_3 пояснив, що виступає як генеральний директор ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", а ОСОБА_4 як власник цього товариства, чим ввів у оману ОСОБА_1 Довіряючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1, не усвідомлюючи обману з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи на площі Майдан Незалежності в м. Києві, підписав підроблений договір №18 від 06 червня 2005 року. Для введення потерпілого в оману, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, підписав цей підроблений договір №18 від 06 червня 2005 року як генеральний директор ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", а також поставив відбиток печатки цього товариства.

В період часу з 06 червня 2005 року по жовтень 2005 року, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи на площі Майдан Незалежності в м. Києві, для введення в оману потерпілого ОСОБА_1, надав йому підроблену квитанцію до прибуткового касового ордеру №12 від 14 червня 2005 року на суму 25 000 гривень, квитанцію до прибуткового ордеру №12 від 20 жовтня 2005 року на суму 25 000 гривень, квитанцію до прибуткового ордеру №2 без дати, на суму 31 600 гривень, на яких, для надання цим діям законного вигляду, ОСОБА_3 поставив свій підпис як генеральний директор ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" та відбиток печатки ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер". ОСОБА_1, сприймаючи їх дії як законні, для виконання умов підробленого договору №18 від 06 червня 2005 року, передав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 81 600 гривень.

ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, отримавши від ОСОБА_1 зазначені кошти для виконання нібито послуг та робіт: переводу квартири АДРЕСА_1 до нежитлового фонду, узгодження проекту та устаткування окремого входу до цієї квартири, які не збирався виконувати, на ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" їх не оприбуткував, а шляхом обману і зловживання довірою, з корисливих спонукань, заволодів коштами ОСОБА_1 на загальну суму 81 600 гривень, що більш ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, розпорядившись ними на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_3 з метою заволодіння чужими коштами шляхом шахрайства, використовуючи своє службове становище, вчинив службове підроблення при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_3 в період з 06 червня 2005 року по жовтень 2005 року, будучи генеральним директором ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", згідно протоколу №8 від 21 листопада 2004 року зборів засновників та наказу №3 від 04 жовтня 2003 року, виконуючи згідно ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" та п.11.10 Статуту ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" у редакції від 22 серпня 2005 року організаційно- розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки на підприємстві, використовуючи своє службове становище, вільний доступ до використання бланків та печатки підприємства, склав за місцем свого мешкання АДРЕСА_2, ряд підроблених офіційних документів, до яких вніс завідомо неправдиві дані щодо робіт та послуг, а саме: договір №18 від 06 червня 2005 року між ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер", в особі генерального директора ОСОБА_3, та ОСОБА_1, за умовами якого, (п. 1.1.1, 1.1.2 договору) ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" повинно виконати роботи по переведенню квартири АДРЕСА_1 до нежитлового фонду з відповідним оформленням в Голосіївській держадміністрації м. Києва, зпроектувати та побудувати окремий вхід (вхідну групу) до вказаної квартири з відповідним оформленням в держустановах. В свою чергу, згідно п.2.1 ОСОБА_1 повинен сплатити 83 200 грн. за виконання цих робіт. Згідно п. 1.3 строк виконання робіт - З місяці. Зазначений офіційний документ ОСОБА_3 склав у двох екземплярах, підписавши їх як генеральний директор та поставивши на них відбиток печатки ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер"; квитанцію до прибуткового касового ордеру №12 від 14 червня 2005 року на суму 25 000 грн., квитанцію до прибуткового ордеру №12 від 20 жовтня 2005 року на суму 25 000 грн., квитанцію до прибуткового ордеру №2 без дати, на суму 31 600 грн. Вказані офіційні документи ОСОБА_3 підписав від свого імені як генеральний директор ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" та поставив відбиток печатки цього товариства.

Надалі, з метою вчинення шахрайства відносно коштів ОСОБА_1, для прикриття своїх злочинних намірів та надання своїм діям законного вигляду, ОСОБА_3 надав вказані підроблені документи потерпілому, чим використав підроблені офіційні документи.

Згідно висновку акту № 13-30/540 від 27 травня 2008 року контрольно-ревізійного управляння м. Києва, готівка в сумі 81 600 грн., отриманих від ОСОБА_1, в ТОВ "Корпорація "ГлобалМедКер" не оприбуткована.

В результаті вчинення ОСОБА_3 шахрайства відносно ОСОБА_1 з застосуванням вказаних підроблених офіційних документів, потерпілому завдано великої матеріальної шкоди, яка більш ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів та складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

В апеляційній скарзі на постанову суду потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.ст. 190 ч. 4,ч. 2 ст. 366 КК України, на додаткове розслідування, а справу повернути на новий судовий розгляд.

При цьому апелянт посилається на те, що суд порушив вимоги ст. 281 КПК України 1960 року, оскільки вказана у постанові суду неповнота досудового слідства могла бути усунута в судовому засіданні шляхом допиту підсудного, потерпілого, свідків, витребування додаткових документів та давання судових доручень у порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року.

Окремо апелянт звертає увагу на те, що кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 з аналогічних підстав вже поверталась на додаткове досудове розслідування постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2011 року. Проте вказана постанова суду була скасована апеляційною інстанцією з поверненням справи на новий судовий розгляд. В подальшому Шевченківським районним судом м. Києва був винесений вирок, яким ОСОБА_3 був засуджений за ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України з призначенням відповідного покарання. З чого апелянт зробив висновок про те, що інший суддя знайшов достатньо підстав для постановлення вироку, який був скасований у зв'язку з невідповідністю покарання тяжкості вчиненого злочину.

Прокурор Денисенко О.П., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції також подав апеляцію, у якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України та повернути справу на новий судовий розгляд.

Апелянт вважає, що при винесення вказаної постанови суд допустив істотні порушення норм кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Прокурор вважає, що органами досудового слідства не було допущено порушень вимог ст. ст. 64 та 132 КПК України при пред'явленні ОСОБА_3 обвинувачення, оскільки органи досудового слідства всебічно та повно встановили обставини справи та виклали їх в обвинуваченні наскільки вони були відомі слідчому.

Також апелянт, посилаючись на ст. 257 КПК України вказав на те, що суд повинен був дослідити обставини справи, дати оцінку доказав у справі та винести вирок, у якому слід було вирішити питання згідно з вимогами ст. 334 КПК України 1960 року.

Щодо неповноти досудового слідства прокурор також вважає, вона могла бути усунута шляхом допиту підсудного, потерпілого, свідків, витребування додаткових документів та давання судових доручень у порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року, тому вважає неприпустимим повернення справи на додаткове досудове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора і потерпілого, які підтримали апеляції, підсудного та його захисника, які заперечували проти апеляцій та прохали постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають, а постанову суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Повертаючи справу про обвинувачення ОСОБА_3 на додаткове досудове розслідування, суд вказав на те, що підсудному було пред'явлено неконкретне обвинувачення.

Так, при пред'явленні ОСОБА_3 обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України орган досудового слідства послався на вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння майном потерпілого шляхом обману та зловживання довірою.

При цьому в змісті пред'явленого обвинувачення відсутні будь-які дані як про конкретні мотиви та спосіб вчинення злочину, оскільки зазначено про заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 одночасно шляхом обману та зловживання довірою, так і про обставини самої змови та про характер співучасті кожного з обвинувачених окремо за їх попередню домовленість.

Вказаний висновок суду цілком ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в обвинуваченні, пред'явленому ОСОБА_3 (т. 7, а.с. 292-293), дійсно не вказані мотиви, якими керувався обвинувачений, не конкретизовані його дії в сенсі того, що він перебував у попередній змові з ОСОБА_4, а зміст чи характер змови з ОСОБА_4 взагалі не викладений.

Також в обвинуваченні, пред'явленого ОСОБА_3, вказано, що він заволодів коштами потерпілого ОСОБА_1 шляхом обману і зловживання довірою, але не вказано, у чому проявився обман чи зловживання довірою потерпілого, тобто спосіб вчинення шахрайства є неконкретизованим.

Крім того, у постанові суду про повернення справи на додаткове досудове розслідування вказано на неконкретність обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 366 КК України.

Вказаний висновок також ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в обвинуваченні, пред'явленому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 366 КК України (т. 7, а.с. 294-295), лише вказано, що обвинувачений підробив договір № 18 від 06.06.2005 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 12 від 14.06.2005, але при цьому не вказані час вчинення підробки та спосіб, у який були підроблені згадані документи, відповідно до диспозиції ст. 366 КК України.

Отже, обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 366 КК України, також є неконкретним.

Пред'явлення неконкретного обвинувачення порушує право на захист особи, є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та безумовною підставою для повернення справи на додаткове досудове розслідування.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів не приймає доводи апеляцій прокурора і потерпілого щодо порушення судом вимог кримінально-процесуального закону при постановленні рішення про повернення справи щодо ОСОБА_3 на додаткове досудове розслідування.

Доводи апеляції потерпілого на те, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 вже поверталась на додаткове досудове розслідування з аналогічних підстав, але постанова суду першої інстанції була скасована апеляційною інстанцією також не можуть бути взятими до уваги, оскільки з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року (т. 9, а.с. 195-203) та ухвали судової колегії з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2011 року (т. 9, а.с. 245-252) убачається, що справа поверталась на додаткове досудове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, яка, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, могла бути усунута в судовому засіданні.

Та обставина, що у справі був винесений вирок відносно ОСОБА_3 не може бути аргументом на користь того, що після скасування вироку справа не могла бути повернута на додаткове досудове розслідування, оскільки вирок був скасований з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме: ч. 1 ст. 334 КПК України 1960 року з поверненням справи на новий судовий розгляд ( т. 10, а.с. 178-185). Як зазначено в ухвалі судової колегії з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року, суд першої інстанції у вироку суду взагалі не виклав обставин справи, визнаних судом доведеними, за ч. 2 ст. 366 КК України, а за ч. 2 ст. 190 КК України були викладені інші фактичні обставини справи у порівнянні з обставинами викладеними у постанові про пред'явлення обвинувачення та обвинувальному висновку.

Доводи апеляції прокурора щодо необхідності виконання судом вимог ст. ст. 257, 334 КПК України 1960 року є необгрунтованимим, оскільки на стадії вирішення питання про законність і обґрунтованість повернення справи на додаткове досудове розслідування підлягають перевірці лише підстави повернення справи на додаткове досудове розслідування. При поверненні справи на додаткове досудове розслідування суд не може вдаватися до оцінки доказів у справі, а тим, більше, вирішувати питання, передбачені ст. 334 КПК України 1960 року, які вирішуються при постановленні вироку у справі.

Оскільки справа по обвинуваченню ОСОБА_3 підлягає поверненню на додаткове досудове розслідування з мотивів неправильності досудового слідства у зв'язку з пред'явленням неконкретного обвинувачення, то на досудовому розслідуванні слід буде усунути неповноту досудового слідства, викладену у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року, оскільки з матеріалів справи убачається, що обставини, зазначені у постанові суду, залишились неперевіреними.

Керуючись п. п. 11, 15 РозділуХІ. Перехідні Положення КПК України 2012 року, ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року про повернення на додаткове досудове розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України, залишити без змін, а апеляції прокурора Денисенко О.П. та потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Ковальська В.В. КепкалЛ.І. Кияшко О.А.