Постанова № 36705448, 14.01.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/7095/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Цареградської О.К.,

представника відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство " Кременчуцький завод дорожніх машин"(далі-позивач; ПАТ " Кременчуцький завод дорожніх машин") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач; Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000361555/789.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність доводів контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" по питанню взаємовідносин з ПП "Теплохім" та ТОВ ПМТП "Промснаб" за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, викладені в акті перевірки від 19 листопада 2013 року №4698/16-03-15-02-08/05762565.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький завод дорожніх машин" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 05762565; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 05.05.2011.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у. (28.99); виробництво автотранспортних засобів (29.10); дошкільна освіта (85.10), Функціонування театральних і концертних залів (90.4); вантажний автомобільний транспорт (49.41); постачання інших готових страв (56.29) /том 2 а.с. 100/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 06.11.2013 по 12.11.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" по питанню взаємовідносин з ПП "Теплохім" та ТОВ ПМТП "Промснаб" за період з 01.02.2012 по 31.12.2012.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2013 №4698/16-03-15-02-08/05762565 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пунктів 1-2 статті 215, статті 203, статті 216 та статті 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 23 584 грн: за березень 2012 року в сумі 2158 грн, за квітень 2012 року в сумі 4944 грн, за травень 2012 року в сумі 1704 грн, за червень 2012 року в сумі 1928 грн, за липень 2012 року в сумі 6908 грн, за серпень 2012 року в сумі 1704 грн, за вересень 2012 року в сумі 426 грн, за жовтень 2012 року в сумі 1704 грн, за листопад 2012 року в сумі 404 грн, за грудень 2012 року в сумі 1704 грн /а.с.24/.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення б/д №0000361555/789, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 23 584 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11792 грн /а.с. 9/.

Не погодившись з рішенням суб'єкта владних повноважень про зменшення суми бюджетного відшкодування, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про завищення ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення по господарським операціям за перевіряємий період, а саме: за березень 2012 року в сумі 2158 грн, за квітень 2012 року в сумі 4944 грн, за травень 2012 року в сумі 1704 грн, за червень 2012 року в сумі 1928 грн, за липень 2012 року в сумі 6908 грн, за серпень 2012 року в сумі 1704 грн, за вересень 2012 року в сумі 426 грн, за жовтень 2012 року в сумі 1704 грн, за листопад 2012 року в сумі 404 грн, за грудень 2012 року в сумі 1704 грн. Крім того, податковий ревізор-інспектор зазначив, що внаслідок допущення даних порушень платником податків безпідставно заявлено вищевказані суми до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

При цьому, вищезазначені доводи відповідач мотивує відомостями баз даних ДПС України. Зокрема, зазначає, що Кременчуцькою ОДПІ отримано від Лівоборежної МДПІ м. Дніпропетровська акт від 25.01.2013 № 392/22-5/30809316 "Про неможливість проведення звірки ПП "Теплохім" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012 по 30.11.2012" та акт від 15.01.2013 № 135/22-5/31371255 "Про неможливість проведення звірки ТОВ ПМТП "Промснаб" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011 по 30.11.2012". Відповідно до даних актів перевірки, відділом податкової міліції Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надано висновок згідно якого слідує, що ПП "Теплохім" та ТОВ ПМТП "Промснаб", на момент проведення перевірки, не знаходяться за своєю юридичною (податковою) адресою. Згідно бази даних АІС Податки-основні засоби у даних підприємств також відсутні. Фактично підприємства не мали можливості здійснювати господарські операції через відсутність матеріальних ресурсів, основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу /том 2 а.с.161-181/.

З врахуванням викладеного, контролюючий орган стверджує про нікчемний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим наголошує на відсутності у ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" права на віднесення сум ПДВ по таким господарським операціям до складу податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів.

Разом з тим, суд не погоджується з вищевказаними доводами Кременчуцької ОДПІ та вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент виникнення та реалізації спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачався статтею 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищезазначене свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, яка, зокрема, полягає в наступному: якщо платник виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання бюджетного відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, такий платник має право на отримання суми відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктами 201.4 та 201.6 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що 03.01.2012 між ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (покупець) та ПП "Теплохім" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов'язувався своєчасно провести постачання обладнання (товару) покупцеві, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити даний товар на умовах договору. Постачання товару відбувається на умовах FSA м. Дніпропетровськ, склад продавця (Інкотермс 2000). Загальна сума договору складає суму в національній валюті і визначається кінцевою вартістю товару, що поставляється відповідно рахунку-фактури. Розрахунок відбувається 100 % після отримання товару з відстрочкою платежу 5 банківських днів. Приймання товара відбувається за кількістю та якістю покупцем відповідно до товаро-транспортних документів та інструкцій: за якістю - № П7 від 25.04.1966 та за кількістю- П6 від 15.06.1965. Строк дії договору - з моменту його укладення до 31.12.2012 /том 1 а.с. 41-42/.

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних / том 1 а.с. 77,81,86,97,101,107,113,119,120,127,131,137,144,150,157-158,174/.

