Постанова № 36709496, 17.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2014 року 810/6460/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2013 №0002141702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всі без виключення господарські операції з постачання товарів здійснювались за цінами з урахуванням податку на додану вартість. У зв'язку з чим, загальна сума від здійснення товарів у період з 01.03.2010 по 28.02.2011 сукупно без урахування податку на додану вартість не перевищувала 300000,00 грн.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що під час проведення перевірки відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону, а відтак, податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання призначене на 16.01.2014 не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В силу положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

З огляду на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, місце проживання: 07400, АДРЕСА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23.09.1996. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 07.11.2000 за №440.

Позивач перебуває на загальній системі оподаткування. Діяльність здійснює на підставі торгових патентів (а.с.85, 86), виданих Броварською ОДПІ 28.05.2010 серії ТПБ №504998 (термін дії з 01.06.2010 по 31.05.2011) та 12.01.2011 серії ТПБ № 408899 (термін дії з 14.01.2011 по 31.12.2015).

Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

У період з 24.04.2013 по 30.04.2013 на підставі наказу Броварської ОДПІ від 23.04.2013 № 468, направлень на проведення перевірки від 23.04.2013 №403 та №404 посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складений акт від 15.05.2013 №422/17-2/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 120695,77 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 4770,78 грн., за квітень 2011 року на суму 4619,82 грн., за травень 2011 року на суму 4480,46 грн., за червень 2011 року на суму 4793,95 грн., за липень 2011 року на суму 4830,74 грн., за серпень 2011 року на суму 5048,61 грн., за вересень 2011 року на суму 5058,74 грн., за жовтень 2011 року на суму 5372,66 грн., за листопад 2011 року на суму 4940,95 грн., за грудень 2011 року на суму 5219,94 грн., за січень 2012 року на суму 5065,73 грн., за лютий 2012 року на суму 4716,81 грн., за березень 2012 року на суму 4768,83 грн., за квітень 2012 року на суму 5085,08 грн., за травень 2012 року на суму 5337,56 грн., за червень 2012 року на суму 4946,07 грн., за липень 2012 року на суму 5136,29 грн., за серпень 2012 року на суму 5373,67 грн., за вересень 2012 року на суму 4850,89 грн., за жовтень 2012 року на суму 5060,20 грн., за листопад 2012 року на суму 4780,40 грн., за грудень 2012 року на суму 4822,90 грн., за січень 2013 року на суму 4468,10 грн., за лютий 2013 року на суму 3523,00 грн., за березень 2013 року на суму 3623,29 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем вимог статті 181 Податкового кодексу України.

Так, в обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідач зазначив, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що протягом останніх 12 календарних місяців, а саме у період з 01.03.2010 по 28.02.2011, загальна сума від здійснення операцій з постачання ФОП ОСОБА_1 товарів сукупно, без урахування податку на додану вартість, перевищує 300000,00 грн.

У зв'язку з вказаним вище, на думку відповідача, позивач мав подати заяву про реєстрацію його як платника податку на додану вартість не пізніше 01.03.2011. Оскільки позивач не звернувся до податкового органу з 01.03.2011 з відповідною заявою, з огляду на положення Податкового кодексу України він несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 №0002141702, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 146204,46 грн., у тому числі, за основним платежем - 120695,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25508,69 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, посадовими особами Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, яка проведена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Проте, Акт перевірки не містить жодних відомостей про наявність обставин для проведення позапланової документальної перевірки, які передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме виявлення фактів за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, та не надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

Поряд з цим, в абзаці першому розділу першого «Вступна частина» Акта перевірки зазначено, що перевірку проведено відповідно до затвердженого плану перевірки, що є ознакою планової документальної перевірки.

Також, Акт перевірки містить суперечні дані стосовно виду перевірки. Так, в назві Акта перевірки та у першому абзаці розділу першого «Вступна частина» зазначено, що перевірка була виїзною. Поряд з цим, в абзаці п'ятому розділу першого «Вступна частина» зазначено, що перевірка проведена за адресою: м. Бровари, вул. Київська, 286, тобто, за адресою відповідача.

З метою повного та всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд ухвалою від 02.12.2013 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, копію наказу на перевірку та повідомлення про проведення на перевірки.

Відповідачем зазначені вимоги ухвали суду не виконані.

У зв'язку з цим, суд позбавлений можливості встановити дійсний вид перевірки, яка була проведена відносно позивача (планова або позапланова, виїзна або не виїзна) та відповідно надати правову оцінку діям податкового органу.

Що стосується суті виявлених порушень то суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.03.2010 по 28.02.2011 становила 300865,68 грн.

Вказана сума була розрахована податковим органом на підставі звітів про використання реєстратора розрахункових операцій.

Разом з цим, як пояснив позивач та як вбачається із наданих ним документів щодо поставки йому товарів від суб'єктів господарювання, які у подальшому реалізовувались позивачем третім особам, а саме видаткових накладних (а.с.33-36), до ціни товарів за період з 01.03.2010 по 28.02.2011 включена вартість податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

В силу пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку.

Таким чином, положення «без урахування податку на додану вартість» пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід тлумачити як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару.

В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 по справі К-20257/10, від 19.03.2013 по справі № 2а/2570/1906/12.

Таким чином, при розрахунку загальної суми операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців (за період з 01.03.2010 по 28.02.2011) відповідачем, відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, з суми 300865,68 грн. не відраховано податок на додану вартість, а тому, на думку суду, позивачем не було перевищено дохід в сумі 300000,00 грн.

Крім того, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (стаття 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.06.2013 №0002141702.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. згідно квитанції від 13.11.2013 № к22/D/24.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 17.01.2014