Постанова № 36714942, 13.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року 810/5902/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 № 0000902200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на добавлену вартість" у загальній сумі 104840,00 грн., з яких: 69893,00 грн. - за основним платежем; 34947,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкового зобов'язання згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Товариству з обмеженої відповідальності "Ювілайт" у складі ціни придбаного товару та послуг (робіт). Податковий орган стверджує, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер: товари не поставлялись, послуги (роботи) не надавались (не виконувались), а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою незаконного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товари поставлені, послуги (роботи) надані (виконані) контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" є юридичною особою, що зареєстрована 18.05.2004 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: здавання в оренду власного нерухомого майна; інші види оптової торгівлі; консультування з питань комерційної діяльності та управління; управління нерухомим майном; складське господарство; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

У травні 2013 року посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київській області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та з 01.07.2012 по 31.08.2012 (акт перевірки від 28.05.2013 № 202-22/32783520).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 500,00 грн. та заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 40000,00 грн. та за серпень 2012 року на суму 29393,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання товарів та послуг (робіт), які здійснювались ним на підставі договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт". На думку посадових осіб податкового органу, контрагент товарів позивачу фактично не поставляв, послуги не надав, адже він не має для цього відповідних адміністративно-господарських можливостей: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі потужності тощо.

Як зазначає відповідач, позивач не надав до перевірки документи, що підтверджують оплату з придбання товарів та робіт за березень та липень 2012 року, а також документи, що підтверджують транспортування товару, довіреності на отримання товару, акти зберігання-передачі товарів тощо.

За результатами перевірки особами Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київській області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 № 0000902200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на добавлену вартість" у загальній сумі 104840,00 грн., з яких: 69893,00 грн. - за основним платежем; 34947,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями, прийнятими податковими органами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що внаслідок реорганізації, що відбулась в органах виконавчої влади згідно з Указом Президента України від 24.12.2012 № 726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київській області Державної податкової служби як орган державної влади ліквідовано, її повноваження перейшли до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів та виконання робіт, оплати їх вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг). Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілайт".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У період з березня по серпень 2012 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" чотири договори, на підставі яких придбав у вказаної юридичної особи товари та послуги на загальну суму 419362,22 грн., у тому числі ПДВ - 69893,00 грн.

1. Так, у березні 2012 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" (виконавець) укладено договір від 01.03.2012 № 01/03-12, згідно з яким виконавець зобов'язувався виконати роботи з очищення системи каналізації за адресою: м. Київ, вул. Г. Севастополя, 48, а позивач зобов'язувався прийняти ці роботи та оплатити. Вартість робіт за цим договором становила суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ - 500,00 грн. і визначалась на підставі заявки.

На підтвердження факту виконання робіт позивач надав суду копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2012 на загальну суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ - 500,00 грн.

Оплата наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" виконаних робіт за вказаним договором здійснювалась позивачем у безготівковій формі. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" кошти в сумі 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 83,33 грн., залишок кредиторської заборгованості становить 2500,00 грн., у тому числі ПДВ - 416,67 грн., факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що міститься у матеріалах справи. Факт перерахування коштів також не заперечувався сторонами.

З акта здачі-прийняття робіт (послуг) убачається, що виконавцем надана 1 послуга по очищенню каналізаційних систем. При цьому, відомості про обсяг виконаних робіт, параметри каналізаційних систем, інші критерії, згідно з якими конкретизовано роботи, що виконувались, та визначалась їх вартість в акті не зазначені.

Судом також встановлено, що дефектний акт, договірна ціна, довідки про вартість виконаних робіт, кошторис у зв'язку з виконанням вказаного договору сторонами не складалися.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" податкову накладну на суму 3000,00 грн., з яких ПДВ - 500,00 грн.

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2012 року.

2. У липні 2012 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" (підрядник) укладено договір підряду на ремонтні роботи від 05.07.2012 № 0507-12, згідно з яким підрядник зобов'язувався згідно із затвердженою документацією та графіком виконати роботи по ремонту приладів обліку тепла на об'єктах, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48; м. Київ, вул. Закревського, буд. 75/2; м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4; м. Київ, вул. Чоколовський бульвар, буд. 6, а позивач зобов'язувався прийняти ці роботи та оплатити. Вартість робіт за цим договором становила суму 240000,00 грн., у тому числі ПДВ - 40000,00 грн.

