Ухвала суду № 36697099, 16.01.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2389/13-ц

Провадження № 22-ц/779/45/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.,

суддів Фединяка В.Д., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення його позову до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду від 28 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про забезпечення його позову до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 28 жовтня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено.

На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності прийняття таких заходів. Так, в своїй заяві про забезпечення позову він вказав, що внаслідок закриття кримінального провадження №12012090020000155 від 10.12.2012 за фактом вчинення відносно нього кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст.355 КК України скасовано арешт на транспортні засоби «Nissan GT-R» та «Nissan Pathfinder». А тому у зв'язку із цим виникає загроза, що вказані транспортні засоби можуть бути відчужені особами, які незаконно ними заволоділи.

Крім того, в постанові про закриття кримінального провадження від 03.09.2013 року зазначено, що дані правовідносини носять цивільно-правовий характер і такі спори необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства. А тому враховуючи, що в порядку кримінального провадження в органу досудового розслідування були підстави для накладення арешту на транспортні засоби, то вважає, що є всі підстави для накладення арешту і в порядку цивільного судочинства.

Посилаючись на зазначені обставини просив ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення його заяви.

В засідання апеляційного суду апелянт та його представник, будучи належним чином повідомленими, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Тисменицького районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною. Тобто, в даному випадку позивачем заявлено вимогу немайнового характеру.

Обґрунтовуючи необхідність застосування судом заходів забезпечення позову ОСОБА_2 посилався на те, що постановою від 03.09.2013 року закрито кримінальне провадження №12012090020000155 від 10.12.2012 року за фактом вчинення відносно нього кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст. 355 КК України. В ході проведення досудового слідства було накладено арешт на автомобілі «Nissan GT-R» та «Nissan Pathfinder», однак у зв'язку із закриттям даного провадження арешт було знято. А тому враховуючи, що згідно оскаржуваного правочину були відчужені незаконним шляхом автомобілі та з метою належного гарантування його майнових прав просив накласти арешт на транспортні засоби.

Подаючи заяву про застосування заходів забезпечення позову позивач не навів, а суд не встановив, обставин щодо достатнього обґрунтування припущення про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю грошових коштів відповідача тощо на момент виконання рішення.

При цьому колегія суддів враховує також і ту обставину, що спір між сторонами носить немайновий характер, а обраний вид забезпечення стосується саме позову майнового характеру.

Ухвала постановлена судом з дотриманням вимог процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Тисменицького районного суду від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: В.Д. Фединяк

Л.В. Ясеновенко