Рішення № 36697116, 13.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7490/2011

Провадження № 22-ц/779/126/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.

секретаря Турів О.М.

розглянувши цивільну справу за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника кредитної спілки «Аккорд» - Велікданова Сергія Костянтиновича на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 26.12.2007 року в сумі 10545,99грн., з яких 2788грн. основної суми кредиту, 4969,99грн. залишок процентів та 2788грн. нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Аккорд» 891,70грн. заборгованості за кредитним договором 105,45грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На дане рішення представник кредитної спілки «Аккорд» - Велікданов С.К. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що відповідач не дотримувалася погодженого графіку платежів, а тому сума кредиту не зменшувалася і проценти нараховувалися на фактичний залишок тіла кредиту. Судом не було досліджено ту обставину, що зобов'язання не було виконане, оскільки сплачені відповідачем кошти в сумі 3300 грн. зараховані позивачем на погашення пені за прострочення сплати процентів - 500грн., та на погашення процентів за прострочення тіла кредиту - 2800грн.

Апелянт також вказує, що помилковим є висновок суду про те, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а з незалежних від сторін обставин, оскільки в грудні 2012 року було закрите відділення кредитної спілки в м. Івано-Франківську і ОСОБА_2 була позбавлена можливості сплатити борг. Вважає, що дана обставина жодним чином не перешкоджала останній сплатити всю суму боргу на розрахунковий рахунок, визначений кредитним договором, чого відповідачкою здійснено не було.

Вважає, що ОСОБА_2 умисно не виконувала умови кредитного договору, а розмір заборгованості нарахованої за процентами та пенею виник виключно з її особистої вини.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким уточнені позовні вимоги, зазначені в апеляційній скарзі, а саме, заборгованість за кредитом в розмірі 2788 грн., суму залишку заборгованості за процентами в розмірі 2969,99грн., а всього 5757,99грн. та 338,45 грн. судового збору задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони повторно не з'явилися, представник позивача надсилав заяви про розгляд справи у їхню відсутність на підставі наявних матеріалів справи та задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідач, двічі належним чином повідомлялася про час й місце розгляду справи, однак від отримання повідомлень ухилялася, і тому у відповідності до п.8 ст.76 ЦПК України така особа вважається повідомленою, а її неявка не перешкоджає розглядові справи. Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 постанови №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що позивачем не надано достатньо належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та доведено, взаємні обов'язки сторін і кредитним договором №їв-ФрВ/Біз1405 від 26.12.2007 року. Позивач виконав умови п. 1.1 договору і надав відповідачу кредит у розмірі - 2788,00 грн. ОСОБА_2 відповідно до умов п.4.1 Договору зобов'язалась щомісячно сплачувати позивачу нараховані проценти з розрахунку 0,1644% за кожен день користуванням та частину отриманого кредиту в терміни та розмірах не менше ніж відповідно до погодженого сторонами у договорі графіку платежів, визначеного п.4.3 договору. При цьому, сторонами п. 9.1 договору було погоджено п'ятирічний строк позовної давності за спорами, що виникають з кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Отже, умови кредитного договору в частині нарахування процентів за користування кредитом, повернення кредиту в строки передбачені договором та нарахування пені за договором цілком відповідають встановленим законодавцем правилам кредитування та порядку надання фінансових послуг в цілому.

На підставі визначених договором умов сторонами було погоджено графік внесення відповідачем платежів. Однак, відповідач не дотримувався погодженого графіку платежів, сума кредиту не зменшувалась і проценти (0,1644% за кожен день) нараховувалися на фактичний залишок тіла кредиту.

Платежі здійснені ОСОБА_2 були відображені позивачем відповідно до наданих відповідачем копій квитанцій, визнані позивачем відповідачем, інших платежів останній не здійснював.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За таких обставин,колегія суддів вважає, що позивач правомірно зарахував на пеню встановлену рішенням кредитного комітету суму - 500,00 грн. і у зв'язку із простроченням сплати процентів та кредиту, нарахував відповідачу проценти за період з 26.12.2007 по 07.06.2011 року або ж за 893 календарних днів фактичного користування кредитними коштами у сумі 5769,99 грн., з яких, відповідачем було сплачено за процентами - 2800,00 грн. Залишок за процентами становить - 2969,99 грн., а за тілом кредиту - 2788,00 грн. Разом залишок боргу становить - 5757,99 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

За викладених обставин, позивач, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, повинен був зараховувати кошти, що надходили від відповідача для погашення заборгованості, виключно у черговості, визначеній ст.534 ЦК України.

Судом першої інстанції не були досліджені обставини, за яких позивач здійснював зарахування зазначених вище коштів, сплачених відповідачем у погашення заборгованості.

Крім цього, місцевим судом не були оцінені доводи позивача про те, що зобов'язання не могло бути виконане, оскільки останній зараховував кошти, сплачені ОСОБА_2 на погашення пені за прострочення сплати процентів -500,00 грн. та на погашення процентів за прострочення сплати тіла кредиту -2800,00 грн. Всього на пеню та проценти зараховано - 3300,00 грн.

Водночас, доводи наведені в рішенні суду першої інстанції, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а з незалежних від сторін обставин у зв'язку з тим, що в грудні 2008 року було закрите відділення кредитної спілки в м. Івано- Франківськ через що ОСОБА_2 була позбавлена можливості виконати борг є помилковими.

Як вбачається із матеріалів справи, відділення кредитної спілки «Аккорд» в м.Івано- Франківськ дійсно було закрите в грудні 2008 року. Відповідачка отримала кредит строком до 26.12.2008 року. Зобов'язувалась сплачувати платежі щомісячно протягом 12 місяців. В разі, належного виконання умов договору ОСОБА_2 виконала б зобов'язання вчасно до дня закриття відділення. В свою чергу за період з 26.12.2007 року по 26.12.2008 року вона здійснила тільки три платежі.

Закрите в грудні 2008 року відділення кредитної спілки «Аккорд» в м. Івано- Франківськ жодним чином не перешкоджало відповідачці сплатити усю суму боргу на розрахунковий рахунок визначений розділом 10 кредитного договору.

Наряду з цим,відповідно до частини першої статті 537 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Тобто, вказаною статтею Цивільного кодексу України встановлено спеціальний спосіб виконання зобов'язань.

ОСОБА_2 була обізнана з сумою заборгованості за кредитним договором, просила відстрочити платежі, а також підтвердила, що в телефонному режимі її попереджали про закриття відділення, що підтверджується листом відповідачки від 20.04.2011 року на адресу позивача(а.с.55).

Вищенаведені обставини засвідчують, що відповідачка умисно не виконувала умови кредитного договору, а розмір заборгованості нарахованої за процентами та пенею виник виключно з її особистої вини.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, постановляючи рішення допустив порушення зазначені в ст. 309 ЦПК України, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по суті про задоволення уточнених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника кредитної спілки «Аккорд» - Велікданова Сергія Костянтиновича задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Аккорд» заборгованість за кредитом в розмірі 2788 грн., суму залишку заборгованості за процентами в розмірі 2969,99грн., а всього 5757,99грн. та 338,45 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Я.Д. Горблянський

В.А. Девляшевський