Постанова № 36706590, 17.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

17 січня 2014 року № 826/18299/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Пісоцької О.В., Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доПенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києвапровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач 1, відповідач 2, відповідач 3), в якому просить:

визнати відмову відповідача 1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6604 грн. протиправною,

зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6604 грн.,

стягнути з відповідачів на користь позивача 172 гривень 05 коп. судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18299/13-а.

У судове засідання 13.01.2014 р. позивач та представник відповідача 1 прибули. Відповідачі 2, 3, належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явилися. Відповідач 2 у письмових запереченнях до позову клопотав розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Клопотань щодо необхідності заслуховувати свідків чи експерта до суду не надходило, а також не було заявлено в ході судового розгляду справи.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та вважає перерахування ним 1 % від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу, помилковим та зазначає, що органи Пенсійного фонду України та державної казначейської служби зобов'язані вчинити дії щодо повернення йому помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6604 грн.

Відповідач 1 Пенсійний фонд України заперечує проти позовних вимога з підстав, викладених в письмових запереченнях від 18.12.2013 р.

Відповідач 2 Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва також заперечує проти позовних вимог (письмові заперечення від 10.01.2014 р.).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що 28.08.2013 року позивачем укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 660 400,00 грн., який посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 1201.

При оформленні та посвідченні договору купівлі-продажу позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від ціни договору купівлі-продажу відповідно до квитанції № 498 від 28.08.2013 року до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, призначення платежу 24140500, сплата до ПФ за придбання нерухомості в розмірі 6 604,00 грн.

04 жовтня 2013 р. позивач звернувся до відповідача 1 із заявою з проханням повернути помилково сплачений збір в розмірі 6 604,00 грн.

Пенсійний фонд України листом від 21.10.2013 р. повідомив, що фонд не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше. Особою, що придбаває нерухоме майно вперше, громадянина може бути визнано в судовому порядку. Враховуючи наведене, відповідач 1 зазначив, що підстав для прийняття рішення про повернення коштів немає.

Дослідивши докази по справі, суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997, № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

У відповідності до п. 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 вказаного Порядку визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Так, відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226 (чинного на час укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Згідно чинного на час звернення позивача до відповідача 1 із листом від 04 жовтня 2013 р. Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. N 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (пункт 5).

Таким чином, відповідач 2 є органом, що контролює в даному випадку справляння надходжень бюджету.

Так, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002, № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, управління відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення;

2) планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

3) здійснює реєстрацію та веде облік платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду;

4) забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання бюджету, кошторису видатків на утримання Управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність регіональному управлінню Фонду;

5) контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій;

6) призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства;

7) забезпечує ведення Державного реєстру, своєчасне внесення відомостей до нього, контроль за достовірністю відомостей, поданих до Державного реєстру, та автоматизовану обробку інформації;

8) надає застрахованим особам інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у Державному реєстрі;

9) проводить за вимогою платників єдиного внеску звірення сум нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків;

10) проводить у межах своїх повноважень інформаційно-роз'яснювальну роботу серед населення, надає платникам єдиного внеску консультації з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, роз'яснює їхні права і обов'язки;

11) інформує громадськість про свою діяльність;

12) узагальнює та аналізує результати роботи Управління, уносить відповідні пропозиції регіональному управлінню Фонду;

13) взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями з питань діяльності Фонду;

14) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

15) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Фонд Президентом України.

Управління з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в Управлінні;

2) у межах своєї компетенції розглядає звернення, заяви та скарги підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг;

3) забезпечує доступ до публічної інформації, що перебуває у володінні Управління;

4) забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом;

5) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізації;

6) організовує роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів.

При цьому важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є з'ясування обставин придбання особою житла вперше.

Так, частиною першою ст. 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В силу норм ч. 1 ст. 657 цього Кодексу договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав надається державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав (далі - державний реєстратор) у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Також, статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач 2 при підготовці відповідних подань до органу казначейства з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів як орган, що контролює справляння надходжень бюджету, має передбачені законодавством можливості перевірити інформацію щодо придбання позивачем квартири вперше.

Таким чином, враховуючи ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач 2 може перевіряти наявність підстав для підготовки подання до органів державної казначейської служби про повернення помилково сплачених коштів відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів та надати відповідні роз'яснення.

Однак, в судовому засіданні судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача 2 з відповідним клопотанням про підготовку подання, а відповідач 3, відповідно, не вчиняв передбачених законодавством дій щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору. В заяві на адресу відповідача 1 також не міститься прохання підготувати відповідне подання, а лише прохання повернути помилково сплачений судовий збір.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Відтак, судом не встановлено наявності порушеного права позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. О. Маруліна

Судді О.В. Пісоцька

Т.І. Шейко