Рішення № 36705304, 23.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р.Справа № 5023/4094/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Кредитної спілки "Слобода-кредит", м. Харків до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", м. Київ; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Бондарєв Володимир Володимирович, м. Харків про визнання недійсним договору про заставу майнових прав та договору про відступлення права вимоги за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Луценко А.О., за довіреністю № 259 від 17.05.2013;

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Кредитна спілка "Слобода-Кредит" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати договір №15/08-11/3 про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 року та договір відступлення права вимоги №15/08-11 від 04.08.2008 року, укладені між Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Харківської філії недійсними. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 16, 206, 215, 267 ЦК України, ст.ст. 20, 55, 207 ГК України, зазначає, що договори суперечать вимогам ЗУ "Про кредитні спілки" та укладені з порушенням господарської компетенції позивача.

Позивач в призначене на 23.12.2013 судове засідання свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі суду від 10.12.2013 про направлення її за адресою позивача та наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення позивачу відповідних ухвал суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у раніше наданих суду письмових поясненнях, наведених з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2013 (вх.45532), в яких відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з заявленими позовними вимогами, крім того зазначає, що на Статут кредитної спілки, ні ЗУ "Про кредитні спілки" не забороняють кредитній спілці укладати договори застави. Банк також пояснює, що отримані у банку кредитні кошти позичальником були зараховані до резервного капіталу кредитної спілки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Бондарєв Володимир Володимирович) в судове засідання не з'явилась, свого повноважного представника не направила, витребуваних судом документів не надала, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

29.07.2008 між ВАТ акціонерним банком "Укргазбанк" (зараз ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк") та Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" (як вкладником) був укладений договір банківського строкового вкладу № 11/1-К, за умовами якого вкладник розміщує вільні грошові кошти в розмірі 3.500.000,00 грн. на депозитний рахунок № 2652216200,980 МФО 350448, що відкритий у відділенні № 11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк". За користування депозитом Банк сплачує вкладнику проценти із розрахунку 8% річних.

04.08.2008 між ВАТ акціонерним банком "Укргазбанк" та фізичною особою Бондаревим Володимиром Володимировичем (як позичальником) був укладений кредитний договір № 15/08-11, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 3.500.000,00 грн. на строк з 04.08.2008 по 29.07.2010 або по день, визначений п.1.4 та/або в п.3.3.1, 3.3.11 цього договору, зі сплатою 10% річних за користування кредитом.

Також 04.08.2008 між ВАТ акціонерним банком "Укргазбанк" (як застоводержателем) та Кредитною спілкою "Слобода - Кредит" (як заставодавцем) був укладений договір № 15/08-11/З про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору), за умовами п.1.1 якого договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору № 15/08-11 від 04.08.2008, укладеного між заставодержателем та фізичною особою Бондаревим Володимиром Володимировичем.

Згідно з п. 1.2 договору про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) заставодавець надає в заставу застводержателю право вимоги грошових коштів в сумі 3.500.000,00 грн, які розміщені на депозитному рахунку № 2652216200.980 МФО 350448, що відкритий у відділенні № 11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" згідно з умовами депозитного договору № 11/1-К від 29.07.2008, укладеного заставодавцем з ВАТ АБ "Укргазбанк". Депозитний договір є невід'ємною частиною цього договору.

В свою чергу пунктом 2.1. зазначеного Кредитного договору, сторони передбачили, що згідно з договором про заставу майнових прав № 15/08-11/З від 04.08.2008, укладеного між Банком та Кредитною спілкою "Слобода-Кредит" (Заставодавець), в забезпечення виконання зобов'язання за дійсним Договором банком приймається в заставу право вимоги грошових коштів в сумі 3.500.000,00 грн., які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № 2652216200,980 МФО 350448, що відкритий у відділенні № 11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" (депозитний рахунок) у відповідності з умовами депозитного договору № 11/1-к від 29.07.2008 року, укладеного між Банком та заставодавцем.

Також 04.08.2008 між ВАТ акціонерним банком "Укргазбанк" (як застоводержателем) та Кредитною спілкою "Слобода - Кредит" (як заставодавцем) був укладений договір відступлення права вимоги №15/08-11, за умовами якого, з метою реалізації права вимоги, що є предметом застави згідно договору про заставу майнових прав № 15/08-З від 04.08.2008, заставодавець відступає заставодержателю свої права на кошти у сумі 3.500.000,00 грн., розміщені заставодавцем на депозитному рахунку №2652216200,980 згідно з умовами депозитного договору № 11/1-К від 29.07.2008 у відділенні № 11 Харківської філії ВАТ АБ "Укргазбанк" МФО 350448, з усіма змінами та додатками до нього, який укладено між заставодавцем та заставодержателем.

Постановою Господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року Кредитну спілку "Слобода - Кредит" по справі №5-23/277/11 визнано банкрутом, відносно боржника введено ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2012 року ліквідатором кредитної спілки призначено арбітражного керуючого Максічко Дмитра Олександровича.

