Ухвала суду № 363836, 08.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“08” листопада 2006 р.                                                                                      Справа № 6/128

                                                                                                                              к/с № к-10457/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                           Нечитайла О.М.

Судді                                                                         Костенко М.І.

                                                                                   Пилипчук Н.Г.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

при секретарі судового засідання                       Буряк І.В.

за участю представників:

позивача:                                                                 Березовська О.В., дов. від 11.04.2006р.

                                                                                   № 132

відповідача:                                                            Мітасова М.І., дов.в ід 01.11.2006р. № б/н

розглянувшикасаційну скаргу                          Спеціалізованої  державної         

                                                                                   податкової інспекції по роботі з

                                                                                   великими платниками податків

                                                                                   у  м. Запоріжжі

напостанову                                                           Запорізького апеляційного

                                                                                   господарського суду

від                                                                             21.09.2005р.

у справі                                                                    № 6/128

за позовом                                                               Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                  „Селтік” 

до                                                                               Спеціалізованої державної податкової                

                                                                                   інспекції по роботі з великими           

                                                                                   платниками податків у  м. Запоріжжі

про                                                                           визнання недійним податкового

                                                                                 повідомлення-рішення                                                                                 

                                                          ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Селтік” (надалі ТОВ „Селтік”– позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Запоріжжя (надалі СДПІ у м. Запоріжжя – відповідач) про визнання недійним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя – Мисюра Л.С.) від 08.07.2005р. у справі № 6/128 позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.04.2005 року №0000900303\3 в частині визначення суми податкового забов”язання з податку на додану вартість у розмірі 90,90 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45,45 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку податку на додану вартість відповідач допустив арифметичну помилку. В частині відмови в позові господарський суд першої інстанції мотивував тим, що при придбанні товарів за договорами поставки ТОВ „Селтік” прийнято до сплати (віднесено до складу податкового кредиту) послуги перевозки товару (залізничний тариф та витрати по перевезенню продукції автомобільним транспортом), зазначені в рахунках-фактурах продавця, не підтверджені відповідними документами обліку.  

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № 6/128 (головуючий суддя – Антонік С.Г., судді Юхименко О.В., Мойсеєнко Т.В.) апеляційна скарга ТОВ „Селтік” задоволена, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2005р. у справі № 6/128 – частково скасовано, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.04.2005р. №0000900303/3.

Вказана постанова мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, визначивши транспортні витрати, не включені до складу договірної вартості продукції, але передбачені договором, як самостійну господарську операцію.

СДПІ у м. Запоріжжя не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № 6/128, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 13.10.2005р. № 6878/10/10-013, в якій просить вказану постанову Запорізького апеляційного господарського суду - змінити, рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2005р. у справі № 6/128 залишити без змін.

Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2005р. у справі № 6/128 касаційна скарга СДПІ у м. Запоріжжя від 13.10.2005р. № 6878/10/10-013 разом із матеріалами справи передана для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України встановив наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи:

СДПІ у м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення рішення від 08.04.2005р. №0000900303\3 яким позивачу, згідно п.п. 4.2.2 „б” п.4.2 ст.4, п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення забов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення забов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 128335,50 грн, у тому числі 85557,00грн. основного платежу та 42778,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту документальної перевірки від 03.09.2004р. № 34\33-3\30850377 «Про результати документальної перевірки з питань правильності визначення сум ПДВ, що підлягають відшкодування з бюджету ТОВ „Селтік” (30850377) за липень, вересень, грудень 2003р., січень, березень, квітень, травень 2004р."

За висновками вказаного акту встановлено порушення позивачем:

вимог п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість”, в наслідок чого завищено сума до відшкодування по ПДВ з бюджету у сумі 488795 грн, в тому числі: за липень 2003р. – 54337 грн., за вересень 2003р. – 179205 грн., за грудень 2003р. – 189654 грн., за січень 2004р. – 28491 грн., за березень 2004р. – 12572 грн., за квітень 2004р. – 11157 грн., за травень 2004р. – 13379 грн;

вимог п.1.3, 1.8 ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість”, в наслідок чого занижено податкове забов”язання по ПДВ в розмірі 645141 грн, в тому числі: за липень 2003р. – 116319 грн., за грудень 2003р. – 324738 грн.,  за січень 2004р. – 200853 грн.,  за квітень 2004р. – 3231 грн.

Наведені висновки грунтуються на встановлених підчас перевірки підприємства позивача порушеннях, а саме.

ТОВ „Селтік” укладено договір поставки №0101043\09 від 01.12.2003р., згідно умов якого ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь”, „продавець”, забов”язаний продати продукцію, обумовлену в додаткових угодах, а ТОВ „Селтік”, „покупець”, прийняти та оплатити на умовах передбачених договором.

У відповідності з договором „продавець” забов”язаний укласти договір на перевезення продукції з перевізником на звичайних умовах, на ризик та за рахунок „покупця”.

При придбанні товарів за договором поставки, при оподаткуванні товарно-матеріальних цінностей, ТОВ „Селтік” приймає до сплати послуги по перевезенню даного товару (залізничний тариф), які зазначені в рахунках фактурах „продавця”.

