Рішення № 36686212, 13.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16844/13-ц Провадження № 22-ц/772/195/2014Головуючий в суді першої інстанції:Король О. П.Категорія: 53 Доповідач: Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів : Медяного В.М., Жданкін В.В.

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Торговий дім «Індар» (далі - ТОВ «Торговий дім «Індар») про стягнення заробітної плати,

за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Індар» Гонти Оксани Анатоліївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2013 року у цій справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до наказу № К-0204-1 від 2 квітня 2012 року він був прийнятий на роботу на посаду юрисконсульта до ТОВ «Торговий дім «Індар». Починаючи з квітня 2012 року по березень 2013 року заробітну плату позивачу не виплачували, внаслідок чого станом на березень 2013 року за відповідачем перед ним утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 58 996 грн. 80 коп., яку відповідач виплатити відмовився у зв'язку з відсутністю коштів.

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просив стягнути з ТОВ «Торговий дім «Індар» нараховану йому, але не виплачену заробітну плату в сумі 58 996 грн. 80 коп.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, ліквідатор ТОВ «Торговий дім «Індар» Гонта О.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Торговий дім «Індар» Плакида І.Г. апеляційну скаргу підтримала повністю та просила її задовольнити.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ОСОБА_2 до судового засідання в суді апеляційної інстанції не з'явився, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розгляду за його відсутності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши її матеріали, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 43 Конституції України, ст.ст. 48, 83, 115, 116, 117, 233, 238 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», виходив із того, що позивач відповідно до наказу № К-0204-1 від 2 квітня 2012 року був прийнятий на роботу на посаду юрисконсульта в ТОВ «Торговий дім «Індар», починаючи з квітня 2012 року по березень 2013 року заробітну плату позивачу не виплачували, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 58 996 грн. 80 коп., яку відповідач не виплатив. Позовні вимоги відповідач визнав.

Однак із такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки обставини, що мають значення для справи та які суд вважав встановленими - недоведені, неправильно застосовано норми матеріального права - у рішенні мають місце посилання на ст. 83, 116, 117 КЗпП України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, порушено норми процесуального права, зокрема положення статей 42, 174 ЦПК України.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнати позов може відповідач або його уповноважений представник. Визнання позову має бути безумовним.

Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники (ст. 38 ЦПК України).

Положеннями ст. 42 ЦПК України передбачено, що повноваження представника юридичної особи посвідчуються довіреністю юридичної особи, виданої за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. Оригінал довіреності або копія з неї, посвідчена суддею, приєднується до справи.

У матеріалах справи міститься заява без дати про визнання представником ТОВ «Торговий дім «Індар» Богдановичем А.С. позовних вимог ОСОБА_2 на суму 162 826 грн. 56 коп. (а.с. 13), повноваження якого посвідченні копією довіреності, виданої, як в ній зазначено, 11 липня 2013 року ліквідатором ТОВ «Торговий дім «Індар» Боровим О.В. строком до 31 жовтня 2014 року та ним же посвідченої (а.с. 14).

Не дотримавшись вимог ст. 42 ЦПК України, суд першої інстанції не переконався в дійсності повноважень ОСОБА_5: не впевнився в наявності й не оглянув оригінал довіреності та документи, які підтверджують повноваження Борового О.В. як ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Індар» на видачу довіреностей для представлення інтересів відповідача.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів, які колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 303 ЦПК України, приймає до уваги, вбачається, що судом першої інстанції було безпідставно прийнято копію вказаної довіреності з огляду на наступне.

18 липня 2012 року ухвалою Господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Індар» (а.с. 39), 31 липня 2012 року призначено розпорядника майна арбітражного керуючого Кацику І.Ю. (а.с. 42). Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22 січня 2013 року арбітражного керуючого Кацику І.Ю. усунуто від покладених на неї повноважень, а розпорядником майна відповідача призначено арбітражного керуючого Гонту О.А. (а.с. 44). Постановою цього ж суду від 6 серпня 2013 року боржника - ТОВ «Торговий дім «Індар» визнано банкрутом, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гонту О.А. (а.с. 50), яка згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Згідно копії витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником установи з 8 серпня 2011 року зазначено ОСОБА_8 (зворот а.с. 67).

Розпорядженням арбітражного керуючого - ліквідатора відповідача Гонти О.А. від 14 серпня 2013 року «Про скасування довіреностей» скасовано всі довіреності (доручення) на представництво інтересів ТОВ «Торговий дім «Індар», видані попереднім керівництвом, про що було опубліковано оголошення в друкованому засобі масової інформації «Вінницька газета» від 3 вересня 2013 року № 74 (2965) (а.с 57, 58).

Враховуючи наведене, слід визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що Боровий О.В. станом на 11 липня 2013 року не був уповноважений видавати довіреності на представлення інтересів відповідача, а як наслідок ОСОБА_5 не мав повноважень визнавати позов ОСОБА_2

Зазначаючи, що відповідач не заперечував щодо задоволення позовних вимог, суд першої інстанції на порушення вимог ст. 174 ЦПК України не з'ясував чи є законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову: не встановив наявність між сторонами трудових правовідносин та наявності заборгованості по заробітній платі.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що починаючи з квітня 2012 року по березень 2013 року у відповідача перед ним утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 58 996 грн. 80 коп., які він і просив стягнути. Разом із тим, на підтвердження своїх вимог надав лише копію наказу № К-0204-1 від 2 квітня 2012 року «Про прийом на роботу ОСОБА_2», виданого, як зазначено, ліквідатором ТОВ «Торговий дім «Індар» Боровим О.В., та довідку від 24 квітня 2013 року, видану, як в ній вказано, керівником ТОВ «Торговий дім «Індар» Боровим О.В., по заборгованості із заробітної плати за період роботи позивача з 2 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року, яка становить 162 826 грн. 56 коп. У згаданій вище заяві про визнання позовних вимог, зазначалось, що відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог саме в розмірі 162 826 грн. 56 коп.

Дані обставини не можна було вважати встановленими, оскільки відповідно до ст. 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка, проте ні її, ні її копію позивач для огляду суду не надав, також наявні неузгодженості щодо розміру виниклої заборгованості, яка окрім вказаної вище довідки нічим не підтверджена.

Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2 (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок), страхувальники зобов'язані подавати до органів Пенсійного фонду України відповідні місячні звіти щодо сум нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Ведення обліку відомостей про застраховану особу здійснюється в базі даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пунктів 2.13 Порядку у разі якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт до органів Пенсійного фонду ними не подається.

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонд України в Дарницькому районі м. Києва від 03.06.2013 року № 3059/04 останній звіт наданий відповідачем до Пенсійного фонду - за березень 2012 року. (а.с. 61)

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці від 23.05.2013 року №1546/06-44-1/095 щодо інформації про найманих працівників вказаного Товариства станом на дату порушення справи про банкрутство, 18 липня 2012 року, інформація про перебування в трудових відносинах застрахованих осіб з ТОВ «Торговий дім «Індар» в базі даних системі персоніфікованого обліку відомостей (далі - БД СПОВ) відсутня. Останній звіт до органів Пенсійного фонду подано за березень 2012 року (а.с. 56).

Зазначене вище, на думку апелянта, вказує на відсутність у ТОВ «Торговий дім «Індар» найманих працівників з квітня 2012 року та спростовує заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги.

Враховуючи, що правова позиція відповідача була висвітлена неуповноваженою на це особою, тому подані ліквідатором ТОВ «Торговий дім «Індар» Гонтою О.А. докази колегія суддів приймає до уваги, як такі, що існували на день ухвалення оскаржуваного рішення, проте не могли бути надані до суду першої інстанції з поважних причин.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не довів з посиланням на належні та допустимі докази, що 2 квітня 2012 року він був прийнятий на роботу на посаду юрисконсульта до ТОВ «Торговий дім «Індар» та, що починаючи з квітня 2012 року по березень 2013 року йому не виплачували заробітну плату, внаслідок чого станом на березень 2013 року за відповідачем перед ним утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 58 996 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції від 21 жовтня 2013 року залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Індар» Гонти Оксани Анатоліївни - задовольнити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Торговий дім «Індар» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : О.В. Ковальчук

Судді : В.М. Медяний

В.В. Жданкін