Рішення № 36704666, 15.01.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2014 р. Справа № 914/4793/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув матеріали справи за позовною заявою: Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник", м. Львів

до відповідача: Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління "Західвуглепостач" ДП "Львіввугілля", с. Острів Сокальського р-ну Львівської обл.

про стягнення 42 474,74 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Гриценко С.І. - адвокат

від відповідача: Лемеха М.Р. - юрисконсульт

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством "Торговий дім "Галпідшипник" до Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління "Західвуглепостач" ДП "Львіввугілля" про стягнення 42 474,74 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 25.12.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.01.2014 р.

15.01.2014 р. представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 25.12.2013 р. виконав, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник позивача подав на адресу суду заяву про відмову від позовних вимог (за вх. № 120/14 від 15.01.2014 р.) в частині стягнення 1 700,00 грн. витрат за послуги адвоката. Позивач просить стягнути з відповідача 40 793,09 грн. - основного боргу, 1 162,32 грн. - пені, 519,33 грн. - 3 % річних, 1 720,50 грн. - судового збору. Заява представника позивача відповідає вимогам ст. 78 ГПК України, відтак відмова підлягає прийняттю, а заява - задоволенню, провадження в частині стягнення 1 700,00 грн. - витрат на послуги адвоката - припиненню.

15.01.2014 р. представник відповідача в судове засідання з'явився, подав на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого в частині стягнення основного боргу на суму 40 793,09 грн. відповідач не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача та відповідача, суд встановив:

08.01.2013 р. між ПП «Торговий дім «Галпідшипник» (надалі - позивачем) та ДП «Львіввугілля» (надалі - відповідачем), від імені якого діяв в.о. начальника відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» Булковський Петро Романович укладено договір поставки товару № 2 від 08.01.2013 р.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується накладними: накладна № 6521 від 28.03.2013р. на загальну суму 378,47 грн., накладна № 6522 від 28.03.2013 р. на загальну суму 3 369,60 грн., накладна № 6592 від 29.03.2013 р. на загальну суму 4 184,71 грн., накладна № 8861 від 24.04.2013р. на загальну суму 5 804,28 грн., накладна № 8816 від 24.04.2013 р. на загальну суму 2 093,56 грн., накладна № 8860 від 24.04.2013р. на загальну суму 7 577,16 грн., накладна № 9155 від 29.04.2013р. на загальну суму 6 199,94 грн., накладна № 14824 від 04.07.2013 р. на загальну суму 11 281,55 грн., які підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. За зазначеними накладними поставлено підшипники на загальну суму 40 889,27 грн. Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар. За рахунок переплати за попередніми поставками відповідачу зараховано 96,18 грн. в якості часткового погашення боргу за накладною № 6521 від 28.03.2013 р.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки товарів № 2 від 08.01.2013 р. розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом попередньої оплати або за кожну поставлену парію товару в безготівковому порядку протягом 30 днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки товару № 2 від 08.01.2013 р. не виконав. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 40 793,09 грн. - основного боргу, 1 162,32 грн. - пені, 519,33 грн. - 3 % річних, 1 720,50 грн. - судового збору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Основна заборгованість відповідача перед позивачем, яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не заперечується становить 40 793,09 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 519,33 грн. - 3 % річних.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.4 поставки товару № 2 від 08.01.2013 р. у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику

пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 1 162,32 грн. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, який передбачений договором поставки товару № 2 від 08.01.2013 р. відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання на суму 1 162,32 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 793,09 грн. - основного боргу, 1 162,32 грн. - пені, 519,33 грн. - 3 % річних є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що спір виник через неправомірні дії відповідача, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 1 720,50 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 43, 12, ч. 2, ст. 78, 80, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління "Західвуглепостач" ДП "Львіввугілля" (80051, Львівська область, Cокальський район, c. Острів; код ЄДРПОУ № 26360693) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 238-З; код ЄДРПОУ № 19170443) 40 793,09 грн. - основного боргу, 1 162,32 грн. - пені, 519,33 грн. - 3 % річних, 1 720,50 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення витрат на послуги адвоката на суму 1 700,00 грн. припинити провадження у справі.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.