Вирок № 36713417, 16.01.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/8924/2013-к 1-кп/219/31/2014

В И РО К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2014

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.

при секретарі судового засідання Івашко К.В., Бурикиній Я.Д.

за участю

сторони обвинувачення: прокурора Скрипченка А.М., потерпілого ОСОБА_1

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівськ Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050150004822 від 17.08.2013 року

за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівськ Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не працюючого, раніше не судимого, який зареэстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 17 серпня 2013 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, не маючи водійського посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_10, рухався по автодорозі сполученням Красний Ліман - Артемівськ - Горлівка на ділянці дороги між м. Артемівськ та м. Горлівка поблизу с. Отрадівка в Артемівському районі Донецької області, з боку м. Артемівськ в напрямку м. Горлівка, зі швидкістю приблизно 70-80 км/г. В той самий час на вказаній ділянці автодороги в зустрічному йому напрямку рухався автомобіль марки «Volkswagen Caddy Kombi» реєстраційний номер НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_4, а за ним - автомобіль марки «Сhеггу Аmulеt А15» реєстраційний номер НОМЕР_9, під керуванням водія ОСОБА_5. В процесі керування автомобілем водій ОСОБА_2, не виконавши п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», діючи з необережності, у вигляді злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання суспільно - небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити, шляхом належного виконання вимог вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України, не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Caddy Kombi» реєстраційний номер НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_4, а потім - з автомобілем марки «Сhеrгу Аmulеt А15» реєстраційний номер НОМЕР_9 під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті чого пасажир автомобіля марки «Сhеггу Аmulеt А15» реєстраційний номер НОМЕР_9 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден і синців нижнього віка лівого ока, саден і синців в області крила лівої клубової кістки, відкритого подвійного перелому лівої ліктьової кістки з незначним зміщенням, перелому шиловидного відростка лівої променевої кістки без зміщення, закритого перелому 4,5,6 ребер зліва по середньо-ключичній лінії без особливого зміщення, які, як ті, що потребують для одужання строк більше 21 дня, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, водій автомобіля марки «ЗАЗ-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_10, ОСОБА_2, як особа, яка керує транспортним засобом, порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно яким: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та показав, що дійсно 17.08.2013 року у зазначений в обвинувальному акті час та місце, він, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-DAEWOO LANOS», належно виконавши вимоги Правил дорожнього руху України, але не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Caddy Kombi» реєстраційний номер НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_4, а потім - з автомобілем марки «Сhеrгу Аmulеt А15» реєстраційний номер НОМЕР_9 під керуванням водія ОСОБА_5 Обвинувачений, вказавши на подію, що сталася з його необережності, співчуває у зв'язку з отриманням потерпілим тілесних ушкоджень та зазначив, що не відмовляється відшкодувати витрачені потерпілим кошти на відновлення його здоров'я. Разом з тим зазначив, що в період з моменту скоєння правопорушення і до судового розгляду не мав можливості відшкодувати завдані потерпілим збитки на лікування, оскільки втратив роботу, тому що сам постраждав у цій ДТП, отримавши перелом правого наколінника та забій грудної клітини. Обвинувачений визнав цивільний позов прокурора та зобов'язався відшкодувати витрати на утримання потерпілого ОСОБА_1 у Артемівській ЦРЛ. Суд вважає показання обвинуваченого, даними ним в судовому засіданні, об'єктивними та правдивими.

Відповідно до ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів та допит свідків стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім особистого визнання, вина обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення підтверджується висновком експерта (арк.с.94-95), висновком судової автотехнічної експертизи № 4695 (арк.с.128-131).

На підставі викладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та вважає, що обвинувачений підлягає покаранню в межах санкції зазначеної статті.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, те, що такий злочин згідно ст. 12 КК України віднесений до злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, а також те, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, перебуває у цивільному шлюбі та виховує двох дітей цивільної дружини. Крім того, суд враховує, що дії обвинуваченого виражаються у необережній формі вини у виді злочинної недбалості, що пов'язується з можливістю обвинуваченого передбачити суспільно-небезпечні наслідки свого діяння, зважаючи на молодий вік, ступінь підготовленості та кваліфікації, наявність життєвого та професійного досвіду як водія, своєчасне оцінювання обстановки на дорозі та правильності прийняття рішення тощо.

В силу ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.

В силу ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Потерпілий ОСОБА_1 просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 суворий вид покарання - позбавлення волі, із застосуванням до нього ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 виходить також з наступного.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи зазначене вище, принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання не пов'язане з обмеженням волі чи арештом. Покарання у виді штрафу буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Крім того, враховуючи характер скоєного та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що до обвинуваченого не слід застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Прокурором Артемівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_7 в інтересах держави в особі Центральної районної лікарні м. Артемівськ до обвинуваченого ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення витрат, понесених на лікування ОСОБА_1, в сумі 114,84 грн., який обвинувачений визнав. Цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 не заявлявся.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Питання речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, і призначити йому покарання в виді штрафу у розмірі двохсот п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн., в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов Артемівського міжрайонного прокурора в інтересах Артемівської ЦРЛ задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_11 виданий Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 29.11.2011 року, ІПН НОМЕР_7) на користь Артемівської ЦРЛ (м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 15, р/р 35412031002151 в УДКУ в Донецькій області УДК м. Артемівськ, МФО 834016, код ЄДРПОУ 01990217 на КЕКВ 1132) 114,84 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1

Автомобіль марки "Volkswagen Caddy Kombi», реєстраційний номер НОМЕР_8, переданий під розписку ОСОБА_4 (арк. с.136) слід залишити у останнього за належністю.

Автомобілі: марки «Сhеrгу Аmulеt А15» реєстраційний номер НОМЕР_9, ЗАЗ-DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_10 визнані постановою від 17.08.2013 року речовими доказами повернути власникам за належністю.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

На вирок може бути подана апеляція через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Апеляційного суду Донецької області впродовж 30-ти діб після його проголошення, а засудженим в той же термін, але з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Шевченко