Ухвала суду № 36706648, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17756/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М. В.,

за участю представників сторін:

від позивача

від відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування постанов та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просив скасувати постанови від 22.10.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, зобов'язати повернути кошти в загальній сумі 252 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 22.10.2013 ВП№36708965 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору; стягнуто з місцевого бюджету Печерського району м. Києва на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) суму в розмірі 182 (сто вісімдесят дві)грн. 00 коп., перераховану в якості виконавчого збору, шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, будинок 9): стягнуто з місцевого бюджету Печерського району м. Києва на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) суму в розмірі 70 (сімдесят) грн. 00 коп., перераховану в якості витрат на проведення виконавчих дій, шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м.Київ, Печерський район, вул. Лєскова, будинок 9) та зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, будинок 9) судові витрати в сумі 240 (двісті сорок) грн. 87 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Відділу державної виконавчої служби у Печерському районного управління юстиції у м. Києві (адреса: 01011, м. Київ, вулиця Різницька, 11-б).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання органами казначейської служби з рахунків відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві на користь позивача судових витрат, та стягнення витрат на проведення виконавчих дій і виконавчого збору Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки апелянтом не було допущено порушення прав позивача у спірних правовідносинах, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 26 лютого 2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №36708965 з примусового виконання виконавчого листа №2011/5489/12 від 14.02.2013, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 1820грн., якою позивачу як боржнику встановлено строк для самостійного виконання виконавчого листа протягом 7 днів з дати винесення постанови, тобто до 05.03.2013.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження, датована 26.02.2013, була надіслана на адресу ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» 09.04.2013 та отримана позивачем 12.04.2013.

15.04.2013 Банком до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, подано заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.03.2013, якою зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі №2/2011/3515/12 про стягнення з Банку на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 1820грн.

Постановою ВП№36708965 від 15.04.2013 відповідачем зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2011/5489/12 від 14.02.2013 на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

22.10.2013 Банком, з власної ініціативи, було перераховано на рахунок ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 1820,00грн. в рахунок самостійного виконання виконавчого документа за виконавчим провадженням №36708965 (платіжне доручення № 229005 від 22.10.2013) та цього ж дня через канцелярію ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Банком надано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою від 22.10.2013 відповідачем поновлено виконавче провадження.

Того ж дня, 22.10.2013, відповідачем прийнято оскаржувані постанови: про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, якою постановлено стягнути з Банку витрати на проведення виконавчих дій в сумі 70 грн.; про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 182 грн.

Витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 70 грн. та виконавчий збір в сумі 182 грн. позивачем було перераховано на рахунок ГУ ДКУ у м. Києві згідно з платіжними дорученнями від 30.10.2013 року № 232353 та 232352.

Вважаючи вказані постанови державного виконавця протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»: не було проведено фактичного стягнення заборгованості, тому останній не набув права на винесення постанов про стягнення з позивача виконавчого збору, так як виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

Вирішуючи питання про стягнення суми в розмірі 252 грн. (70 грн. - витрати на проведення виконавчих дій; 182 грн. - виконавчий збір), суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, що надійшли в інший установлений законодавством спосіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду підстави для стягнення з позивача (боржника) зазначених витрат відсутні, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині про стягнення коштів, яке оскаржується Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з позицією суду першої інстанції, що у резолютивній частині постанови під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в разі скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій і не стягнення коштів з бюджету, що зараховані на виконання постанов, протиправність яких встановлена рішенням суду, не досягаються завдання адміністративного судочинства і адміністративне судочинство не виконує свою основну функцію - відновлення становища, яке існувало до порушення права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з місцевого бюджету сплачених позивачем коштів виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 20.01.2014 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.