Постанова № 36719066, 13.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року 810/6085/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом про поставку товарів. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом. Вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаним контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Відповідач до суду не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. До суду надав письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міратон-Лідер» є юридичною особою, що зареєстрована 06.11.2012 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Свідоцтво платника податків отримано з 01.01.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Сервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 03.04.2007 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією. Свідоцтво платника податків отримано з 26.04.2007.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санолія» є юридичною особою, що зареєстрована 19.12.2012 Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією. Свідоцтво платника податків отримано з 01.03.2013.

На підставі наказу від 26.09.2013 №235 та повідомлення від 26.09.2013 №2883/10/22-0319 податковим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Санолія» за червень 2013 року, ТОВ «Міратон-Лідер» за квітень 2013 року, ТОВ «Норк-Плюс» за березень 20113 року, ТОВ «Рибний Світ Компані» за лютий 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 09.10.2013 №184/22-3/32294926, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 755439 грн, а саме: за лютий 2013 р. - на суму 112887 грн, за квітень 2013 р. - на суму 98683 грн, за травень 2013 р. - на суму 101518 грн, за червень 2013 р. на суму 442351 грн.

У ході перевірки встановлено, що в червні 2013 р. ТОВ «Фоззі Фуд» мало взаємовідносини з ТОВ «Санолія», зареєстрованим в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яке має стан 0 – платник податків за основним місцем обліку. ТОВ «Санолія» відповідно до АІС «Податковий Блок» за червень 2013 р. податкові зобов’язання не задекларувало, подано декларацію до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з « 0» показниками. По взаємовідносинах у квітні 2013 р. з ТОВ «Міратон Лідер» зазначено, що згідно з базою даних АІС «Податковий Блок» встановлено розбіжність між задекларованими податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість ТОВ «Міратон Лідер» та задекларованим податковим кредитом з ПДВ ТОВ «Фоззі Фуд» в сумі 200200,4 грн, яка виникла у зв’язку з внесенням до АІС «Податковий Блок» акту, складеного ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів про неможливість проведення зустрічної звірки від 16.08.2013 №288/22-02, що свідчить про ймовірне ухилення від оподаткування. У лютому 2013 року ТОВ «Фоззі Фуд» мало взаємовідносини з ТОВ «Рибний світ Компані», зареєстрованим в ДПІ у Києво-Святошинському районі, яке має стан – 0 платник податків за основним місцем обліку.

Податковим органом зроблено висновок про маніпулювання звітністю ТОВ «Фоззі Фуд» при декларуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон Лідер», ТОВ «Рибний світ Компані», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ.

На підставі Акту перевірки від 09.10.2013 №184/22-3/32294926 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 №0001542301, яким збільшено суму грошового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 1133159 грн, у тому числі за основним платежем - 755439 грн, за штрафними санкціями - 377720 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Санолія» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №28-03-13 від 28.03.2013, специфікацію №8 до цього договору. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався податковою та видатковою накладними, рахунком на оплату та актом приймання-передачі, що підписувались уповноваженими особами цього контрагента та позивача (т.2 а.с. 189-192). Оплата за договором здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується випискою по рахунках (т.2 а.с.193-195).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Міратон Лідер» (продавець) 21.02.2013 укладено договір поставки №2873 на поставку товару. Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався 37 податковими накладними та 37 видатковими накладними, а також 32 товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.24-61, а.с.119-156, а.с.205-236). На підтвердження якості товару позивачем надано посвідчення про якість на рибну продукцію та ветеринарне свідоцтво (т.1 а.с.159-204). Списання продукції у зв’язку з неповним постачання продукції підтверджується відповідними актами про списання (т.1 а.с.157-158). Оплата за цим договором здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується випискою по рахунках та актом звірки взаєморозрахунків (т.1 а.с.237-250, т.2 а.с.1-6).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Скандиновія-Сервіс» (продавець) 01.05.2012 укладено договори поставки №2436 на поставку товару, специфікацію від 01.05.2012 до цього договору, та №2435 на поставку товару з додатковою угодою (т.2 а.с.30-48). Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався 16 товарно-транспортними накладними та 18 видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с.50-67, а.с.155-170). На підтвердження якості товару позивачем надано висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності, ветеринарні свідоцтва (т.2 а.с.90-154). Списання продукції у зв’язку з неповним постачання продукції підтверджується актом про списання (т.2 а.с.68-69). На підтвердження отримання продукції позивачем надано акти прийому товарів (т.2 а.с.70-89). Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується випискою по рахунках (т.2 а.с.171-178).

Між позивачем та ТОВ «Югекотоп» 12.10.2012 укладено договори №1210К на транспортно-експедиторське та митно-брокерське обслуговування вантажу, додаткова угода до цього договору. Факт надання послуг оформлювався актами здачі-прийняття робіт та актами надання послуг, а також звітом, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.2 а.с.202-207).

Подальша реалізація отриманих товарів підтверджується укладеним контрактом від 12.02.2013 №0538/13-К на українську нерафіновану соняшникову олію; митною декларацією, сертифікатом відповідності та санітарним сертифікатом (т.2 а.с.208-223).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Санолія» за червень 2013 року, ТОВ «Міратон-Лідер» за квітень 2013 року, ТОВ «Норк-Плюс» за березень 2013 року та ТОВ «Рибний Світ Компані» за лютий 2013 року, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу від ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс», ТОВ «Рибний Світ Компані» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських операцій ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс», ТОВ «Рибний Світ Компані» є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс» та ТОВ «Рибний Світ Компані» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс» та ТОВ «Рибний Світ Компані» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс» та ТОВ «Рибний Світ Компані» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс» та ТОВ «Рибний Світ Компані», які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2013 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Суд бере до уваги, що ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс» та ТОВ «Рибний Світ Компані» на час вчинення господарських операцій з позивачем у 2013 р. мали свідоцтво платника ПДВ, а рішення про анулювання цих свідоцтв по вказаних контрагентах відсутні.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «Санолія», ТОВ «Міратон-Лідер», ТОВ «Норк-Плюс» та ТОВ «Рибний Світ Компані», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України є безпідставними.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001542301 від 29.10.2013, видане Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" судовий збір у сумі 458 (чотириста п’ятдесят вісім) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 січня 2014 р.