Ухвала суду № 367200, 22.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                             К/скарга №5-46/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Конюшка К.В.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Шипуліної Т.М.                                                  

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Стиранки І.Є.

відповідача 1:Бисикало Т.А.

відповідача 2: не з’явився.

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим

на постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2005 р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2005 р.

у справі  №2-15/3779-2005

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пансіонат «Море»

до 1. Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим;

     2. Відділення державного казначейства у м.Алушті

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             ВАТ «Пансіонат «Море»  звернулось з позовом до ДПІ у м.Алушта, ВДК у м.Алушта про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, з врахуванням уточнених вимог, №0003232301/1/4963 від 24.12.2004 р. та №0003482301/1/4992 від 27.12.2004 р. та №0003222301/1/4964 від 24.12.2004 р. у частині  зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2004 р. у сумі 51869 грн., за серпень 2004 р. у сумі 10919 грн., за вересень 2004 р. у сумі  121140,93 грн., а також стягнути бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 183928,93 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р., позов задоволено.

Відповідачем-1 подано касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування судових рішень, з підстав порушення норм матеріального права, та про прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач  у  запереченнях  на касаційну скаргу та  його представник у судовому засіданні касаційної інстанції  просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення – без змін.

Відповідач-2 представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце  розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено документальну перевірку з питань правильності віднесення позивачем сум податку на додану вартість у податкове зобов’язання та податковий кредит згідно податкових декларацій за липень, серпень, вересень 2004 р., за результатами якої складено акт №89/23-2-8 від 26.11.2004 р.

На підстав акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0003222301/0/4242 від 26.11.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по картці особового рахунку,  у тому числі за липень 2004 р. на суму 54869 грн., за серпень 2004 р. на суму 10919 грн., за вересень 2004 р. на суму 172239 грн., та №0003232301/0/4243 від 26.11.2004 р. відповідно до якого платникові податків визначено суму податкового зобов’язання з  ПДВ у розмірі 800334 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 253797,90 грн.

В результаті адміністративного узгодження, скарга позивача залишена без задоволення та направлено нові податкові повідомлення-рішення №0003232301/1/4963 та №0003222301/1/4964 від 24.12.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування, донарахування ПДВ та нарахування штрафних санкцій у тих же розмірах.

Крім того, за результатами тематичної перевірки  з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість за податковою декларацією за жовтень 2004 р. складено акт № 102/23-2-8/19011733 від 24.12.2004 р. на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0003482301/0/4992 від 27.12.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ по картці особового рахунку у розмірі 295833 грн. за жовтень 2004 р.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України «Про ПДВ») податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому згідно ч.2 цього підпункту податок на додану вартість включається до складу податкового кредиту звітного періоду незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.

Пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про ПДВ» передбачені тільки дві події, з якими закон пов’язує надання права на податковий кредит – це оплата товару (робіт, послуг) чи отримання таких товарів  (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені  податковими накладними.

Як встановлено у справі позивачем віднесено до податкового кредиту відповідних податкових періодів суми податку на додану вартість, що були сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням (спорудженням) не зданих в експлуатацію об’єктів будівництва – вілл №9,  №10 і адміністративного корпусу пансіонату.

Включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених безготівково у зв’язку з спорудженням вілл №9, №10 і адміністративного корпусу,  здійснено на підставі податкових накладних, виданих позивачу його контрагентами, а також актами прийому-передачі проектної документації, актами виконаних робіт з підрядних робіт, банківськими документами.

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до податково кредиту  ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з спорудженням основних фондів, які не введені в експлуатацію.

Відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про  ПДВ» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової  декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку. Не відшкодовані протягом визначеного у цьому пункті строку суми вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

П.4 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998 р. №857/98 передбачено, що бюджетне відшкодування здійснюється у випадках, коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості – у зменшення податкових зобов’язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів.

За дорученням суду відповідними податковими органами здійснено перевірки  контрагентів позивача з операцій, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, а саме: ТОВ «Ербек», ТОВ «Тек Секьюрити», ТОВ «Чиста вода Інжиніринг», ТОВ «Аек Ас», які підтвердили виконання останніми своїх зобов’язань по вказаним операціям, в тому числі і по сплаті податків до бюджету.

Оскільки, під час розгляду справи  порушень з боку позивача та його контрагентів податкового законодавства не встановлено, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про право позивача на  повернення податку на додану вартість з бюджету.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає  підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим  залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2005 р. та   постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р.  - без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                      Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                К.В.Конюшко

                                                                                                          О.М.Нечитайло

                                                                                                           Н.Г.Пилипчук

                                                                                               Т.М.Шипуліна

Повний текст ухвали складено 27.11.2006 р.