Ухвала суду № 36705756, 14.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/800/25780/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Ємець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року

у справі № 2а-9941/12/2070

за позовомПриватного акціонерного товариства «Новий Стиль»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби Українипроскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Новий Стиль» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Новий Стиль») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні, відповідач заявив усне клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну планову перевірку ПАТ «Новий Стиль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2012 року №300/46-103/32565288.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.08.2012 року №0000420046, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 384316,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 126674,50 грн., №0000410046, яким ПАТ «Новий Стиль» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 923410,25 грн., та №000043046, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 7065,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ «Новий Стиль» (покупець) та ПП «Укргоспторг - 2000» (постачальник) було укладено договір поставки товару від 21.04.2010 року №2010/1126, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (будівельні та господарські матеріали, інструмент), а покупець прийняти його та оплатити.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2007 року між ПАТ «Новий Стиль» (покупець) та ТОВ «Зондполітех» (постачальник) було укладено договір поставки товару №20701219 з додатковими угодами №1 від 31.12.2010 року, №2 від 03.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (заварювальна та інша проволока, електроди), а покупець прийняти його та оплатити.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зондполітех» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунками-фактур, видатковими накладними, тощо.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

26.01.2011 року між ПАТ «Новий Стиль» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) було укладено договір поставки товару №110533 з додатковою угодою №1 від 26.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (металопрокат), а покупець прийняти його та оплатити.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Новий Стиль» та ТОВ «Химтрейд», ТОВ Фірма «Агромаш», ТОВ «Пожежно-технічне підприємство «Брандмайстер», ТОВ «Інтехліс», ТОВ ВКП «ТВ Трейд-Лінк», ТОВ «МК-Візар», ТОВ фірма «Промелектронсервіс», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Сучасні торговельні рішення», ТОВ «РКС Компоненти», були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактур, тощо.

Оплата ПАТ «Новий Стиль» придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

05.04.2010 року між ПАТ «Новий Стиль» (клієнт) та ПП «Промтранспоставка» (експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні №555777 з додатковою угодою №1 від 02.09.2010 року, відповідно до умов якого експедитор надав клієнту транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, звітами експедитора про виконання доручень щодо надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу за вказаним договором, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Укргоспторг - 2000», ТОВ «Химтрейд», ТОВ Фірма «Агромаш», ПП «Промтранспоставка», ТОВ «Зондполітех», ТОВ «Пожежно-технічне підприємство «Брандмайстер», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Інтехліс», ТОВ ВКП «ТВ Трейд-Лінк», ТОВ «МК-Візар», ТОВ фірма «Промелектронсервіс», ПП «Баварія Ф», ТОВ «Сучасні торговельні рішення», ТОВ «РКС Компоненти» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби України на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов