Рішення № 36707556, 14.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23410/13 14.01.14За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"

до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 37243,82 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Крапивній А.М.

представники:

від позивача - Мунька О. М. дов. № 01/01/31.12.2013 від 31.12.13 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Господарський суд міста Києва розглядає справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (далі-позивач) до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі-відповідач) про стягнення в порядку регресу 37243,82 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 37243,82 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

14.01.2014 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав не закінчення на час подання позовної заяви 90 денного терміну досудового врегулювання спору з моменту надсилання позивачем відповідачу претензії з вимогою відшкодування шкоди в порядку регресу. А також зазначає, що позовні вимоги в сумі 37243,82 грн. є необґрунтованими та завищеними, оскільки згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 27.08.2013 року розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля потерпілої в ДТП особи , становить 24605,66 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов.

Враховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, а також клопотання про розгляд справи за його відсутності, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті суд відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2013 між ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (далі - Страховик) та Стадник Ігорем Миколайовичем (далі - Страхувальник) було укладено Договір страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 7310 (далі - Договір страхування), за яким ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Subaru Forester", державний реєстраційний номер АА 1090 ІС.

Згідно довідки ВДАІ, 20.08.2013 року на просп. Г. Сталінграда, 2-Г, в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Subaru Forester", державний реєстраційний номер АА 1090 ІС, що належить та під керуванням Стадника Ігора Миколайовича, та транспортного засобу марки ЗАЗ 110557, державний реєстраційний номер АЕ 8856 ВК, що належить Рибаку Сергію Олександровичу під керуванням Зануди Дмитра Анатолійовича.

Відповідно до Постанови Оболонського районного суду м. Киева від 06.10.2013 p., водія Зануду Дмитра Анатолійовича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, Зануда Дмитро Анатолійович є винним у спричиненні пошкоджень автомобілю "Subaru Forester", державний реєстраційний номер АА 1090 ІС.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (ч. 1 cт. 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

20.08.2013 року Страхувальник звернувся до Страховика з заявою про виплату страхового відшкодування за Договором страхування.

Сума страхового відшкодування до виплати Страхувальнику на підставі Страхового акту № 7394.08.13 від 29.08.2013 року та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, а також з Рахунку на оплату №7236 від 28.08.2013 р., складає 37243,82 грн.

Зазначене страхове відшкодування Страхувальнику - Стаднику Ігору Миколайовичу виплачено в повному розмірі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2108 від 29.08.2013 року на суму 37243,82 грн.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 7227 від 27.08.2013 року, складеного оцінювачем Лепіска Олександром Миколайовичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля Страхувальника в результаті вищезазначеної ДТП, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, складає 24605,66 грн.

У відповідності зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦКУ до страховика (ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна"), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність Гусєва Андрія Володимировича (власника транспортного засобу марки "ЗАЗ", державний номер АЕ 8856 ВК) на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/1024615, за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Полісом встановлено ліміт відповідальності ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та франшизу в розмірі 0 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, враховуючи положення статей 11, 512, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 36 Закону, - між ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" та ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виникло позадоговірне зобов'язання на підставі закону, відповідно до якого Відповідач зобов'язаний вчинити на користь Позивача певну дію (сплатити грошові кошти), а Позивач має право вимагати від Відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо заперечень відповідача, з підстав не закінчення на час подання позовної заяви 90 денного терміну досудового врегулювання спору з моменту надсилання позивачем відповідачу претензії з вимогою відшкодування шкоди в порядку регресу, суд зазначає наступне.

Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, зокрема у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 37243,82 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент здійснення позивачем виплати страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 4 ст. 3 та ч. 1 ст. 12 вказаного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

З огляду на викладене, належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначення збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".

Вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля постраждалої в ДТП особи складає 24605,66 грн., відповідно до Звіту № 7227 від 27.08.2013 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 24605,66 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 80, код 20602681) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1-3/2, літ. «А», оф. F-20, код 13934129) 24605,66 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот п?ять грн. 66 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу та 1136,67 (одна тисяча сто тридцять шість грн. 67 коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.01.2014 р.

Суддя Л.М. Шкурдова