Позивач в особі ліквідатора в позовній заяві зазначає, що факт укладення договору №15/0811/3 про заставу майнових прав (грошових коштів по депозитному договору) від 04.08.2008 року, договору №15/08-11 про відступлення права вимоги від 04.08.2008 року, а також сам зміст цих договорів суперечить законодавству, яке діяло на момент його укладення, оскільки передача майна кредитної спілки (майнових прав) в заставу не передбачена ні Статутом спілки ні ЗУ "Про кредитні спілки" і спірні договори укладені з порушенням своєї господарської компетенції кредитною спілкою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Спірні іпотечні договори №15/0811/3 та №15/08-11 укладені 04.08.2008.

Таким чином, позивач довідався про ті обставини, котрі стали на його думку підставою недійсності договорів під час укладення цих договорів, а з позовною заявою позивач звернувся лише 10.09.2012р., тобто, з пропуском строку позовної давності.

Через канцелярію суду відповідачем було надано заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності (вх.19412, т. І, а.с. 106). Крім того, відповідач заявляв про слив строку позовної давності в наданих суду відзиві на позовну заяву (вх.19411) та письмових поясненнях (вх.45532).

В п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарським судам роз'яснено якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Пунктом 2.2. цієї ж постанови зазначено, що питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Позивачем клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними не заявлено, належних та допустимих доказів неможливості керівництва Кредитної спілки, яке мало повноваження до відкриття ліквідаційної процедури, або ліквідаторів оскаржити спірні договори в межах встановленого законом строку також не надано.

Таким чином, суд вважає строк позовної давності в даному разі пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, суд зауважує, що у відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р.N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірних договорів недійсними є встановлення норми права, котрій суперечать спірні договори і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі, але такої норми права якій би суперечило укладення спірних договорів застави та відступлення права вимоги не існує.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах (ч. 3 ст. 3 Закону України "Про кредитні спілки"). Цьому ж положенню кореспондують положення п. 4.3. Статуту Кредитної спілки.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка відповідно до свого статуту виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами.

Відповідно до пп. г) п. 5.1. Статуту Кредитної спілки спілка виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами.

Бондарев Володимир Володимирович, заставодавцем по зобов'язанням якого перед відповідачем виступила Кредитна спілка, є членом Кредитної спілки "Слобода-Кредит" про що свідчить наявний в матеріалах справи Протокол засідання правління Кредитної спілки від 03.12.2005, яким Бондарева В.В. прийнято до складу членів спілки (т. І, а.с. 77).

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про заставу" (в редакції яка діяла на момент укладення спірних договорів) заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

У відповідності до ст. 576 Цивільного кодексу України та ст. 4 ЗУ "Про заставу" предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Враховуючи вищевикладені положення норм законодавства та виходячи із положень ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки", суд робить висновок, що вона не визначає, що саме виключно договори поруки можуть бути укладені кредитною спілкою в забезпечення виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами, а інститут поручительства включає як фінансову, так і майнову поруку згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу".

Крім того, суд також зазначає щодо доводів позивача в тій частині, якій він вважає, що Кредитна спілка не мала необхідного обсягу господарської компетенції при укладенні спірних договорів наступне:

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України).

Отже, надання кредитною спілкою фінансових послуг як виду господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню згідно з Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", не обмежує цивільну правоздатність кредитної спілки в здійсненні правочинів та укладенні договорів відповідно до чинного законодавства.

Що ж до з'ясування правового статусу коштів, розміщених Кредитною спілкою на депозитному рахунку, які й стали предметом застави відповідно до спірного договору застави майнових прав, то з пояснень наданих відповідачем у письмових поясненнях (вх. 45532, т. ІІІ, а.с. 49-52) та наявних матеріалів справи вбачається, що сума в розмірі 3.500.000,00 грн. була зарахована до резервного капіталу Кредитної спілки саме позичальником банку Бондаревим В.В., за рахунок отриманих у банку кредитних коштів.

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про кредитні спілки" (в редакції що діяла на момент укладення спірних договорів) резервний капітал спілки призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів.

Резервний капітал кредитної спілки формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки до моменту досягнення ним не менш як 15 відсотків від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки. Статутом кредитної спілки можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного капіталу.

Позивач не надав суду жодних документів які б спростовували зарахування грошових коштів до резервного капіталу за рахунок отриманого у банку кредиту, не надав доказів (платіжних або інших документів), які б підтвердили, що резервний капітал у сумі 3.500.000,00 грн. сформовано саме Кредитною спілкою за рахунок вступних внесків інших членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки.

Отже, законодавство України, яке діяло на момент укладення договорів застави майнових прав та відступлення права вимоги та чинне законодавство не забороняє Кредитній спілці надавати кошти резервного фонду в заставу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених вище правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 91, 203, 215, 256, 257, 261, 267, 576 Цивільного кодексу України, ст. 4 ЗУ "Про заставу", ст.ст. 1, 3, 20, 21 ЗУ "Про кредитні спілки", керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 54, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.12.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа №5023/4094/12