Доставка товару кінцевому одержувачу безпосередньо від вантажовідправника здійснюється залізничним транспортом.

Вантажовідправником є ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь”, вантажоотримувач – ВАТ „Інгулецький гірничо збагачувальний комбінат” (м.Кривий Ріг). ТОВ „Селтік” не приймає участі в розрахунках, та не є безпосередньо отримувачем товару.

Підприємством не надані до перевірки договори постачальника з перевізником на перевезення вантажу. ТОВ „Селтік” власних складів не має. Також відсутні договори на відповідальне зберігання товару або на оренду складських приміщень. В залізничній накладній інформація про власника даного товару по гр.4 не визначено.

Аналогічні обставини склалися при виконанні контракту № 90\22 від 15.08.2003р. з ЗАТ „Ілліч-Сталь”.

Відповідно було зроблено висновок, що ТОВ „Селтік” безпідставно збільшувало валові витрати на суму залізничного тарифу.

ТОВ „Селтік” протягом перевіреного періоду отримувало від постачальників товар автомобільним транспортом. Підприємство до обсягів придбання з ПДВ відносило витрати по відповідних транспортних послугах.

В актах виконаних робіт по наданню послуг по доставці вантажу по договору поставки №07\03 від 25.03.2003р. вказано, що виконавцем – ТОВ „Транс Сервіс Д” здійснено посередницькі послуги по доставці металопрокату згідно з маршрутом Дніпропетровськ – Інгулець – Дніпропетровськ. Договори про перевезення вантажів автотранспортом перевірці надані не були. При цьому в акті зазначається, що в накладних відсутні відмітки про отримання отримувачем відповідного товару. А в товарно-транспортних накладних у графі „Платник” зазначається не ТОВ „Селтік”, а інші юридичні особи.

Підприємством не надано необхідних первинних документів, відповідних розрахункових платіжних документів та інших документів, обов”язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно, ТОВ „Селтік” безпідставно збільшувало валові витрати на суму компенсації витрат на автомобільні перевезення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, (із врахуванням змін та доповнень), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (із врахуванням змін та доповнень), до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

За умовами договору поставки №99\20 від 15.08.2003р., та відповідно специфікації, покупець, ТОВ „Селтік”, прийняв забов”язання щодо оплати як металопродукції, так і транспортних витрат, оскільки поставка здійснювалась на умовахFCAшляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Стосовно фактичних обставин справи, встановлених фахівцями СДПІ у м. Запоріжжя, спір між сторонами відсутній.

За змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із врахуванням змін та доповнень), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За позицією СДПІ у м. Запоріжжя, послуги по перевезенню вантажів за договорами поставки, віднесені позивачем до складу валових витрат (податкового кредиту), не підтверджені саме відповідними документами обліку.

Відповідно до вимог статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов”язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи – одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

При укладенні договорів поставки контрагентам ВАТ „МК „Азовсталь” привласнені унікальні номери замовлень по видам продукції. З метою ідентифікації підприємств як власника продукції номери замовлень зазначені в графі 4 залізничних накладних.

Рахунки виставлені для сплати як за продукцію, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз продукції до станції призначення.

Акти приймання передачі продукції від ЗАТ „Ілліч-Сталь” – містять, як найменування, так і кількість продукції, вартість залізничного тарифу, підтверджені копіями залізничних накладних, з відмітками про видачу вантажу.

Рахунки-фактури виставлені для сплати як за продукцію, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз продукції до станції призначення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999р. „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Згідно ст.3 зазначеного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов”язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168\704, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що випливають на стан майна, капіталу, забов”язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов”язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акти виконаних робіт з ТОВ „Транс Сервіс Д” про надання посередницьких послуг по доставці металопрокату відповідають вищезазначеним вимогам.

Рахунки-фактури виставлені для сплати за провіз продукції до станції призначення.

Крім тог, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, (із врахуванням змін та доповнень), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п.7.4.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових забов”язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Наявність формулювань „товарно-транспортні витрати” в розділі 2 податкової накладної засвідчує передачу транспортних послуг продавцем товарів покупцю, які були придбані продавцем у третьої особи за дорученням покупця.

У зв'язку з викладеним, судова колегія підтверджує правомірність висновку суду апеляційної інстанцій щодо законності віднесення цих витрат  ТОВ „Селтік” до валових витрат, та погоджується з судом апеляційної інстанції щодо відсутності з боку ТОВ „Селтік” порушень п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що господарським судом Запорізької області правильно і повно встановлені фактичні обставини у справі, проте із неправильним застосуванням норм матеріального права України, тоді як Запорізький апеляційний господарський суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про залишення касаційної скарги СДПІ м. Запоріжжя від 13.10.2005р. № 6878/10/10-013 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № 6\128 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя від 13.10.2005р. № 6878/10/10-013 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі № 6/128 залишити - без задоволення

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.07.2005р. у справі № 6/128 – залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                           О.М. Нечитайло

Судді                                                                                                         М.І. Костенко

                                                                                                                            Н.Г. Пилипчук

                                                                                                                            Л.В. Ланченко

                                                                                                                            О.І. Степашко