Рішення № 3668431, 23.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

23.04.2009

Справа №2-18/545-2009

За позовом – Приватного підприємства «Фірма «Демір», м. Сімферополь (вул. Камська,12, кв.11, м. Сімферополь, 95050)

До відповідача – Кооперативу «Монтажник», м. Сімферополь (вул. Комунальна,61-б, м. Сімферополь, 95001)

Про стягнення 34 167,98 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Зленко Р.В. – представник за довіреністю від 26.01.2009р.

Від відповідача – Потапенко Б.П. – нач. юр. від., довіреність № 15 від 17.02.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Фірма «Демір» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Кооперативу «Монтажник» (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 25 000,00 грн., пеню у сумі 9 167,98 грн., а всього 34 167,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) металопрокат, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах визначених договором.

Проте у порушення умов договору, відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив суму за отриманий товар, у зв’язку з чим за ним склалася заборгованість у сумі 34 167,98 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

У судовому засіданні судом було розглянуто заяву від 24.02.2009р про укладання мирової угоди, в якій відповідач пропонує сплатити суму боргу до 01.07.2009р. Позивач заперечує проти укладання мирової угоди. Суд залучає дану заяву до матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 25 000,00 грн. та суму пені у розмірі 12 431,98 грн. Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

17.03.2009 року відповідач надав заяву про надання відстрочки виконання рішення у дійсній справі строком на шість місяців.

16.04.2009 року у судовому засіданні представники сторін надали письмове пояснення, в якому вказали, що договір № ДГ-0000061 від 01.01.2002 року між сторонами не укладався.

Строк розгляду справи був продовжений у порядку, передбаченому частиною 3 статтею 69 Господарського процесуального кодексу України заступником голови господарського суду АР Крим.

З 16.04.2009 року по 23.04.2009 року у справі оголошувалася перерва у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення відповідача Приватним підприємством «Фірма «Демір» було поставлено Кооперативу «Монтажник» металопрокат на суму 85588,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0000357 від 07.11.2008 року.

Судом у судовому засіданні досліджена видаткова накладна № 0000357 від 07.11.2008 року, в якій вказано, що підставою оплати є договір № ДГ-0000061 від 01.01.2002 року. Стосовно вказаного договору, сторони у судовому засіданні пояснили, що договір ДГ-0000061 від 01.01.2002 року між сторонами не укладався та не існує.

Відповідач гарантійним листом № 140 від 07.11.2008 року просив позивача відпустити металопрокат, вартість якого стягує позивач та гарантував оплату поставленого товару у строк до 24.11.2008 року (а.с. 9).

Тобто на підставі гарантійного листа № 140 від 07.11.2008 року сторони, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, фактично уклали між собою договір купівлі-продажу.

Відповідно до статей 655, 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідач частково сплатив суму за поставлений товар, проте на момент звернення позивача до суду сума заборгованості складала 25000,00 грн.

У процесі вирішення спору відповідач ще частково сплатив суму боргу у розмірі 3000,00 грн., у зв’язку із чим провадження у справі у цій частині підлягає припиненню по пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У письмовому поясненні відповідач підтвердив, що станом на 14.04.2009 року заборгованість відповідача дійсно складає 22000,00 грн.

Таким чином за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 22000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується пені, то суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 12863,98 грн. задоволенню не підлягають й при цьому виходить з наступного.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі. Тобто, якщо сторони у відповідному договорі не встановили відповідальність за порушення зобов’язання у вигляді пені, остання стягненню не підлягає.

Таким чином, оскільки між сторонам не було укладено договір, на якій є посилання у видатковій накладній № 0000357 від 07.11.2008 року: договір № ДГ-0000061 від 01.01.2002 року, саме у письмовій формі, то відповідно і не зафіксована відповідальність за порушення зобов’язання, у зв’язку із чим позовні вимоги у частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

17.03.2009 року відповідач надав заяву про надання відстрочки виконання рішення у дійсній справі строком на шість місяців.

Суд відмовляє у задоволенні даної заяви у зв’язку з необґрунтованістю даної заяви та відсутністю правових підстав, а також запереченнями позивача щодо надання такої відстрочки.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кооперативу «Монтажник», м. Сімферополь (вул. Комунальна, 61-б, м. Сімферополь, 95001; код ЄДПРОУ 22295450, банківські реквізити суду не відомі) на користь Приватного підприємства «Фірма «Демір», м. Сімферополь (вул. Камська,12, кв.11, м. Сімферополь, 95050; код ЄДПРОУ 30227879, банківські реквізити суду не відомі) заборгованість у сумі 22000 грн. (двадцять дві тисячі грн.) 00 коп.; 250 грн. (двісті п’ятдесят грн.) 00 коп. державного мита та 72 грн. (сімдесят дві грн.) 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення 3000,00 грн. боргу припинити по пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. У задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.