На підтвердження факту виконання робіт позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт від 31.07.2012 № ОУ-0000167, від 30.07.2012 № ОУ-0000166, від 27.07.2012 № ОУ-0000165, від 26.07.2012 № ОУ-0000164 на загальну суму 240000,00 грн., у тому числі ПДВ - 40000,00 грн.

З актів здачі-прийняття робіт (послуг) убачається, що вони є неконкретними, містять лише загальні фрази про те, що надана 1 послуга з роботи з ремонту приладів обліку тепла на відповідну суму. Відомості про тип приладів, що ремонтувались, їх кількість, інвентарні чи виробничі номери, обсяг виконаних робіт, інші критерії, згідно з якими конкретизовано роботи та визначалась їх вартість в акті не зазначені.

На вимогу суду позивач не надав суду затвердженої технічної документації з приводу ремонту приладів та графіку, як це передбачено договором від 05.07.2012 № 0507-12, бухгалтерських довідок, згідно з якими конкретні прилади обліку тепла обліковуються на балансі позивача, інвентарні картки тощо, документи щодо введення їх в експлуатацію.

Судом також встановлено, що дефектний акт, договірна ціна, довідки про вартість виконаних робіт, кошторис у зв'язку з виконанням вказаного договору сторонами не складалися.

Оплата робіт за вказаним договором здійснювалась позивачем шляхом видачі простого векселя. Так, відповідно до акта приймання-передачі простого векселя за Договором від 05.07.2012 № 0507-12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" отримало простий вексель номіналом 240000,00 грн. У подальшому, як убачається з акта прийому-передачі бланків векселів від 14.05.2013, цей вексель був погашений Публічним акціонерним товариством "Банк Велес" і переданий позивачу.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією у червні 2012 року позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" чотири податкових накладних на загальну суму 240000,00 грн., з яких ПДВ - 40000,00 грн.

Суми податку на додану вартість, що підтверджуються вказаними податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2012 року.

3. У серпні 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" (продавець) укладено договір від 14.08.2012 № 14/08-12, згідно з яким продавець зобов'язувався поставити товар (бетон, арматура, кирпич, акваізол, дошка обрізна, щебінь та інші будівельні матеріали), а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити. Вартість робіт за цим договором визначалась на підставі специфікацій і становила загальну суму 85882,22 грн., з яких ПДВ - 14313,70 грн.

На підтвердження факту отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" позивач представив суду копії двох видаткових накладних на загальну суму 85882,22 грн., з яких ПДВ - 14313,70 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказані товари використовувались для ремонту крівлі на об'єкті нерухомості, розташованого за адресою: Київська область, смт. Бородянка, провул. Залізничний, буд. 1, відповідно до договору будівельного підряду від 20.08.2012 № 21/12, укладеного між позивачем та Приватним підприємством "Буд-Арвест".

Транспортування будівельних матеріалів здійснювалось транспортом позивача. На підтвердження факту транспортування товару позивач представив суду дві товарно-транспортні накладні та два подорожних листа.

Позивач на вимогу суду не представив жодних документів з приводу оприбуткування вказаних матеріалів на складі позивача, їх відпуск, списання тощо.

Як убачається з подорожних листів та товарно-транспортних накладних, транспортування товару здійснювалось автомобілем DAF FT XF 95/430 S (державний номер НОМЕР_2), однак позивач не надав суду жодних документів, що такий автомобіль є у власності чи користуванні позивача, а також те, що він спроможний виконати перевезення будівельних матеріалів, виходячи з їх кількості, ваги, габаритів та фізичних властивостей (рідина, сипучі матеріали, тощо).

Оплата поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" товарів за вказаним договором здійснювалась позивачем у безготівковій формі. В оплату за придбані товари позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" кошти в сумі 85882,22 грн., з яких ПДВ - 14313,70 грн., факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що міститься у матеріалах справи. Факт перерахування коштів також не заперечувався сторонами.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" дві податкові накладні на загальну суму 85882,22 грн., з яких ПДВ - 14313,70 грн.

Судом встановлено, що податкові накладні складено з недоліками, реквізити цивільно-правового договору (дата і номер) не збігаються з договором, на виконання якого накладні видано (у накладній від 28.08.2012 № 148 зазначено договір поставки від 28.08.2012 № 577, у той час як договір має реквізити від 14.08.2012 № 14/08-12; у накладній від 29.08.2012 № 169 зазначено договір поставки від 29.08.2012 № 605, у той час як договір має реквізити від 14.08.2012 № 14/08-12).

Суми податку на додану вартість, що підтверджуються вказаними податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2012 року.

4. У серпні 2012 році між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" (виконавець) укладено договір від 31.08.2012 № 3108-9, згідно з яким виконавець зобов'язувався виконати роботи по комплексному обслуговуванню спліт-системи, а замовник зобов'язувався прийняти цю роботу та оплатити. Загальна вартість робіт за цим договором становила суму 90480,00 грн., у тому числі ПДВ - 15080,00 грн.

На підтвердження факту виконання робіт позивач представив суду копію акту здачі-прийняття робіт (послуг) від 31.08.2012 на загальну суму 90480,00 грн., у тому числі ПДВ - 15080,00 грн.

З акту здачі-прийняття робіт (послуг) убачається, що він є неконкретним, містить лише загальні фрази про те, що виконавець надав послуги з перевірки роботи ходильної системи, чистки лотка теплообмінника, комплексного обслуговування спліт-системи на відповідну суму. Відомості про марку і тип спліт-системи, що обслуговувалась, її інвентарний чи виробничий номер, обсяг виконаних робіт, інші критерії, згідно з якими конкретизовано роботи та визначалась їх вартість в акті не зазначені.

На вимогу суду позивач не надав суду затвердженої технічної документації на спліт-систему, бухгалтерської довідки, згідно з якою відповідний основний засіб обліковується на балансі позивача, інвентарної картки тощо, документу щодо введення системи в експлуатацію.

Судом також встановлено, що дефектний акт, договірна ціна, довідки про вартість виконаних робіт, кошторис у зв'язку з виконанням вказаного договору сторонами не складалися.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" кошти в сумі 90480,00 грн., у тому числі ПДВ - 15080,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" податкову накладну від 31.08.2012 № 219 на суму 90480,00 грн., у тому числі ПДВ - 15080,00 грн.

Судом встановлено, що податкова накладна складена з недоліками, реквізити цивільно-правового договору (дата і номер) не збігаються з договором, на виконання якого накладні видано (у накладній зазначено договір про надання послуг від 06.08.2012 № 06-08/12, у той час як договір має реквізити від 31.08.2012 № 3108-12).

Суму податку на додану вартість, що підтверджується вказаною податковою накладною, позивач включив до складу податкового кредиту та відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2012 року.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" є юридичною особою, що зареєстрована 31.05.2011 (номер запису в ЄДР - 10701020000043711), у процесі припинення не перебуває, основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

За даними податкового органу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 28.11.2012 № 5173/22-8/37700606 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2009 по 31.10.2012) не мало трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, умов для здійснення господарської діяльності з реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, за даними податкової звітності у цього підприємства встановлено відсутність об'єктів оподаткування по господарських операціях за 2012 рік.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаному контрагенту в оплату за товари (роботи, послуги) за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду фактів поставки товарів, виконання робіт (послуг), за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично товари ТОВ "Ювілайт" позивачу не поставлялись, послуги не надавались, вказана юридична особа неспроможна виконати поставку товарів, виконати роботи (послуги), описані у представлених позивачем первинних фінансово-господарських документах, адже в неї відсутні відповідні адміністративно-господарські можливості.

В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту поставки позивачу товарів (робіт, послуг) з боку ТОВ "Ювілайт". Представлені позивачем документи є неповними, містять суперечності і не підтверджують обставин здійснення господарських операцій і, таким чином, не відтворюють реального стану речей, фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Суд не приймає до уваги надані позивачем копії рішень господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілайт" заборгованості за договорами, укладеними з позивачем, адже з рішень убачається, що спори були створені сторонами штучно, суми заборгованості є дрібними, обставини справи сторонами не оспорювались і судом не перевірялись, тому не утворюють перюдиційних фактів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 № 0000902200, - правомірним.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 січня 2014 р.