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою їх отримання, що відповідачем у справі не заперечується /том 1 а.с.76,92,106,112,118,136,143,149,156,173/.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши вищевказані податкові накладні, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог закону, чинного на момент їх складення.

Відтак, наведені документи підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Теплохім" товарно-матеріальних цінностей відповідно до специфікацій наявних у матеріалах справи та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копії специфікацій , видаткових накладних та рахунків-фактури, платіжних доручень, приходних ордерів, витягів з сортових оборотних звітностей, карток складського обліку матеріалів, матеріальних карток, витяги з журналів обліку вхідного контролю, витяги з журналів реєстрації вхідного контролю, копії товаро-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) /том 1 а.с.43-44,70-250; том 2 а.с.1-6/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані специфікації, накладні та рахунки-фактури, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПП "Теплохім" здійснювалося експрес доставкою ТОВ "Нова Пошта", на підтвердження чого позивачем надано копії рахунків-фактура про оплату даних послуг, товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) /том 1 а.с.203-246/.

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, прибутковими ордерами складу, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, оборотними відомостями по складу, сертифікатами якості, копії яких наявні в матеріалах справи /том 1 а.с.70-75; том 2 а.с.7-15/.

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, розшифровки статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів /том 1 а.с. 70-75, том 2 а.с.16-64/.

Також, судом встановлено, що 03.05.2012 між ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (покупець) та ТОВ ПМТП "Промснаб" (продавець) укладено договір постачання № 030501, за умовами якого продавець зобов'язувався в порядку і в строки,встановлені даним договором, передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар. Загальна сума договору складається із сум накладних поставленого товару покупцю за весь період дії даного договору. Продаж товару здійснюється на умовах FCA. По окремій домовленості товар може поставлятись транспортом продавця. Розрахунок відбувається за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати. Строк дії договору - з моменту його укладення до 31.12.2012 /том 2 а.с.75-77/.

На підтвердження факту придбання товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента позивачем до матеріалів справи надано копію податкової накладної /том 2 а.с. 80/.

Дана податкова накладна позивачем включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні звітні періоди за датою її отримання, що відповідачем у справі не заперечується /том 2 а.с.79/.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезазначеної податкової накладної контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем до матеріалів адміністративного позову надано копії видаткової накладної та рахунків-фактури, платіжного доручення, приходного ордеру /том 2 а.с. 83-86/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані накладні та рахунки-фактури, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ПМТП "Промснаб", здійснювалося перевізником ПП "Нічний експрес", на підтвердження чого позивачем надано копію вантажної декларації товарно-транспортної накладної /том 2 а.с.83; 85/.

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Фактичне отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність вимогам якості підтверджується накладними, відмітками в книзі складського обліку матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи /том 2 а.с.84; 87/.

Придбані товарно-матеріальні цінності ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" також використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано копії карток складського обліку матеріалів, розшифровки статей матеріальних витрат та інших документів щодо виробничого використання придбаних матеріалів том 2 а.с.89; 18-64/.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість та підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення такої господарської діяльності.

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства в межах зареєстрованих видів господарської діяльності за КВЕД.

Надаючи оцінку доводам відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП "Теплохім", а також ТОВ ПМТП "Промснаб", в яких він посилається на відомості баз даних ДПС України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із змісту актів перевірки Лівоборежної МДПІ м. Дніпропетровська від 25.01.2013 № 392/22-5/30809316 "Про неможливість проведення звірки ПП "Теплохім" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012 по 30.11.2012" та від 15.01.2013 № 135/22-5/31371255 "Про неможливість проведення звірки ТОВ ПМТП "Промснаб" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011 по 30.11.2012" нікчемність правочинів, укладених ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", пов'язується податковим органом із неможливістю провести зустрічну звірку вказаних платників по підтвердженню взаємовідносин з іншими платниками через невстановлення їх за зареєстрованим місцем знаходження.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані висновки податкового органу не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий

правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, податковий орган зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тим більше, враховуючи той факт, що дотримання суб'єктами господарювання в момент укладення правочинів норм Цивільного та Господарського кодексів не є законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на податковий орган.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, недійсними.

Приймаючи до уваги вищенаведене, висновки актів Лівоборежної МДПІ м. Дніпропетровська від 25.01.2013 № 392/22-5/30809316 та від 15.01.2013 № 135/22-5/31371255 не можуть бути покладені в основу висновків за наслідками перевірки ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин".

Як встановлено судом в ході розгляду, договора між позивачем та ПП "Теплохім", а також ТОВ ПМТП "Промснаб", недійсними судом не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на доведеність позивачем зв'язку здійснених господарських операцій із ПП "Теплохім" та ТОВ ПМТП "Промснаб" із своєю господарською діяльністю, наявність необхідних первинних документів, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної доказовості, та підтвердженням реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ПП "Теплохім" та ТОВ ПМТП "Промснаб" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області б/д № 0000361555/789.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" (ідентифікаційний код 05762565) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 січня 2014 року.

Суддя А.О. Чеснокова