Ухвала суду № 36684857, 14.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/4650/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Антонюк В.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

при секретарі судового засідання: Александровій К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Вінницької міської ради та Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнаня рішення незаконними , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2009 ОСОБА_2 звернулася в суд, з урахуванням зміни позовних вимог, з позовом до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просила визнати незаконним рішення виконкому Вінницької міської ради №167 від 30.05.1991 року в частині закріплення земельної ділянки за домоволодінням ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 по АДРЕСА_1 площею 517 кв.м. в тимчасове користування; визнати незаконним рішення виконкому Вінницької міської ради №1388 від 19.10.2007 року в частині безоплатної передачі у спільну власність земельної ділянки площею 1611 кв. м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку № ЯД-423172 від 29.02.2008р. та скасувати його державну реєстрацію.

04 вересня 2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області постановлено в задоволенні позову відмовити на підставі статті 100 КАС України, в редакції від 22.04.2008 року.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2013 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги та визнати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 30.05.1991 року №167 та рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1388 від 19.10.2007 року незаконними. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що спірними рішеннями відповідача порушено статтю 19 Конституції України та права позивача як власника передбачені статтями 319, 321, 325, 346, 373-375 ЦК України, статті 80, 81, 90, 116 ЗК України, статтю 41 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції , а саме позивача та її представника на підтримання доводів апеляційної скарги, третьої особи та представника третьої особи на підтримання рішення суду першої інстанції, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до генерального плану (схеми) земельної ділянки АДРЕСА_2, власниками якого були ОСОБА_14, ОСОБА_15 22.12.1947 року загальна площа земельної ділянки складала 2627,75 кв.м.

Рішенням виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих від 06.10.1955 року за землекористувачем по АДРЕСА_2 зареєстрована земельна ділянка площею 2 476 кв.м..

Відповідно до викопіювання із схематичного плану будівельного кварталу АДРЕСА_2, виготовленого 04.11.1987, загальна площа вказаної земельної ділянки становить 2089 кв.м.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.1995 року за ОСОБА_2 визнане право власності на 79/100 частки будинку, розташованого в АДРЕСА_2 - за спадкуванням. В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу від 01.10.1999 року 21/100 частини вказаного будинку позивач стала власником будинку.

За домоволодінням громадян ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 по АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №167 від 30.05.1991 року, закріплена земельна ділянка площею 517 кв.м. в тимчасове користування, яка згідно акту комісії від 11.05.2006 була обстежена на предмет відповідності її площ та розмірів меж. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1388 від 19.10.2007 року, за громадянами ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_6 проведена державна реєстрація права власності на земельні ділянки та видані Державні акти про право власності на земельні ділянки площею 611 кв.м. по АДРЕСА_1, які 14.04.2008 року продали ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0505 га.. Позивач вважає, що сусідам земельна ділянка виділена та надана за рахунок її земельної ділянки, про що її не було поставлено до відома, та не було змінено в цій частині рішення виконкому Вінницької міської ради №28/950 від 06.10.1955 року, у зв'язку з чим площа її земельної ділянки зменшилася на 601 кв.м., що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Земельного кодексу України. Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України міські ради здійснюють повноваження щодо розпорядження землями територіальної громади, передають земельні ділянки комунальної власності у власність громадян, надають земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За правилами положень статтей 116, 118 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. У разі згоди зазначених органів на передачу земельної ділянки у власність громадянам, вони дають дозвіл на розробку проекту її приватизації.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що підтверджує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих №28/950 від 06.10.1955 було зафіксовано наслідки обміру земель по будівельному кварталу 136-141 міста Вінниці, земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 2476 кв.м. була лише зареєстрована за землекористувачем. Виділення і відведення, як і встановлення меж в натурі зазначеної земельної ділянки відповідно до згаданого рішення виконкому не здійснювалось.

Таким чином помилковими є доводи позивача про те, що згідно з рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих №28/950 від 06.10.1955, починаючи з 1955 року земельна ділянка площею 2476 кв.м. по АДРЕСА_1 знаходилась в її постійному, тобто безстроковому користуванні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, набувши право власності на будинок, не реалізувала можливості на оформлення право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

За вказаних обставин, земельна ділянка по АДРЕСА_1, фактично перебуваючи в користуванні попередніх власників будинку, спадкодавцями позивача та й самим позивачем, юридично відносилася до земель державної власності, що не потребувало попереднього позбавлення позивача прав землекористувача, оскільки позивач не була землекористувачем спірної земельної ділянки.

Судом першої інстанції правильно зауважено на тому, що за результатами перевірки заяви ОСОБА_2 щодо безпідставного зменшення розміру та порушення меж її земельної ділянки, прийнята постанова старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Староміського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області від 03.07.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ДП "Поділлягеодезкартографія" за відсутність в їх діях складу злочину.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем за результатами розгляду звернень громадян ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13 прийняла рішення про надання їм земельної ділянки на підставі земельно-кадастрової документації.

Таким чином відповідач приймаючи рішення від 30.05.1991 року №167 та №1388 від 19.10.2007 року та вирішуючи питання про надання ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не порушив права суміжного землекористувача ОСОБА_2, та дотримався вимог земельного законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що технічний паспорт на житловий будинок, в якому вказано розмір земельної ділянки, не є належним доказом на підтвердження відомостей про земельну ділянку, оскільки він не входить до земельно-кадастрової документації.

Судова колегія Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Що стосується висновків суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 100 КАС України в редакції чинній на день звернення з позовом до суду, то суд апеляційної інстанції вважає його помилковим.

В свою чергу за правилами частини 2 статті 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 січня 2014 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Полотнянко Ю.П.

Смілянець Е. С.