Постанова № 36708573, 15.01.2014, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/10575/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Каюди А.М.,

при секретарі судового засідання: Опейкіній Є.А.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку в розмірі 1922,17грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в якому позивачем заявлено вимогу про стягнення з боржника податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за період з січня по вересень 2013 року в розмірі 1922,17грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду, до початку розгляду справи по суті, клопотання відповідно до якого просив провести розгляд справи за відсутності представника податкового органу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений з урахуванням вимог ч. 11 ст. 35 КАС України належним чином. (а.с.20)

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця, є платником податків і зборів, відповідно до чинного законодавства України, зареєстрований та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Розділом ХІV Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою єдиного податку.

Пунктами 291.2 та 291.3 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Статтею 298 Податкового кодексу України передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цим кодексом.

На підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 поданої до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування. (а.с.8-9)

Обрана ставка єдиного податку платником при переході на спрощену систему оподаткування складає 20% до розміру мінімальної заробітної плати, що відповідає другій групі платників єдиного податку.

Відповідно до пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 294.1. статті 294 Податкового кодексу України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.

Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку. (пункт 294.4. статті 294 Податкового кодексу України)

Пунктом 295.1. статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради від 10 січня 2012 року №1350 затверджено фіксовані ставки єдиного податку для платників на території міста Сєвєродонецька на 2013 рік. (а.с.10)

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, яка з 01.01.2013 року складала 1147,00 грн.

Виходячи зі ставки єдиного податку, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, відповідачу податковим органом нараховано за період з січня по вересень 2013 року до сплати єдиний податок в розмірі 2064,60грн. В зв'язку з частковою сплатою нарахованого грошового зобов'язання зі сплати єдиного податку в розмірі 142,43грн., залишок несплаченого податкового боргу який рахується за ОСОБА_1 станом на час розгляду справи складає 1922,17грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача як платника податків та розрахунком суми податкового боргу. (а.с.7,14). В установлені строки, в повному обсязі фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати єдиного податку за період з січня по вересень 2013 року не сплачено.

Згідно статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивачем на адресу відповідача надсилалась поштою податкова вимога форми «Ф» від 07 серпня 2013 року №2763-17 з повідомленням про податковий борг у сумі 1463,37 грн. Однак на адресу податкового органу повернувся конверт без вручення відправлення з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». (а.с.11)

Порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби визначений Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1037 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727 (далі - Порядок).

Пунктом 4.7 Порядку встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вимога форми «Ф» від 07 серпня 2013 року №2763-17 вважається врученою фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1

Факту оскарження відповідачем вищезазначеної податкової вимоги судом на час розгляду справи не встановлено, а тому вона вважається узгодженою.

Даних про добровільну сплату відповідачем наявного податкового боргу або про відкликання податкової вимоги у суду на час розгляду справи не має.

Положенням пп. 20.1.19 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку в розмірі 1922,17грн. за період з січня по вересень 2013 року суд приходить до висновку, що позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку в розмірі 1922,17грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (93400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Держави, р/р 31516970700080, код бюджетної класифікації 18050400, утримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку, код 37944909, банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013 суму податкового боргу з єдиного податку за період з січня по вересень 2013 року в розмірі 1922,17грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві гривні 17коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 20 січня 2014 року.

Суддя А.М. Каюда