Рішення № 36707555, 14.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23458/13 14.01.14

За позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення 6564,00 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Крапивній А. М.

представники:

від позивача - Кучабський М. І. за дов. вих. № 220/01-03 від 05.11.13 р.

від відповідача - Кучерявий С. В. за дов. вих. №05-2014 від 01.01.14 р.

СУТЬ СПОРУ:

03.12.2013 року на розгляд Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (далі-позивач) про стягнення в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі-відповідач) 6564,00 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6564,00 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

14.01.2013 року позивач через відділ діловодства суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.01.2013 року відповідач через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував з тих підстав, що позивач, попри вимоги Закону України «Про страхування», попередньо не звертався до нього з регресною вимогою та не подавав заяви про виплату страхового відшкодування, а отже не набув право на безпосереднє звернення до суду за захистом своїх порушених прав згідно ст.1 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 р. між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (надалі - позивач) та Городиською-Пиж Ганною Володимирівною було укладено договір добровільного страхування № 03-192.02/13, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер ВС 4962 ЕА.

03.09.2013 р. о 22-20 год. в м. Львів-Рудно на перехресті вулиць Грушевського-Наливайко сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: 1) автомобіля «OPEL-Combo», державний реєстраційний номер АТ 8282 ВС, який належить Сорохтей Олександру Васильовичу, під керуванням Зелізного Назара Ігоровича; 2) автомобіля «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер ВС 4962 ЕА, під керуванням безпосереднього власника - Городиської-Пиж Ганни Володимирівни.

Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9259576 виданої ВДАІ Львівського міського управління ГУМВС у Львівській області, внаслідок ДТП обидва автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

27 вересня 2013 року постановою Залізничного районного суду м. Львова по справі № 462/6971/13-п Зелізного Назара Ігоровича було визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП та притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В судовому порядку встановлено, що механічних пошкоджень під час ДТП, що мало місце 03.09.2013 р. о 22-20 год. в м. Львів-Рудно на перехресті вулиць Грушевського-Наливайко, автомобіль «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер ВС 4962 ЕА, зазнав саме з вини Зелізного Назара Ігоровича.

Цивільно-правова відповідальність Зелізного Назара Ігоровича на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/2375824, за яким в останнього виник обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Сума страхового відшкодування до виплати Городиській-Пиж Ганні Володимирівні на підставі Страхового акту № 251-НТ/13 від 23.09.2013 року склала 6564,00 грн.

Зазначене страхове відшкодування Страхувальнику - Городиський - Пиж Ганні Володимирівні виплачено в повному розмірі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 926 від 04.10.2013 р. на суму 2358,00 грн. та актом взаємозаліку зустрічних вимог № 251-НТ/13 від 23.09.2013 року в погашення чергових страхових платежів по Договору добровільного страхування № 03-192.02/13 від 01.04.2013 року на суму 4224,00 грн. На загальну суму 6564,00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалося вище, абсолютна вина Зелізного Назара Ігоровича у скоєнні ДТП встановлена постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27 вересня 2013 року по справі № 462/6971/13-п.

Позивач, в зв'язку з виплатою Страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 6564,00 грн., заявляє до Відповідача вимоги про стягнення в порядку регресу вказаної суми в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Полісом № АЕ/2375824 встановлено ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, враховуючи положення статей 11, 512, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 36 Закону, - між ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» та ТзДВ «Страхова компанія «Гарант і Я» виникло позадоговірне зобов'язання на підставі закону, відповідно до якого Відповідач зобов'язаний вчинити на користь Позивача певну дію (сплатити грошові кошти), а Позивач має право вимагати від Відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у разі необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Так, порядок визначення матеріальних збитків завданих власнику транспортного засобу під час ДТП, включаючи вартість відновлювального ремонту, визначено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року. Розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

З огляду на викладене, належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначення збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».

Згідно Висновку №222 від 07.09.2013 року, складеного оцінювачем Вербовим В. В., повна вартість відновлювального ремонту автомобіля Страхувальника в результаті вищезазначеної ДТП склала 6610,00 грн.

Щодо твердження відповідача про необхідність попереднього звернення позивача до нього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування перед безпосереднім зверненням до суду за захистом своїх порушених прав згідно ст.1 ГПК України, суд зазначає слідуюче.

Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, зокрема у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та такі, що не відповідають приписам чинного законодавства і спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6564,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, код 20080515) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарант і Я» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174, код 37317151) 6564,00 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.01.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова