Рішення № 36703057, 16.01.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р. Справа № 5024/2396/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» м. Херсон

про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути об'єкт незавершеного будівництва

за участю старшого прокурора відділу представництв прокуратури Херсонської області Федоренко О.Б.

та представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Кувшинова А.О.

від відповідача - уповноважена особа Проценко Л.С.

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс" (відповідач), в якій просить суд розірвати укладений між сторонами договір купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва « 25-квартирний житловий будинок» №2327 від 22 серпня 2002року та зобов'язати відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва позивачу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст. ст. 526, 629, 651 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» та п. 11.3 договору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.03.2012року, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2012року, позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013року скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 13.03.2012року і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2012року, справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа № 5024/2396/2011 передана на розгляд судді Ємленіновій З.І.

Ухвалою суду від 04.12.2013року справа призначена до розгляду в засіданні суду 19.12.2013року.

Справа розглядалась з перервою, яка оголошувалась в засіданні суду 19.12.2013року до 26.12.2013року відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивач зазначає, що 19.10.2012року на підставі рішення суду від 13.03.2012р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкту приватизації, що повертається за рішенням суду до державної власності, без жодних зауважень з боку відповідача. Крім того, позивач зазначає, що додаткова угода щодо продовження строку добудови в належній формі укладена не була з вини відповідача, оскільки листами від 18.08.2011року № 955 та від 08.11.2011року № 1469 відповідач повідомив, що він не має можливості надати документи, необхідні для нотаріального посвідчення такої угоди.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві, посилаючись, зокрема, на те, що ним були здійснені заходи, направлені на виконання умов спірного договору, але він не зміг добудувати об'єкт у визначений договором строк через те, що в період з 25.05.2009року по березень 2012року товариство не мало легітимних виконавчих органів, оскільки фактично підприємство було захоплено рейдерським шляхом. Крім того, він зазначає, що приступив до виконання обов'язків за договором, а на засіданні комісії регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області від 08.06.2011року було погоджено продовження строку добудови будинку і між позивачем та відповідачем був підписаний проект додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 22.08.2002року № 2327, якою внесені зміни у п. 5.4 договору щодо продовження терміну будівництва та введення в експлуатацію до 31.12.2012року, але через відсутність легітимних керівних органів зазначена угода не була оформлена в нотаріальній формі.

Відповідач вважає, що часткове невиконання умов договору купівлі-продажу мало місце не з його вини, тому з урахуванням вимог ст. 614, 617 ГК України просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В засідання суду 26.12.2013року позивачем надано пояснення та додаткові докази по справі, а також заперечення проти відзиву з відповідними актами перевірки виконання умов договору, зокрема і акт повернення майна позивачу від 19.10.2012року, однак документів, зазначених в п. 1-5 цього акту не було надано, тому з метою об'єктивного, повного, всестороннього дослідження матеріалів справи, ухвалою від 26.12.2013року розгляд справи відкладався. Суд зобов'язав сторони надати додаткові докази на підтвердження позовних вимог та заперечень проти позову.

В засіданні суду 16.01.2014року прокурор та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

22 серпня 2002року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (позивач) та відкритим акціонерним товариством «Херсонавтотранс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс», (відповідач) укладено договір №2327 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва « 25-квартирний житловий будинок», розташованого за адресою: м.Каховка Херсонської області, вул. П. Морозова. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Каховського районного нотаріального округу Коршуновою Л.А. та зареєстровано в реєстрі за №2327.

Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 22.08.2002року відповідач, як покупець, зобов'язаний сплатити за об'єкт приватизації 3467грн.95коп. протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони узгодили, що передача об'єкта здійснюється позивачем відповідачу у 5-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта незавершеного будівництва, що посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що свої обов'язки по розрахунках відповідач виконав і в період з 12.08.2002року по 10.09.2002року сплатив вартість об'єкту приватизації в повній сумі.

12.09.2002року сторонами підписано акт приймання-передачі державного майна №33 ( аркуш 12 том 2) який свідчить про те, що позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт незавершеного будівництва згідно з договором купівлі-продажу №2327 від 22.08.2002року.

Пунктом 5.4 договору купівлі-продажу передбачено обов'язок відповідача протягом 8 років з дня підписання акту приймання-передачі добудувати об'єкт та ввести його в експлуатацію, про що в місячний термін повідомити позивача.

Прокурор та позивач посилаються на те, що відповідачем не виконано зобов'язання за пунктом 5.4, що є істотною умовою договору, і в строк до 12.09.2010року об'єкт не добудовано і не введено в експлуатацію, тому з посиланням на вимоги статтей 526, 629, ч.2 ст.651 ЦК України, статі 23, 27 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», статтю 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», п.11.3 договору просять розірвати договір купівлі-продажу та повернути об'єкт у державну власність.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України та ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Однак, частина 2 статті 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором та законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Одностороння вимога про розірвання договору допускається лише у випадках та на умовах, визначених договором або законом.

В той же час, при розгляді справи необхідно враховувати, що відповідальність згідно з законодавством України ґрунтується на принципі вини, а тому слід надати правову оцінку правовідносинам сторін у контексті норм ч.1 ст. 614 ЦК України, щодо вжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання зобов'язань за договором, та відповідно, наявності чи відсутності його вини, про що зазначив і Вищий господарський суду України в постанові від 19.11.2013року, скасовуючи рішення суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Наданими відповідачем доказами підтверджується, що з метою виконання обов'язків за договором відповідач 18.12.2006року уклав договір оренди земельної ділянки площею 0,1000га розташованої в м. Каховка Херсонської області по вул. П.Морозова. Земельна ділянка передана в користування відповідача на підставі рішення 8 сесії 5 скликання Каховської міської ради №95/8 від 27.09.2006року для будівництва та обслуговування незавершеного багатоповерхового житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Каховської міської ради №238 від 21.04.2009 року відповідачу надано дозвіл строком на 2 роки на добудову 25-квартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці по вул. П.Морозова, 1а в м. Каховка.

Станом на травень 2009 року на рахунках відповідача були наявні кошти в розмірі біля 2000000грн. 00коп. цільовим призначенням яких було їх подальше використання на добудову 25-квартирного житлового будинку.

Однак, із наданих відповідачем документів вбачається, що в період з 25.05.2009року по 06.03.2012року у зв'язку з корпоративними спорами ТОВ «Херсонавтотранс» не мав легітимних виконавчих органів, які б мали відповідні повноваження на виконання умов спірного договору, оскільки в цей час генеральний директор товариства Москвичов А.Ф. був незаконно звільнений з посади, а підприємство було захоплено рейдерським шляхом і більшість документів, були викрадені. Зазначене підтверджується наданими до матеріалів справи численними рішеннями господарських та адміністративних судів, а також зверненнями відповідача до правоохоронних органів та листами, адресованими позивачу.

Зважаючи на викладене, відповідно до ст.. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», рішенням комісії регіонального відділення з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна від 08.06.2011року, яке прийняте на підставі звернення відповідача, було розглянуто наданий відповідачем пакет документів і прийнято рішення про надання згоди на продовження терміну добудови об'єкту незавершеного будівництва « 25-квартирний житловий будинок» до 31.12.2012року.

Сторонами підписано проект додаткової угоди до договору №2327 від 22.08.2002року, якою внесено зміни в пункт 5.4 договору щодо продовження терміну будівництва та введення об'єкту в експлуатацію до 31.12.2012року.

Однак, через відсутність документів на підтвердження правового статусу відповідача та повноважень керівника на підписання угоди, зазначена угода не була укладена в установленій законом нотаріальній формі, про що позивач був повідомлений листами відповідача від 14.03.2011року №330, від 18.08.2011року №955, від 08.11.2011року №146, та іншими, якими відповідач просив відкласти підписання додаткової угоди в установленій формі до внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Замість надання відповідачу часу для здійснення зазначених дій, прокурор та позивач 05.12.2011року звернулися до суду з позовом про розірвання договору.

Щодо посилання прокурора та позивача на розірвання договору у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором, суд зазначає, що актом перевірки виконання умов договору від 25.03.2011року, на який посилається прокурор, підтверджується, що відповідачем виконана більшість обов'язків за договором. Так, в розділі 3 акту перевірки зазначено, що відповідачем своєчасно виконано пункт 5.1 договору купівлі-продажу від 22.08.2002року та сплачена ціна об'єкту. Виконано і умову пункту 5.2 договору щодо передачі та прийняття відповідачем об'єкту, а також пункт 5.3 відповідно до якого зареєстровано договір рішенням Каховської міської ради №249 від 17.09.2002року. В акті зазначено, що виконуються відповідачем також і пункти 5.5, 5.6, 5.8 договору.

Не виконано відповідачем лише пункт 5.4 договору щодо дотримання строку добудови об'єкту та введення його в експлуатацію.

Матеріали справи свідчать про те, що після укладення спірного договору купівлі-продажу відповідач практично в період з травня 2009року по березень 2012року не мав легітимних виконавчих органів, які б спроможні були здійснювати керівництво товариством та здійснювати від його імені в установленому законом порядку відповідні дії щодо виконання договору та продовження строку виконання робіт з добудови об'єкту, що свідчить про відсутність його вини в порушенні зобов'язання.

При цьому, посилаючись на ч.2 ст. 651 ЦК України, як на одну із підстав розірвання договору, прокурор та позивач не надали належних доказів на підтвердження того, що невиконання цього пункту договору є істотним порушенням договору.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, а й випадки, коли в разі прострочення виконання чи неналежного виконання потерпіла сторона не зможе використати результати договору чи воно втратило для неї сенс.

Із змісту пунктів 1.4, 5.4 договору купівлі-продажу від 22.08.2002року вбачається, що після добудови відповідач використовує об'єкт за власним визначенням, тому прокурором та позивачем не доведено що саме не отримав позивач із очікуваного при укладенні договору та якої шкоди він зазнав невиконанням пункту 5.4 договору, що унеможливлює розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.

Безпідставним є посилання позивача на те, що із акту повернення майна №5 від 19.10.2012року вбачається, що добудову об'єкту відповідач не здійснював, оскільки актом обстеження об'єкту від 24.07.2012року, який зазначений як додаток до акту від 19.10.2012року, зазначено технічний стан об'єкту незавершеного будівництва, стан фундаменту, стін, внутрішніх перегородок, балконних плит, покрівлі. В той же час в акті №33 від 12.09.2002року, яким об'єкт позивач передавав в користування відповідача при укладенні договору, стан майна не зазначено взагалі, що не дає змоги дійти висновку чи був об'єкт незавершеного будівництва станом на 19.10.2012року в тому ж стані що і на момент його передачі відповідачу, чи на виконання умов договору він був приведений до цього стану відповідачем після укладення договору купівлі-продажу.

Посилання позивача на те, що додаткова угода не була укладена в належній формі з вини відповідача безпідставне та не підтверджується належними доказами, оскільки листами від 14.03.2011року №330, від 18.08.2011року № 955 та від 08.11.2011року № 1469 відповідач не відмовився від підписання додаткової угоди щодо продовження строку добудови, а навпаки, повідомив, що він не має можливості надати документи, необхідні для нотаріального посвідчення такої угоди через наявність судових спорів та відсутність належного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і просив відтермінувати строк її укладення в нотаріальній формі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також на ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» прокурор та позивач також не надали належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України на підтвердження того, що невиконання пункту 5.4 договору купівлі-продажу мало місце з вини відповідача і таке невиконання призвело до зниження ефективності державного регулювання відносин приватизації. В той час як відповідачем надано докази того, що ним приймалися залежні від нього заходи щодо належного виконання договору, а невиконання зазначеного пункту сталося не з його вини.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За поясненням представника позивача, у разі задоволення позовних вимог, об'єкт приватизації знову буде продано через аукціон та встановлено для нового покупця нові строки добудови об'єкту незавершеного будівництва, що звичайно ж вимагає значного строку його виконання. В той же час представник відповідача стверджував, що товариство має відповідні кошти і спроможне завершити будівництво об'єкту на протязі 6 місяців.

З огляду на пріоритети та принципи приватизації, встановлені Законом України «Про приватизацію державного майна», а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо принципів справедливості, добросовісності і розумності закріплених п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, суд вважає, що найбільш ефективним буде використання об'єкту незавершеного будівництва відповідачем, виходячи із його поведінки та заходів, які ним були спрямовані на своєчасне виконання договору і відсутність його вини в невиконанні пункту 5.4 договору.

Інші докази та пояснення позивача судом відхиляються, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються вищезазначеним.

З урахуванням зазначених норм закону та договору, правові підстави розірвання договору відсутні, тому в задоволені позову в цій частині суд відмовляє.

Відповідно відсутні і підстави повернення об'єкту в державну власність.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Херсонської області про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва « 25-квартирний житловий будинок» №2327 від 22 серпня 2002року укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» та повернення майна - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 січня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова